Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 25.07.2020, 11:46

Розділ «Мовна консультація»

У чому різниця між словами рахування та підрахунок?

Запитання

Читач Антон Лобов запитує: «У чому різниця між словами рахування та підрахунок? З яким контекстом варто використовувати яке слово?».

Відповідь

Слово рахування – іменник, що походить від дієслова рахувати; лексема підрахунок походить від форми дієслова з префіксом підраховувати (підрахувати).

На базі аналізу матеріалів словників [3; 1; 2] різницю між розглядуваними словами можна сформулювати так:

  1. Слово підрахунок має вужче значення: воно означає рахування з метою підбиття певного підсумку, визначення інвентарної кількості предметів тощо; слово рахування може мати низку значень, зокрема й визначання кількості, де вже в контексті може йтися й про певні підрахунки ( «Часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував. — Один — двадцять п'ять, за двох — півсотні, за десять буде триста без п’ятдесят… та ще одежа… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 193)» [у 3] – тут дієслово «рахувати» вжито саме в контексті підбивання підсумків);
  2. Слово рахування позначає лише безпосередньо сам процес виконання лічби або підрахунків, тобто тільки аспект незавершеної дії. Натомість слово підрахунок може позначати і дію («триває підрахунок…») і наслідок дії «за підрахунком…»

Отже, якщо розглядати просто сам процес лічення без певної мети, слід використовувати слово рахування. Якщо говоримо про підбиття підсумків, наприклад, підсумків виборів, на позначення самого процесу можуть бути вживані і слово підрахунок, і слово рахування (або вужчий і точніший відповідник підраховування); зауважимо, що вживання тут слова рахування, на нашу думку, доцільне тоді, коли ми логічно виокремлюємо й наголошуємо безпосередньо сам «фізичний» процес лічення. Якщо ж ідеться про наслідок, тут слід використовувати слово підрахунок («підрахунок бюлетенів засвідчив перемогу…»). Коли маємо на увазі завершену дію, можемо також уживати слова підрахування, порахування.

Використані джерела

  1. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 19.07.2020).
  2. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 19.07.2020).
  3. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 11.07.2020).