1. Граматика
  2. Українська
  3. Чому в діалектному слові «без» («бузок») замість літери «у» вживають «е»?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 12.05.2020, 09:52

Розділ «Мовна консультація»

Чому в діалектному слові без «бузок» замість літери «у» вживають «е»?

Запитання

Читачка Н. Тимошенко запитує: «На Вінниччині можна натрапити на діалектне слово без, що позначає рослину бузок. Звідки воно походить і чому в ньому вживають літеру е замість у, адже літературна назва рослини – бузо́к?».

Відповідь

Літературна назва рослини бузо́к має в українській мові діалектні варіанти буз, боз, біз, без тощо [1, с. 161, 1, с. 223; 1, с. 281; 4, с. 183; 5, с. 12; 6; 7]. Лексема без, яка цікавить читачку, запозичена з польської мови [1, с. 161].

Бузок і без (а також інші перелічені варіанти) походять від праслов’янського *bъzъ. Унаслідок занепаду єрів (середина XII ст.) єр у сильній позиції в першому складі слова *bъzъ перейшов в о, а єр у слабкій позиції в кінці слова усунувся (→ боз) [8, с. 308–309]. Водночас у літературній українській мові форма бузок з літерою у в корені постала з етимологічного о в ненаголошеному складі [8, с. 676–677].

Польське bez «бузок» (яке стало джерелом запозиченого діалектного варіанта без) так само походить від праслов’янського *bъzъ [10, с. 469–470]. Польське е тут – рефлекс на місці єра в сильній позиції [9, с. 90], що відповідає етимологічному о в українській мові: *bъzъ – боз – bez (порівняйте також: псл. *sъnъ – укр. сон – пол. sen; псл. osъtъ – укр. осот – пол. oset і т. ін.).

Сама ж етимологія розглядуваної назви рослини бузок непевна. Здебільшого її виводять від індоєвропейського *bhug’-/*bhāug’- і пов’язують з латинським fāgus «бук», грецьким φηγός, німецьким Buche (те саме) [1, с. 223].

Використані джерела

  1. Етимологічний словник української мови: у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 1982. Т. 1 : А – Г. 631 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 2006. Т. 5: Р – Т. 705 с.
  3. Етимологічний словник української мови : у семи томах / гол. ред. О. С. Мельничук. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 4 : Н – П. 653 с.
  4. Огієнко І. І. Етимологічно-семантичний словник української мови : у 4 т. Вінніпеґ : Товариство «Волинь», 1979. Т. 1. 365 с.
  5. Огієнко І. І. Словник слів, у літературній мові не вживаних. Нью-Йорк : Research Society for Ukrainian Terminology, 1973. 154с.
  6. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 04.05.2020).
  7. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 04.05.2020).
  8. Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови / пер. з англ. С. Вакуленка. Харків: Акта, 2002. 1054 с.
  9. Długosz-Kurczabowa K., Dubisz S. Gramatyka historyczna języka polskiego. Warszawa : Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 2006. 579 s.
  10. Słownik prasłowiański / pod red. F.Sławskiego. Wrocław : Zakład narodowy imienia Ossolińskich, 1974. Tom I : A – B. 487 s.