1. n. f.
   [divin]  (pl. divines)
   1. боги́ня (ж.)

       

      (про дуже красиву жінку)

      ;
      красу́ня (ж.)

1. adj.
   [divɛ̃, in]  (pl. m. divins; f. divine, pl. f. divines)
   1. 1. боже́ственний

         ;
         бо́жий

         ;
         госпо́дній

         ;
         божи́стий

         ;
         богови́тий
         ([реліг.])  l’Être divin - божественний Творець

         la grâce divine - милість божа

         la divine Providence - божественне провидіння

         l’étincelle divine - божа іскра

         nature divine - божественна природа

         demeure divine - храм божий; храм господній

         droit divin - божественне право королів

         la Divine Comédie - Божественна комедія

         s’abandonner à la miséricorde divine - віддатися на милість господню

         le service divin - служба господня
         Sin.: dive, céleste
         Ant.: infernal, humain, profane
      2. ку́льтовий

         ;
         святи́й

         ;
         явле́ний
         l’esprit divin - святий дух

         ([іст.])  honneurs divins (rendus par les Romains à leurs empereurs) (rendus par les Romains à leurs empereurs ) - культові почесті (імператорам Римської імперії) (імператорам Римської імперії )
         Sin.: occulte
         Ant.: diabolique, satanique
   2. 1. непереве́ршений

         ;
         незрівня́нний

         ;
         верхо́вний
         votre gâteau est divin - ваш пиріг неперевершений

         ce pinot est tout simplement divin - піно ваше просто незрівнянне

         une musique divine - незрівнянна композиція
         Sin.: surnaturel, suprême
         Ant.: terrestre
      2. першокла́сний
         Sin.: bon, génial
      3. прекра́сний
         un chant divin - прекрасний спів
         Sin.: beau
         Ant.: mauvais
   3. 1. чудо́вий

         ;
         чудо́вний

         ;
         чуде́сний

         ;
         пречудо́вий
         il fait un temps divin - чудесна погода
         Sin.: parfait
         Ant.: naturel
      2. ідеа́льний

         ;
         доскона́лий

         ;
         відмі́нний
         Sin.: sublime
2. n. m.
   [divɛ̃]  (pl. divins)
   1. 1. щось божественне/божисте/боговите
      2. щось неперевершене/прекрасне/чудове

**********