Іменники I та II відміни в українські мові поділено на три групи: тверду, м’яку та мішану.

Іменники із закінченням -а, крім тих, основа яких має закінчення на шиплячий приголосний:

1. Жіночого роду: доба́, жі́нка, ма́впа, фа́брика, Га́нна, Дари́на тощо.

2. Чоловічого роду (назви осіб): воєво́да, джу́ра, Мико́ла, Хома́ тощо.

3. Спільного роду: базі́ка, зна́йда, сирота́ тощо.

Іменники із закінченням -я:

1. Жіночого роду: бу́ря, земля́, пі́сня, праця́, реєстра́ція, сім’я́, ста́йня, Марі́я тощо.

2. Чоловічого роду (назви осіб): те́сля тощо.

3. Спільного роду: кровопи́вця, суддя́, уби́вця тощо.

4. Іменник чоловічого роду Ілля́.

Іменники із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний (ж, ч, ш, дж):

1. Жіночого роду: душа́, кру́ча, межа́, ми́ша, пло́ща тощо.

2. Чоловічого роду (назви осіб): вельмо́жа, паша́ тощо.

3. Спільного роду: листоно́ша, міхоно́ша тощо.

1. Іменники чоловічого роду:

   1. З кінцевим твердим приголосним основи: буди́нок, ви́ступ, дуб, темп, у́спіх, Богда́н, Святосла́в тощо.

   2. Із закінченням -о: ба́тько, та́то; Дніпро́, Павло́, Юрко́ тощо.

   3. Більшість іменників на -р: вир, двір, пра́пор, сир, сто́вбур, това́р, узва́р, щур, я́вір тощо.

      Сюди також належать іменники звір, кома́р, снігу́р, що мають у називному відмінкові множини закінчення м’якої групи: зві́рі, комарі́, снігурі́, а також іменник щур, що має варіантні форми називного відмінка множини: щури́ та щурі́.

   4. Усі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр): інжене́р, колекціоне́р, ма́йстер, поліме́р, фе́рмер; авіа́тор, ідентифіка́тор, містифіка́тор, організа́тор, семафо́р; абажу́р, гіпю́р тощо.

   5. Іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир (-ір, -їр): база́р, гекта́р, куліна́р, футля́р, ювіля́р; букси́р, каси́р, транспорти́р, папі́р, сувені́р, конвої́р тощо.

   6. Окремі іменники іншомовного походження на -ар, -ир із постійно наголошеним у формах однини та множини коренем: до́лар – до́лари, па́нцир – па́нцири тощо.

   Іменник ма́ля́р залежно від наголосу належить або до твердої групи (ма́ляр: наголос у відмінкових формах залишається на корені), або до мішаної групи (маля́р: наголос у відмінкових формах, крім кличного відмінка однини, переходить на закінчення): див. відмінювання слова.

2. Іменники середнього роду із закінченням -о: боло́то, ва́риво, вікно́, зло, крило́, сі́но, христия́нство тощо.

1. Іменники чоловічого роду:

   1. З кінцевим м’яким приголосним основи: ве́летень, край, праве́ць, украї́нець, учи́тель, діду́ньо, тату́ньо, Іва́ньо тощо.

   2. Частина іменників на -ар, -ир, що в однині мають наголос на корені: бо́ндар – бо́ндаря, ку́хар – ку́харя, лі́кар – лі́каря тощо.

   3. Іменники, у яких наголос при відмінюванні переходить із суфіксів -ар, -ир на закінчення: брова́р – броваря́, вівча́р – вівчаря́, гонча́р – гончаря́, календа́р – календаря́, суха́р – сухаря́, хаба́р – хабаря́, пухи́р – пухиря́ тощо.

   4. Деякі чоловічі особові імена: І́гор – І́горя, Ла́зар – Ла́заря тощо.

2. Іменники середнього роду із закінченням -е (крім тих, що мають основу на шиплячий приголосний) та -я (крім тих, що мають суфікси -ен-, -ят- у непрямих відмінках): го́ре, мо́ре, по́ле; життя́, змага́ння, знання́, по́лум’я тощо.

1. Іменники чоловічого роду:

   1. З кінцевим шиплячим приголосним основи (ж, ч, ш, дж): борщ, ванта́ж, дощ, кура́ж, кущ, слуха́ч, ткач; вітри́ще, дуби́ще тощо.

   2. Іменники на -яр (назви людей за типом їхньої діяльності), у яких у непрямих відмінках наголос переходить із суфікса на закінчення: бджоля́р – бджоляра́, зброя́р – зброяра́, смоля́р – смоляра́, школя́р – школяра́ тощо.

2. Іменники середнього роду із закінченням -е та основою на шиплячий приголосний (ж, ч, ш, дж): ло́же, плече́, прі́звище, рі́чище тощо.

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 400 с.
2. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 31.10.2019).
3. Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові. Київ : Радянська школа, 1974. 182 с.
4. Плющ М. Я. Граматика української мови : у 2 ч. Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. Київ : Вища школа, 2005. 286 с.
5. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко та ін.; за ред. А. П. Грищенка. 3-є вид., доп. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
6. Сучасна українська літературна мова : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / С. О. Караман та ін., за ред. С. О. Карамана. Київ : Літера ЛТД, 2011. 560 с.
7. Сучасна українська мова : підручник / за ред. О. Д. Пономарева. 3-є вид., перероб. Київ : Либідь, 2005. 488 с.