1. Граматика
  2. Українська
  3. Їхати «на автобусі» чи «автобусом»?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 12.05.2020, 09:52

Розділ «Мовна консультація»

Їхати на автобусі чи автобусом?

Запитання

Читачка Марія Дяченко запитує: «Як сказати правильно: їхати на автобусі чи їхати автобусом?».

Відповідь

Слід віддавати перевагу конструкції з орудним відмінком: їхати автобусом. Конструкція з прийменником та іменником у формі місцевого відмінка можлива, проте здебільшого має окреслену конотацію або вживана у певних контекстах.

Пояснення

Сьогодні деякі українські граматики визнають обидві конструкції за синонімічні [1, с. 38; 14, с. 193], не аналізуючи змістової різниці між ними. Проте комплексне дослідження матеріалів граматичних, словникових видань і літературних творів показує, що насправді існують нюанси та відмінності в їх уживанні.

Поширеність орудного відмінка на позначення засобу пересування в українській мові відзначають О. Н. Синявський [11, с. 173–174], М. Я. Плющ [8, с. 119–120], О. Д. Пономарів [2] та низка інших мовознавців. Нижче наводимо цитату з М. Я. Плющ [8, с. 119–120] (підкреслення в тексті – наше); зверніть особливу увагу на підкреслений нами текст:

При неперехідних дієсловах за значенням руху, переміщення формою орудного відмінка позначається засіб пересування. <…>

Значення засобу виражається іменниками, що позначають тварин (їхати, добиратися кіньми, волами, ішаками, верблюдом; орати, сіяти кіньми, волами), вид упряжки чи предмет, у який їх запрягають (мчати трійкою, упряжкою собак; їхати возом, безтаркою, тарантасом, бричкою, саньми), а також іменниками, що позначають механічні засоби пересування (пливти човном, плотом, кораблем; летіти літаком, їхати машиною, автобусом, тролейбусом, велосипедом).

На відміну від російської мови, де орудний засобу майже витіснено прийменниковою конструкцією, в сучасній українській мові він є основною формою вираження засобу пересування. Наприклад: Їхали саньми із ярмарку (Рил.); На села вони виїжджали газиком (Зар.).

Синонімічні орудному засобу прийменникові конструкції «на + іменник у місцевому відмінку» або «в + іменник у місцевому відмінку», які здебільшого вносять у структуру речення певну семантичну позначеність: відтінки перебування зверху або всередині предмета. <…>

Ілюструючи відповідні нюанси вживання, М. Я. Плющ наводить таку інформацію [8, с. 120; 9, с. 119] (форматування тексту – наше):

їхати потягом
в потязі вказівка на конкретний потяг, яким хтось їхав, про який ідеться
на потязі (не вживається)
летіти літаком
в літаку вказівка на конкретний літак, в якому летів, разом з кимось перебував
на літаку (не вживається [8, с. 120])
мчати велосипедом
на велосипеді
у велосипеді (не вживається)
переправитися човном
на човні вказівка на конкретний човен, його володаря
у човні вказівка на перебування в лежачому положенні
прибути машиною
на машині частіше – із вказівкою на використання вантажної машини, перебування зверху
у машині всередині машини, у кабіні; вказівка на володаря машини

 

І. І. Огієнко так само пояснює, що правильна конструкція – їхати потягом, а їхати на потязі – хибна [6, с. 76]. Також науковець зазначає, що в літературній мові слід уживати конструкцію їхати возом замість їхати на возі [6, с. 42].

Отже, треба зважати не лише на семантичні нюанси, але й на те, що в деяких випадках конструкції з прийменником не можуть замінювати конструкції з орудним засобу: потягом, літаком, але не на потязі, на літаку (тут конструкції з прийменником на можливі, якщо йдеться про предмет, фізично розташований на потязі або на літаку, так само – і на возі).

Слід також навести ще одну заувагу М. Я. Плющ [8, с. 120] (виділення напівжирним шрифтом – наше):

У разі наявності в структурі речення форми орудного відмінка з іншим значенням орудний засобу дії зазвичай замінюється прийменниковою конструкцією. Пор., наприклад: А ліс туди на плотах Дніпром литвини сплавляють (Гол.).

В українських словниках знаходимо такий матеріал: у Російсько-українському академічному словнику за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова: плыть на корабле – пли́сти кораблем; плавать на лодке, на корабле – плавати човном, кораблем; приплыть на корабле, на пароходе, на лодке – припливти (приплисти, приплинути) кораблем, пароплавом, човном; катать в лодке – катати човном; переправиться через рек на пароме, на лодке – переправитися (перевезтися) через річку пороном (на пороні), човном (у човні); «ехать – <…> кататися <…> Ката́тися на автомобі́лі (и автомобі́лем) (Крим.)»; кататься с горки на салазках – спуска́тися (з гори́) на санча́тах (санча́тами) [10]; у фразеологічному словнику В. П. Підмогильного і Є. П. Плужника: ехать на чем – їхати чим (кіньми, автом, саньми тощо) [7]; у фразеологічному словнику І. О. Виргана та М. М. Пилинської: ехать на автомобиле, по железной дороге, на пароходе… – їхати автомобілем, залізницею, їхати (пливти) пароплавом…, ехать на лошадях – їхати кіньми [3] і т. ін.

Як бачимо, у лексикографічних виданнях домінує конструкція з орудним відмінком іменника. Аналіз матеріалів агрегаторів і корпусів текстів засвідчує превалювання цієї форми над формою з прийменником та іменником у місцевому відмінку і в літературі, наприклад: «Їдьте, бо я зараз втечу звідсіля, поїду трамваєм в Одес <…>» (Іван Нечуй-Левицький), «До театру їдемо автобусом» (Улас Самчук), «Виставова площа була далеко за містом, їхалося електричним трамваєм» (Богдан Лепкий), «<…> їду тролейбусом, як усі заклопотані громадяни <…>» (Павло Загребельний), «<…> ми з тобою можемо попливти пароплавом аж до Білого моря!» (Остап Вишня), «<…> присмаком <…> щастя-досади-роздратовання-зухвалості, схожого до того, як їдеш на трамваї <…>» (Василь Стус).

Отже, віддавати перевагу слід конструкції з орудним відмінком іменника: їхати автобусом, прибути потягом, приїхати тролейбусом тощо. Конструкція з прийменником та іменником у формі місцевого відмінка можлива, однак здебільшого має окреслену конотацію або вживана в певних контекстах.

Використані джерела

  1. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія. Київ : Либідь, 1993. 336 с.
  2. Блог професора Пономарева. URL: https://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/08/post-27.html (дата звернення: 20.04.2020).
  3. Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. 1959. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 04.05.2020).
  4. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.
  5. Дорошенко М., Станиславський М., Страшкевич В. М. Словник ділової мови. Київ – Харків : Державне видавництво України, 1930. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 19.04.2019).
  6. Огієнко І. І. Словник слів, у літературній мові не вживаних. Нью-Йорк : Research Society for Ukrainian Terminology, 1973. 154с.
  7. Підмогильний В. П., Плужник Є. П. Фразеологія ділової мови. Київ : Час, 1926. 293 с. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 04.05.2020).
  8. Плющ М. Я. Граматика української мови : у 2 ч. Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. Київ : Вища школа, 2005. 286 с.
  9. Плющ М. Я. Категорія відмінка в семантико-синтаксичній структурі речення. Київ : Вид-во Національного педагогічного ун-ту імені М. П. Драгоманова, 2015. 252 с.
  10. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 19.04.2020).
  11. Синявський О. Н. Норми української літературної мови. Львів : Укр. вид-во, 1941. 363 с.
  12. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 19.04.2020).
  13. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко та ін. ; за ред. А. П. Грищенка. 3-є вид., доп. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
  14. Сучасна українська літературна мова / С. О. Караман та ін. ; за ред. С. О. Карамана. Київ : Літера ЛТД, 2011. 560 с.