На відміну від прізвищ прикметникового типу на -ин (Андруси́шин, Ковали́шин, Га́ршин, Романи́шин тощо), є низка прізвищ з омонімічним суфіксом -ин, що, проте, належать до іменникового типу. Це прізвища, які означали належність до певної національності (Литви́н, Ру́син, У́грин, Се́рбин, Ту́рчин, Воло́шин тощо) або походження з певного населеного пункту (наприклад, Керечани́н – від назви села Керецьки́). Такі іменникові прізвища в орудному відмінку відмінюються як звичайні іменники, набуваючи закінчення -ом:

з Литвино́м, з Ру́сином, з У́грином, із Се́рбином, з Ту́рчином, з Воло́шином, з Керечани́ном тощо (порівняйте з прикметниковими: з Андруси́шиним, з Ковали́шиним, з Га́ршиним тощо).

Тому правильно: відбулась офіційна зустріч з Володимиром Литвино́м; «Динамо Київ» грало з нападником Назарієм Ру́сином на вістрі.

Жіночі прізвища такого типу не відмінюються: Га́нна Литви́н, Га́нни Литви́н тощо.

1. Блог професора Пономарева. Блог Пономарева, але діалог з Литвином. URL: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/01/post-6.html (дата звернення: 06.02.2019).
2. Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ : Наукова думка, 1966. 215 с.
3. Ющук І. П. Практичний довідник з української мови. Київ : Видавництво «Рідна мова», 1998. 223 с.