1. adj.
   [tʀist]  (pl. m. tristes; f. triste, pl. f. tristes)
   1. 1. печа́льний

         ;
         невесе́лий

         ;
         сумни́й

         ;
         сумови́тий
         il est tantôt gai, tantôt triste - часом він веселий, часом ‒ сумний

         Il a senti le goût de l’absinthe après ces évènements tristes. - Йому стало гірко після цих сумних подій.

         Cette année l’automne est pluvieux et triste. - Цього року осінь печальна та плачна.
         Syn.: maussade, rembruni
         Ant.: allègre, content, folâtre, musant
      2. елегі́йний

         ;
         меланхолі́йний

         ;
         міно́рний

         ;
         то́скний

         ;
         ско́рбний

         ;
         скорбо́тний

         ;
         тьмя́ний

         ;
         нудни́й

         ;
         щемки́й
         Les gens tristes sont peu appréciés en société. - Суспільство не визнає елегійних персонажів.

         rouler de tristes pensées - переминати щемкі думки

         couleur triste - тьмяний колір
         Syn.: atrabilaire, mélancolique, taciturne, funèbre, ennuyeux, morne, funeste
         Ant.: enjoué, jovial
      3. жа́лісний

         ;
         жалки́й

         ;
         тужли́вий

         ;
         жа́лібни́й

         ;
         жа́лісли́вий

         ;
         пла́чний

         ;
         трагі́чний
         regard triste - жалісний погляд

         Les bons romans sont souvent tristes. - Хороші романи часто трагічні.
         Syn.: éploré, attristant, tragique
         Ant.: gai, burlesque, comique
   2. 1. безвідра́дний

         ;
         безодра́дний

         ;
         безра́дісний

         ;
         безуті́шний

         ;
         невті́шний
         Les jours de Claire sont tristes. - Життя Клер безрадісне.

         de tristes nouvelles - невтішні новини

         Nous sommes tristes qu’il soit mort si jeune. - Нам дуже прикро, що він пішов з життя так рано.
         Syn.: consterné
         Ant.: radieux, réjoui
      2. журли́вий

         ;
         журни́й

         ;
         смутни́й

         ;
         зажу́рений

         ;
         смутни́й
         Le jour où on s’est rencontré j’étais triste et pensive. - У день нашої зустрічі я була журна та замислена.
         Syn.: abattu, chagriné
         Ant.: joyeux
      3. засму́чений

         ;
         розчаро́ваний

         ;
         нещасли́вий
         Syn.: affligé, découragé, malheureux
   3. 1. важки́й

         ;
         неприє́мний

         ;
         при́крий

         ;
         бо́лісний

         ;
         ка́посний
         Malade dans un triste état. - Хворий у важкому стані.

         Elle est triste de devoir le quitter. - Їй прикро, що вона повинна його покинути.

         Mener une vie triste et monotone. - Перебувати безрадісне та одноманітне життя.
         Syn.: lugubre, affligeant, rude
      2. доса́дний

         ;
         гірки́й
         Syn.: sinistre, accablant, déchirant, navrant
      3. складни́й

         ;
         буре́мний
         Syn.: sombre, cruel, grave, calamiteux, difficile
   4. 1. насу́плений

         ;
         хму́рий

         ;
         пону́рий

         ;
         похму́рий
         Il fait triste aujourd’hui. - Сьогодні надворі похмуро.
         Syn.: morose
         Ant.: animé
      2. стро́гий
   5.  ([зневажл.]) 
      1. посере́дній

         ;
         невира́зний
         Syn.: médiocre
         Ant.: noble
      2. пога́ний
         Syn.: mauvais, misérable
         Ant.: brillant
   6.  ([заст.]) 
      1. бі́дний

         ;
         бідола́шний
         Syn.: pauvre, déplorable
      2. неща́сний
         Syn.: lamentable, piètre, fâcheux

**********