Відмінювання прізвищ

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І або ІІ відміни

Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І або ІІ відміни, відмінюються як такі іменники І або ІІ відміни відповідно:

Ма́йборода – Ма́йбороди, Ма́йбороді, Ма́йбороду тощо.

Гми́ря – Гми́рі, Гми́рі, Гми́рю, Гми́рею тощо.

Гнатю́к – Гнатюка́, Гнатюко́ві (Гнатюку́) тощо.

За́єць – За́йця, За́йцеві (За́йцю) тощо.

Беньо́ – Беня́, Беньо́ві (Беню́) тощо.

Кривоні́с – Кривоно́са, Кривоно́сові (Кривоно́су) тощо.

Ле́бідь – Ле́бедя, Ле́бедеві (Ле́бедю) тощо.

Панібудьла́ска – Панібудьла́ски, Панібудьла́сці тощо.

Симоне́нко – Симоне́нка, Симоне́нкові (Симоне́нку) тощо [14, с. 126].

Ю. К. Редько у своєму «Довіднику українських прізвищ» (1968 р.) зазначає, що в більшості прізвищ у формі множини наголос переходить на останній склад: Шевче́нко – Шевченки́, Солома́ха – Соломахи́, Кра́йник – Крайники́, Красножо́н – Красножони́ тощо. І. О. Варченко в передмові до «Довідника» обґрунтовує такий наголос збереженням в українській мові акцентуаційного розрізнення форм множини та двоїни: «На тому кутку живуть самі Соломахи́ (Охріменки́, Стеблини́, Криворотьки́, Міщанини́ …) і Пішли два (три, чотири, обидва) брати (пішли чоловік і жінка) Солома́хи (Охрі́менки, Стебли́ни, Криворо́тьки, Міщани́ни) <…>» [8, с. 17]. Проте деякі сучасні дослідники, зокрема О. М. Кашталян, уважають, що така норма щодо перенесення наголосу на останній склад у множині сьогодні потребує перегляду [4, с. 3].

Примітки

  1. Обов’язково й завжди відмінюються чоловічі прізвища на -ко: Віта́лія Кличка́, Віта́лієві Кличку́, Віта́лієм Кличко́м тощо (а не Віта́лія Кличко́, Віталієві Кличко́, Віта́лієм Кличко́).

  2. Відповідно до фонетичних норм української мови:

    1. Перед закінченням обов’язково відбувається чергування г, к, х із з, ц, с: Гере́га – Гере́зі, Калга́ – Калзі́, Заволо́ка – Заволо́ці, Сірома́ха – Сірома́сі, Соха́ – Сосі́ тощо [16, с. 81].

      При цьому форм на зразок Сосі уникають, оскільки вони можуть призводити до непорозумінь щодо форми називного відмінка прізвища – Соха, Соса чи Сося [16, с. 81].

    2. Обов’язково відбувається чергування о, е з і у відкритому й закритому складі в чоловічих прізвищах: Кривоні́с – Кривоно́са, Чорнові́л – Чорново́ла, Ле́бідь – Ле́бедя [5, с. 115], Кре́мінь – Кре́меня, Кисі́ль – Киселя́ [16, с. 81].

      Сумніви в контексті цього правила можуть виникати щодо поширеного відмінювання: Пантелеймо́н Кулі́ш – Пантелеймо́на Куліша́. Ю. К. Редько у своєму «Довінику українських прізвищ» відмінювання прізвища Кулі́ш наводить із чергуванням: Кулеша́, Кулеше́ві (Кулешу́)… Кулеші́, Кулеші́в тощо [8, с. 137]. c.

    3. Якщо відповідна загальна назва має випадні голосні е (є), о, такі голосні обов’язково випадають і у відмінюванні прізвищ: За́єць – За́йця, Є́мець – Є́мця, Стріле́ць – Стрільця́, Бурячо́к – Бурячка́ [5, с. 115].

  3. Без чергування нульового звука з голосним і навпаки (на відміну від відповідних загальних назв) відмінюються чоловічі прізвища: Швець – Швеця́, Швеце́ві (Швецю́) тощо, Жнець – Жнеця́, Жнеце́ві (Жнецю́) тощо, Черне́ць – Чернеця́, Чернеце́ві (Чернецю́) тощо (а не шевця́, женця́, ченця́ тощо) та інші подібні [14, с. 126; 16, с. 81; 7, с. 137].

  4. Усі чоловічі прізвища ІІ відміни в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я), на відміну від аналогічних загальних назв, що мають закінчення -у (-ю): Моро́з – Моро́за, Корова́й – Корова́я (порівняйте: моро́з – моро́зу, корова́й – корова́ю) [16, с. 81; 7, с. 137].

  5. Так само відмінюються чоловічі прізвища, що походять від іменників жіночого роду ІІІ відміни: Рись – Ри́ся, Ри́севі (Ри́сю) тощо, Ро́зкіш – Ро́зкоша, Ро́зкошеві (Ро́зкошу) тощо (порівняйте: рись – ри́сі, ри́сі…, ро́зкіш – ро́зкоші, ро́зкоші…) та ін. [16, с. 81; 7, с. 137].

  6. У складних прізвищах, утворених поєднанням двох слів як рівноправних, відмінюються обидва слова: Нечу́й-Леви́цький – Нечу́я-Леви́цького, Нечу́єві-Леви́цькому тощо, Антоне́нко-Давидо́вич – Антоне́нка-Давидо́вича, Антоне́нкові-Давидо́вичу тощо та ін. Але якщо перша частина представлена односкладовим словом, відмінюється здебільшого лише друга частина: Кос-Анато́льський – Кос-Анато́льського, Кос-Анато́льському тощо [16, с. 81].

  7. Прізвища з наголошеним кінцевим -ьо відмінюються як іменники твердої групи: Леньо́ – Леня́, Леньо́ві (Леню́) тощо, Стасьо́ – Стася́, Стасьо́ві (Стасю́) тощо [14, с. 126; 16, с. 81; 3, с. 196–197].

    Ю. К. Редько у своєму «Довіднику українських прізвищ» (1968 р.) для таких прізвищ наводить у давальному відмінку фору відмінювання м’якої групи на -еві (Даньо́ – Дане́ві [8, с. 100] тощо). Проект правопису 2018 р. пропонує для таких випадків паралельні форми відмінювання як іменників м’якої та твердої групи (Лене́ві, Леньо́ві) [7, с. 137], однак сьогодні така норма не є чинна.

  8. У відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний -е- не випадає: Га́шек – Га́шека, Га́шекові…, Локе́тек – Локе́тека, Локе́текові… [14, с. 128].

    Проект правопису 2018 р. також пропонує внормувати такі правила [7, с. 140]:

    1. Суфіксальний -е- також не випадає у відмінюванні прізвищ на -ер, -ел: Пе́тер – Пе́тера…, Па́вел – Па́вела. При цьому в іменах він випадає: Пе́тер – Пе́тра, Па́вел (Па́вол) – Па́вла.

    2. У відмінюванні прізвищ слов’янського походження на -ець суфіксальний -е- випадає: Ка́ролець – Ка́рольця, Ка́рольцеві…, Мора́вець – Мора́вця, Мора́вцеві… тощо.

  9. За відповідними відмінами відмінюються також іншомовні неслов’янські прізвища: Шекспі́р – Шекспі́ра, Шекспі́рові (Шекспі́ру) тощо, Да́рвін – Да́рвіна, Да́рвінові (Да́рвіну) тощо, Стенда́ль – Стенда́ля, Стенда́леві (Стенда́лю) тощо, Чілача́ва – Чілача́ви, Чілача́ві тощо [14, с. 88; 7, с. 137].

    Див. також п. 4 і п. 5 цього розділу щодо відмінювання жіночих прізвищ і щодо невідмінюваних прізвищ.

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій

Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються згідно з правилами відмінювання відповідних прикметників твердої або м’якої групи чоловічого й жіночого родів, множини.

Однина
Н. Андріє́вський Кобиля́нська
Р. Андріє́вського Кобиля́нської
Д. Андріє́вському Кобиля́нській
Зн. Андріє́вського Кобиля́нську
Ор. Андріє́вським Кобиля́нською
М. …Андріє́вському, Андріє́вськім …Кобиля́нській
Кл. Андріє́вський Кобиля́нська
Множина
Н. Андріє́вські Кобиля́нські
Р. Андріє́вських Кобиля́нських
Д. Андріє́вським Кобиля́нським
Зн. Андріє́вських Кобиля́нських
Ор. Андріє́вськими Кобиля́нськими
М. …Андріє́вських …Кобиля́нських
Кл. Андріє́вські Кобиля́нські

Творення прізвищ жіночого роду та множини від відповідних прізвищ чоловічого роду відбувається за загальною парадигмою відмінювання прикметників: Андріє́вський – Андріє́вська – Андріє́вські.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн)

Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за наведеними нижче зразками:

Однина
Н. Ребро́в Ковалі́в Фе́дорів
Р. Ребро́ва Ковале́ва (Ковалі́ва) Фе́дорова (Фе́доріва)
Д. Ребро́ву Ковале́ву (Ковалі́ву) Фе́дорову (Фе́доріву)
Зн. Ребро́ва Ковале́ва (Ковалі́ва) Фе́дорова (Фе́доріва)
Ор. Ребро́вим Ковале́вим (Ковалі́вим) Фе́доровим (Фе́дорівим)
М. …Ребро́ві, Ребро́ву …Ковале́ві, Ковале́ву (Ковалі́ві, Ковалі́ву) …Фе́дорові, Фе́дорову (Фе́доріві, Фе́доріву)
Кл. Ребро́ве й Ребро́в Ковале́ве (Ковалі́ве) і Ковалі́в Фе́дорове (Фе́доріве) і Фе́дорі́в
Множина
Н. Ребро́ви Ковале́ви (Ковалі́ви) Фе́дорови (Фе́доріви)
Р. Ребро́вих Ковале́вих (Ковалі́вих) Фе́дорових (Фе́дорівих)
Д. Ребро́вим Ковале́вим (Ковалі́вим) Фе́доровим (Фе́дорівим)
Зн. Ребро́вих Ковале́вих (Ковалі́вих) Фе́дорових (Фе́дорівих)
Ор. Ребро́вими Ковале́вими (Ковалі́вими) Фе́доровими (Фе́дорівими)
М. …Ребро́вих …Ковале́вих (Ковалі́вих) …Фе́дорових (Фе́дорівих)
Кл. Ребро́ви Ковале́ви (Ковалі́ви) Фе́дорови (Фе́доріви)
Однина
Н. Га́ршин Андруси́шин
Р. Га́ршина Андруси́шина
Д. Га́ршинові (Га́ршину) Андруси́шинові (Андруси́шину)
Зн. Га́ршина Андруси́шина
Ор. Га́ршиним Андруси́шиним
М. …Га́ршині, Га́ршину …Андруси́шині, Андруси́шину
Кл. Га́ршине й Га́ршин Андруси́шине й Андруси́шин
Множина
Н. Га́ршини Андруси́шини
Р. Га́ршиних Андруси́шиних
Д. Га́ршиним Андруси́шиним
Зн. Га́ршиних Андруси́шиних
Ор. Га́ршиними Андруси́шиними
М. …Га́ршиних …Андруси́шиних
Кл. Га́ршини Андруси́шини

Примітки

  1. Прізвища іменникового типу з омонімічним суфіксом -ин відмінюються як іменники. В орудному відмінку такі прізвища набувають закінчення -ом. Зокрема до таких прізвищ належать [9, с. 94; 16, с. 80; 1]:

    1. Прізвища іменникового типу, що означали належність до певної національності: Литви́н, Ру́син, У́грин, Се́рбин, Ту́рчин, Воло́шин тощо. Ор. відм.: Литвино́м, Ру́сином, У́грином, Се́рбином, Ту́рчином, Воло́шином.

    2. Прізвища іменникового типу, що могли означати походження з певного населеного пункту: Керечани́н (від с. Керецьки́), ор. відм. – Керечани́ном.

    Жіночі прізвища такого типу не відмінюються [16, с. 80]: О́льга Литви́н, О́льги Литви́н тощо.

    Див. також пункт «Жіночі прізвища на або приголосний» цього розділу.

    Див. докладно в статті «Як правильно: з Литвином чи з Литвиним, з Русином чи з Русиним.

  2. О. Д. Пономарів зазначає, що, попри закріплену чинним правописом норму, варіанти прізвищ без чергування на зразок Фе́доріва, Ковалі́ву, Петрі́вим тощо мають яскраво виражений розмовний характер, тимчасом як нормативна форма вимагає чергування подібно до чергування Львів – Льво́ва, Могилі́в-Поді́льський – Могиле́ва-Поді́льського [5, с. 115]. Тільки форму з чергуванням у парадигмі відмінювання таких прізвищ наводять й І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська [2, с. 108]. Таку позицію обстоює і Ю. К. Редько [8, с. 53–54].

  3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), згідно з парадигмами відмінювання, які наводить чинний правопис, у давальному відмінку не мають паралельних закінчень -ові, -еві (-єві), а тільки : Ребро́ву, Петро́ву, Ковале́ву, Фе́дорову, Андруси́шину тощо [14, с. 127].

    І. Р. Вихованець і К. Г. Городенська наводять паралельні форми на -ові для прізвищ на -ин, -ін (-їн) у місцевому відмінку однини: (у, на, по, при) Михайлишин-і і Михайлишин-у, Михайлишин-ові [2, с. 108]. Так само таку паралельну форму наводить і Ю. К. Редько [8, с. 52]. Паралельні форми для таких прізвищ закріплював і Український правопис 1929 р. [15, с. 73].

  4. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), згідно з парадигмами відмінювання, які наводить чинний правопис, у кличному відмінку однини мають форми із закінченням та з нульовим закінченням [14, с. 127–128, 90]: Па́влов – Па́влове й Па́влов, Ковалі́в – Ковале́ве й Ковалі́в тощо.

    І. Р. Вихованець та К. Г. Городенська для таких прізвищ у кличному відмінку однини наводять лише форму на -е, але не наводять форми з нульовим закінченням: Прокопів – Прокопове, Михайлишин – Михайлишине [2, с. 108]. Так само лише закінчення на пропонував уживати й проект правопису 1999 р. [6]. Проте проект правопису 2018 р. щодо цього дублює норми чинного правопису [7, с. 138–139].

  5. Неслов’янські прізвища з омонімічними закічненнями відмінюються як іменники: Да́рвін – Да́рвіном, Ча́плін – Ча́пліном, Бю́лов – Бю́ловом [14, с. 88].

    Див. прим. 9 п. 1 цього розділу.

4. Жіночі прізвища на або приголосний

Жіночі прізвища на приголосний або не відмінюються в однині й множині: Марі́ї Чуб, з Іри́ною За́єць, Га́нни Бо́йко тощо [14, с. 128]; так само відповідні іноземні жіночі прізвища: Тере́зи Мей, Анґе́лі Ме́ркель тощо.

Український правопис 1929 р. визначав: коли чоловіче прізвище закінчується на приголосний або , відповідне жіноче прізвище (для жінки, дочки тощо) утворювалося як прикметник з наростком -ова, -ева (-єва): Петро́ Чуб – Марія Чу́бова, І́гор Палі́й – О́льга Палі́єва, Оста́п Шевче́нко – Га́нна Шевче́нкова. Невідмінюваний варіант жіночих прізвищ визнавався за можливий за бажання самої власниці прізвища або її батьків, як і варіант прізвища з наростком -ка для деяких чоловічих прізвищ (Антоно́вич – Антоно́вичка, Во́лик – Во́личка) [15, с. 69].

5. Невідмінювані прізвища

Крім зазначених вище жіночих прізвищ, невідмінюваними також є такі:

  1. Іншомовні прізвища з кінцевим , якому передує голосна літера [14, с. 125], а також французькі та інші прізвища з наголошеним останнім складом на -а, -я, навіть якщо або передує приголосний [16, с. 79]: Валуа́, Жоффруа́, Золя́, Дюма́.

    Але: Ло́рка – Ло́рки, Ґарсі́я – Ґарсі́ї.

  2. Іншомовні прізвища на -е, -є, -і, -ї, -о, -у, -ю [14, с. 125]: Ґе́те, Га́йне, Ве́рді, Россі́ні, Дідро́, Флу тощо.

  3. Російські прізвища на -их, -ово: Черни́х, Гладки́х, Дурно́во [11, с. 324; 16, с. 79; 13, с. 166].

Уваги

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва, тимчасом як прізвище неодмінно виступає у формі називного відмінка [14, с. 90]: дру́же Романчу́к, па́не Даниле́нко, добро́дійко Кали́на.

Використані джерела

  1. Блог професора Пономарева. Блог Пономарева, але діалог з Литвином. URL: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/01/post-6.html (дата звернення: 06.02.2019).
  2. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.
  3. Городенська К. Г. Зустрічатися з Іваном Леньо, Ленем чи Леньом? Культура слова. 2016. № 84. С. 196–197.
  4. Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Кіровоград, 2010. 25 с. URL.
  5. Пономарів О. Д. Культура слова. Моностилістичні поради. 2-ге вид., стер. Київ : Либідь, 2001. 240 с.
  6. Проект Українського правопису 1999 р. Київ : Наукова думка, 1999. URL: https://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/113.html (дата звернення: 05.02.2019).
  7. Проект Українського правопису 2018 р. / Українська національна комісія з питань правопису. 2018. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf (дата звернення: 05.02.2019).
  8. Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. Київ : Видавництво «Радянська школа», 1968. 257 с.
  9. Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ : Наукова думка, 1966. 215 с.
  10. Синявський О. Н. Норми української літературної мови. Львів : Українське видавництво, 1941. 251 с.
  11. Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. 3-тє вид., допов. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
  12. Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. 7-ме вид., стер. Київ : Вища школа, 2009. 430 с.
  13. Сучасна українська мова / за ред. О. Д. Пономарева. Вид. 3-тє, перероб. Київ : Либідь, 2005. 488 с.
  14. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.
  15. Український правопис. Харків : Державне видавництво України, 1929. 101 с.
  16. Ющук І. П. Практичний довідник з української мови. Київ : Видавництво «Рідна мова», 1998. 223 с.