Читачка Марія Дяченко запитує: «Який прийменник правильно вживати в таких конструкціях: поїхати в Київ чи до Києва; зайти в хату чи до хати?».

В обох випадках правильні обидві конструкції: поїхати до Києва і поїхати в Київ, зайти в хату і зайти до хати.

У розглядуваних значеннях прийменники у (в) і до є просторові прийменники. Нижче пропонуємо проаналізувати кожне із запитань читачки докладніше.

І. Р. Вихованець і К. Г. Городенська розглядають прийменники у (в) і до в конструкціях такого типу як рівнозначні: «Дистантні прийменники в сполуках із динамічними відмінками визначають шість основних параметрів кінцевої точки руху: 1) рух у бік предмета: на + зн.в., до + род.в., в + зн.в., в бік + род.в. <…> Від широкого шляху, що пролягав селом, бігли врозтіч мальовничі вулички й стежки до розкиданих у зелені подвір’їв та хат (О. Довженко). <…>» [1, с. 338] (виділення напівжирним шрифтом, крім ілюстративних прикладів, – наше). Так само визнає аналізовані прийменники за тотожні в згаданому контексті М. Я. Плющ: «Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка, залежного від дієслова, вказує: а) на предмет, у напрямку до якого спрямовано рух або дію: піти до школи, поїхати до Львова, покласти до комори <…>. Прийменник у <…> із знахідним відмінком виражає значення а) напрямку руху всередину предмета або взагалі в просторінь чи в пункт призначення: увійти в клас, налити в склянку, піти в світ (у світи), поїхати в Черкаси <…>» [2, с. 299–301] (виділення напівжирним шрифтом, крім прийменників, – наше).

Так само знаходимо приклади вживання обох прийменників з однаковим значенням у «Словарі української мови» за ред. Б. Д. Грінченка: «Не хтілось їхати у Київ, але батько наполумив мене, — бач, тепер заробітки добрі під льодом. Кіев. у.», «У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.», «Пане писарю! швидче біжи і пиши универсальні листи до всіх сотників: нехай незабаром з’їздяться до Чернігова з виборними козаками із своїх сотень, — поход буде. Кост. Ч. 3.» [5] (виділення напівжирним шрифтом усюди – наше), Російсько-українському академічному словнику в 4 томах за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова: «Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва», «Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.)», «Без ви́прягу в Ки́їв і з Ки́їва коне́м з’ї́здив» [4] (виділення українського тексту напівжирним шрифтом усюди – наше) і т. ін.

Обидві конструкції широко представлені й у літературі: «Недаремно Олеся думала, що нiхто в Києвi й не догадується про її приїзд до Києва вкупi з Виговським» (Іван Нечуй-Левицький), «А у Кривинського, кажуть, менша дочка уночі втекла від батька з якимсь студентом-поповичем – повіялась у Київ учитись…» (Панас Мирний), «А чого ж ти їдеш у одній сорочці у Київ та ще й боса?» (Тодось Осьмачка), «Борецький, зневірений у нерівній боротьбі з львівськими єзуїтами, подався до Києва» (Роман Іваничук) і т. ін.

Отже, правильні обидва варіанти: поїхати до Києва і поїхати в Київ, а також інші подібні: вирушити до Фастова і у Фастів, податися до Кременця і в Кременець тощо.

Як зазначають І. Р. Вихованець і К. Г. Городенська, «Контактні прийменники в, до, всередину, на з відповідними динамічними відмінками вказують на кінцеву точку руху, що міститься всередині або на поверхні предмета, напр.: Він в’їхав у вузьке міжгір’я (М. Коцюбинський), Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва… (Г. Тютюнник) <…>» [1, с. 338] (виділення напівжирним шрифтом, крім прийменників, – наше). У цьому разі обидва прийменники також можна вживати рівнозначно.

Наведімо приклади зі словників: «Поки я прийшла в хату, а він тобі чисто всю горілку видудлив. Кобел. у.», «Ходи ж, моя доню, до хати: час тобі на посаг сідати! — Постеліть колодрочку, — я війду. Гол. II. 100.», «Як увійшла в хату, як заверещить, як засичить! Левиц. Пов. 343.»[5], «Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.)», «Посту́кала на йо́го в ши́бку і кивну́ла пу́чкою, щоб прийшо́в до ха́ти (Кон.)», «Вві́йде у ха́ту, то й ха́ту звесе́лить (Коцюб.)», «Всі так і ввали́ли в ха́ту» [4] (виділення напівжирним шрифтом усюди – наше) і т. ін.

Так само обидва варіанти широко представлені в літературі: «Баронеса прийшла до хати, впала на канапу і мало не зомліла <…>» (Леся Українка), «Насилу Проценко умовив Христю увiйти до нього в хату <…>» (Панас Мирний), «Волосний з писарем пiшли в хату <…>» (Іван Нечуй-Левицький), «<…> пан-отець Нил увійшов до хати» (Тарас Шевченко) і т. ін.

Отже, правильні обидві конструкції: зайти в хату і зайти до хати, а також подібні: увійти в хлів і до хліва, зайти в комору і до комори, спуститися в льох і до льоху тощо.

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.
2. Плющ М. Я. Граматика української мови : у 2 ч. Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. Київ : Вища школа, 2005. 286 с.
3. Пономарів О. Д. та ін. Сучасна українська мова / за ред. О. Д. Пономарева. 3-є вид., перероб. Київ : Либідь, 2005. 488 с.
4. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 22.03.2020).
5. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 22.03.2020).