Теперішній час дійсного способу в українській мові утворюється тільки від дієслів недоконаного виду. Дієвідмінювання в теперішньому часі відбувається за конкретними зразками для двох дієвідмін, з набуттям типових закінчень:

1. І дієвідміна:

   		нес-ти́	моло́-ти	чита́-ти
   Однина
   1-а ос.	+ -у (-ю)	нес-у́	мел-ю́	чита́-ю
   2-а ос.	+ -еш (-єш)	нес-е́ш	ме́л-еш	чита́-єш
   3-я ос.	+ -е (-є)	нес-е́	ме́л-е	чита́-є
   Множина
   1-а ос.	+ -емо (-ємо)	нес-емо́	ме́л-емо	чита́-ємо
   2-а ос.	+ -ете (-єте)	нес-ете́	ме́л-ете	чита́-єте
   3-я ос.	+ -уть (-ють)	нес-у́ть	ме́л-ють	чита́-ють

2. ІІ дієвідміна:

   		роби́-ти	ба́чи-ти	стоя́-ти
   Однина
   1-а ос.	+ -у (-ю)	робл-ю́	ба́ч-у	сто-ю́
   2-а ос.	+ -иш (-їш)	ро́б-иш	ба́ч-иш	сто-ї́ш
   3-я ос.	+ -ить (-їть)	ро́б-ить	ба́ч-ить	сто-ї́ть
   Множина
   1-а ос.	+ -имо (-їмо)	ро́б-имо	ба́ч-имо	сто-їмо́
   2-а ос.	+ -ите (-їте)	ро́б-ите	ба́ч-ите	сто-їте́
   3-я ос.	+ -ать (-ять)	ро́бл-ять	ба́ч-ать	сто-я́ть

Оскільки за відмінювання можуть зміни в основі дієслова, у таблицях вище зсистематизовано тільки типові закінчення. Про зміни в основі див. докладно в розділі «Поділ дієслів на дієвідміни».

1. Інші парадигми відмінювання в теперішньому часі мають так звані атематичні дієслова, що не належать до жодної з дієвідмін:

   1. бу́ти:

      	бу́ти
      Однина
      1-а ос.	є
      2-а ос.	є
      3-я ос.	є
      Множина
      1-а ос.	є
      2-а ос.	є
      3-я ос.	є

      Від дієслова бу́ти в усіх особах уживається форма є (я є, ти є… ми є тощо). Також замість є може вживатися варіант єсть. У поетичній мові можуть уживатися архаїчні форми: я єсьм (єсм, єсмь), ти єси́, він єсть, ми єсмо́ (єсьмо́), ви єсте́, вони суть.

   2. ї́сти:

      	ї́сти
      Однина
      1-а ос.	їм
      2-а ос.	їси́
      3-я ос.	їсть
      Множина
      1-а ос.	їмо́
      2-а ос.	їсте́
      3-я ос.	їдя́ть

2. Усічену форму (з відкиданням останньої голосної літери) у поетичному або розмовному мовленні можуть мати:

   1. Форми 3-ї особи однини дієслів І дієвідміни: [він, вона, воно] ди́ха, літа́, вита́, ду́ма, співа́ тощо.

   2. Форми 1-ї особи множини дієслів І та ІІ дієвідмін: [ми] гра́єм, співа́єм, ро́бим, ба́чим тощо.

3. У деяких говорах у 3-й особі однині поширені форми на -е замість -ить: [він, вона, воно] ро́бе, хо́де, во́де, но́се, про́се (замість ро́бить, хо́дить, во́дить, но́сить, про́сить) тощо. Такі форми не відповідають морфологічним і стилістичним нормам української літературної мови.

1. Теперішній актуальний час

   Теперішній актуальний час (інші назви – власне теперішній, пряме детерміноване значення форм теперішнього часу) позначає дію як таку, що відбувається безпосередньо в момент мовлення, майже не виходячи за його межі.

   Мати веде сина до школи, а той співає пісень.

   Киця вмивається після обіду: їй було смачно.

   Для підкреслення того, що дія відбувається саме в момент мовлення, можуть використовуватися часові актуалізатори: прислівники та прислівникові словосполучення часу, зокрема тепер, цієї хвилини, цієї миті, нині тощо.

   Цієї хвилини розпочинається засідання Верховної Ради.

   Часто теперішній актуальний час фігурує в коментуванні подій наживо.

   Ярмоленко переводить м’яч на лівий фланг, Коноплянка зміщується в центр… Удар! Повз ворота!

   Ми збиваємо білки, тепер додаємо борошно, усе добре змішуємо й виливаємо у форму.

   1. Теперішній час інтервальної локалізації

      Теперішній час інтервальної локалізації виокремлюється в межах теперішнього актуального. Він позначає дію, що займає певний часовий проміжок і виходить безпосередньо за момент мовлення, починаючись у реальному минулому й закінчуючись переважно в реальному майбутньому. У цьому разі наголошується цілісність самої події, а не цілісність її сприйняття.

      Лунає гонг, і боксери виходять у ринг.

      Двері відчиняються, і до зали заходять відвідувачі.

2. Теперішній неактуальний час

   Теперішній неактуальний час (інша назва – невласне теперішній, пряме недетерміноване значення форм теперішнього часу) позначає дію, яка лише частково збігається з моментом мовлення, водночас належачи до часових проміжків, що передують моменту мовлення та йдуть після нього. Теперішній неактуальний поділяють на розширений теперішній та постійний теперішній час.

   1. Розширений теперішній час

      Розширений теперішній час позначає дію, що відбувається в момент мовлення, але при цьому належить до обмежених відтинків часу до та після цього моменту.

      Я роблю домашнє завдання. (я почав робити його раніше, і мені ще знадобиться певний час)

      Книга стоїть на столі. (вона вже стояла там і ще простоїть певний час)

   2. Постійний теперішній час

      Постійний теперішній час позначає дію, що відбувається в момент мовлення, але також і в усі часи, крім моменту мовлення. У такій функції він охоплює:

      1. Дії, процеси тощо, що відбуваються регулярно або не обмежені в часі:

         Після вечері я лягаю спати.

         Український люд прагне свободи.

         Таке значення часто може уточнюватися через уживання прислівників завжди, постійно тощо:

         Вона завжди приходить вчасно.

         Наші сусіди постійно нас заливають.

      2. Дії, процеси тощо, що позначають певні закономірності:

         Вода кипить за температури 100 градусів.

         Земля обертається навколо своєї осі.

      3. Колективний досвід, часто втілений у прислів’ях і приказках:

         Під лежачий камінь і вода не тече.

         Тиха вода греблю (береги) рве.

      Часто поділ на розширений і постійний теперішній час може бути зрозумілий лише з контексту. Наприклад, фраза чоловік продає крам може передавати значення розширеного теперішнього часу (чоловік зараз розпродає конкретну партію краму) або постійного теперішнього часу (чоловік заробляє на життя щоденним продажем краму). Межі між розширеним і постійним теперішнім часом є рухливі, так само, як і між теперішнім актуальним і теперішнім неактуальним.

1. Позначення минулих подій (теперішній історичний, теперішньо-минулий час)

   1. Опис минулих подій (власне теперішній історичний час)

      Теперішній історичний час (інша назва – теперішньо-минулий) уживається в розповідях про минулі події. У такому значенні теперішній час ніби наближає минулі події в уяві читача або слухача. Часто дія переноситься в план минулого через уживання прислівників і прислівникових словосполучень часу.

      20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада проголошує ІІІ Універсал. У відповідь більшовики готують збройний заколот.

      У своїй праці Дарвін стверджує, що людина пішла від мавпи, та розвиває концепцію природного добору.

      Значення минулої дії може підсилюватися частками було, бувало:

      «Як була я малою, то мені було не раз сниться, що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники, вбирає мене в квіти та стрічки, голубить та жалує мене» (І. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», у [16, с. 223]).

      «Як муха в окропі, бувало, вертишся цілий день» (Панас Мирний, «Лихий попутав»).

      1. Теперішній історичний час може вживатися в заголовках у пресі. У цьому разі дія вже відбулася, але вона має безпосередній зв’язок із власне теперішнім часом:

         Трамп звинувачує Іран у порушенні умов ядерної угоди. (Трамп уже звинуватив, проте його заява має безпосередній вплив на теперішній час, оскільки саме звинувачення чинне й досі)

         Італія закриває кордон для мігрантів. (рішення ухвалене, однак на його виконання знадобиться певний час)

         У разі, якщо дія є конкретна, а не абстрактна, у такому значенні вживається тільки минулий час:

         Верховна Рада призначила дату інавгурації. (дія повністю поглинута минулим часом)

   2. Виокремлення важливішої події на тлі фонової (теперішній історичний раптовий час)

      Уживання теперішнього історичного часу може виокремлювати важливішу дію як таку, що відбувається раптово на тлі розгортання іншої – фонової – дії, що передається минулим або давноминулим часом. При цьому з історичним теперішнім часом здебільшого вживаються слова й словосполучення коли, аж раптом, аж ось тощо.

      Вчора вийшов мій на село, вже сонце сідало, коли скаче щось верхи (М. Коцюбинський, «Fata Morgana»).

      І знов злякався він: невже брестиме вік – самотній і голодний – через оці сніги, під небом цим холодним? Аж раптом чує: десь важкий забомкав дзвін. (Ґі де Мопассан, «Сільська Венера», пер. В. Стуса)

   3. Опис послідовних минулих фактів (теперішній хронологічний час)

      Цей різновид теперішнього історичного часу іноді виокремлюється із власне теперішнього історичного, оскільки він надає абстрактніший та об’єктивніший виклад подій, що розвиваються в хронологічному порядку.

      «Уже 12 квітня 1855 року Шевченко пише листи віцепрезидентові Академії Мистецтв гр. Федорові Толстому і своєму колишньому опікунові… Він просить обох їх… Листи ці приносять деякі наслідки. Уже десь у травні він дістає від товариша мистця-маляра Осіпова лист, у якому той… повідомляє Шевченка…» (П. Зайцев, «Життя Тараса Шевченка») (збережено орфографію автора).

   4. Опис картин природи, обставин (теперішній живописний час)

      Теперішній живописний є різновидом теперішнього історичного часу та вживається в описах картин природи, обставин, за яких відбувається подія тощо. Його головна відмінність від власне історичного часу – уявність минулої події.

      «Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав…» (Т. Шевченко, «Причинна», у [14, с. 370]).

      1. В аналогічній функції теперішній час уживається в підписах до світлин тощо.

         (підпис під фото): Депутати вносять прапор України до зали Парламенту. 24 серпня 1991 року.

   5. Коментування дій у сценічних ремарках (теперішній сценічний час)

      Теперішній сценічний час коментує дії в сценічних ремарках, представляючи інформацію про зміни в розгортанні подій.

      «Лісовик хоче щось відмовити, але виходить Лукаш із сопілкою. Лісовик і Мавка ховаються» (Леся Українка, «Лісова пісня»).

2. Позначення майбутніх подій (теперішньо-майбутній час)

   Теперішньо-майбутній час уживається здебільшого з прислівниками й прислівниковими словосполученнями часу, переносячи дію в майбутнє. У цьому разі вираження дії через теперішній час передає значення впевненості в неминучості такої події.

   Завтра я виїжджаю до Чернігова.

   Ми виходимо за дві години.

   У середу ми захищаємо дипломні роботи.

   У сполученні з прислівниками вже, зараз тощо передається значення дії, що відбудеться в найближчому майбутньому.

   Я вже йду. (за мить я вже піду)

3. Модальні значення

   У розмовній мові теперішній час може виконувати низку модальних функцій, описаних нижче.

   1. Теперішній час у функції наказового способу

      Теперішній час може вживатися для передання наказу, виконуючи функцію наказового способу. При цьому вживання теперішнього способу робить відповідний наказ категоричнішим, підкреслюючи, що він має бути виконаний невідворотно. Порівняйте:

      (наказовий спосіб): Сідай і вчи уроки! (простий наказ або спонукання)

      (теперішній час): Ти зараз сідаєш і вчиш уроки. (категоричний наказ)

   2. Теперішній час в інструкціях до виконання в близькому майбутньому

      Теперішній час може вживатися в описі інструкцій до виконання дій в близькому майбутньому, наприклад, за складання іспиту в університеті:

      Ви проходите до аудиторії, берете екзаменаційний білет, сідаєте на своє місце й починаєте заповнювати титульний аркуш.

      При цьому в загальних інструкціях (наприклад, до використання приладів тощо) уживається наказовий спосіб. Див. докладно в розділі «Наказовий спосіб».

   3. Теперішній час в складнопідрядних реченнях з підрядним умови

      Теперішній час може вживатися в складнопідрядних реченнях з підрядним умови замість майбутнього – і в головному, і в підрядному реченнях. При цьому він передає нюанс категоричності. Порівняйте:

      Якщо ти прийдеш, я позичу тобі грошей. (нейтральний тон)

      Якщо ти приходиш – я позичаю тобі гроші. (категорично: інші варіанти не розглядаються)

      Ще більша категоричність може передаватися через опущення (імпліцитне вживання) сполучника якщо:

      Ти приходиш – і я позичаю тобі гроші. (якщо ні – далі немає про що говорити)

Помилковим є вживання теперішнього часу дійсного способу в 1-й особі множини в спонукальних реченнях, де українська мова вимагає вживання наказового способу.