1. Граматика
  2. Українська
  3. Чи можна вживати в збірному значенні в однині назви культур "помідор", "кабачок", "огірок" тощо та чи матимуть такі назви закінчення "-у" в родовому відмінку?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 14.01.2020, 08:27

Розділ «Мовна консультація»

Чи можна вживати в збірному значенні в однині назви культур помідор, кабачок, огірок тощо та чи матимуть такі назви закінчення -у в родовому відмінку?

Запитання

Читачка Ольга Анатоліївна Гончаренко запитує: «На практиці агрономи вживають в однині такі назви культур, що мають збірне значення: жито, пшениця, капуста, соняшник (родовий відмінок: жита, пшениці, капусти, соняшнику); проте в множині вживаємо буряки, помідори, кабачки, коноплі, порічки, огірки, гарбузи. Чи можемо вживати назви таких культур у формі однини в збірному значенні та чи матимуть вони закінчення -у в родовому відмінку: буряку, помідору, кабачку, огірку, гарбузу і т. ін.?».

Відповідь

У деяких випадках в українській мові іменник у граматичній формі однини може вживатися з узагальнено-збірним значенням. Так, як зазначає О. П. Петровська, «форма однини іменника вживається для позначення одного предмета, багатьох предметів узагальнено і великої кількості предметів у їх сукупності» [8]. Часто передання такого семантичного нюансу притаманне загальним назвам, що належать до рослинного світу, наприклад: ялина, дуб, сосна (значення однини: «дерево», збірне значення: «деревина, матеріал», також «ліс, гай»), а також і назвам культур: (порівняйте значення однини: кожен буряк і збірне: гарно вродив буряк).

І. Р. Домрачева також підкреслює, що назви рослин в однині часто можуть набувати узагальнено-збірного значення; цього ж значення можуть набувати і назви їхніх частин: лист, насіння тощо [3, с. 72].

Формальних правил для виведення узагальнено-збірного значення іменників – загальних назв із рослинного світу або інших галузей не існує. У цьому разі йдеться про відтінок основного семантичного значення. Тому можливість і доцільність уживання тут визначає лише мовна практика: лексико-семантичних і формальних завад для надання формі однини узагальнено-збірного значення (гарно вродив помідор, гарбуз дав великий урожай тощо) немає.

Питання щодо родового відмінка залишається нерозв’язаним. Як ми вже зазначали, процес становлення закінчень родового відмінка однини іменників II відміни триває досі, а тому трапляються хитання у виборі флексій -а / -у як у мовній практиці, так і в словниках. Щоб дати відповідь на другу частину запитання, розгляньмо лексикографічний матеріал (поділ закінчень подано за словниками на підставі поділу значень «одна рослина» / «сукупність»):

Словник Родовий відмінок
буряк соняшник гарбуз помідор
Б. Д. Грінченко (1907–1909) [11] -а -а -а –
Г. К. Голоскевич (1929) [2] -а -а -а -а
О. П. Ізюмов (1930) [4] -а – -а –
М. І. Погрібний (1959) [10] -а -а / -у -а -а
СУМ-11 (1970–1980) [12] -а -а / -у -а -а
М. А. Жовтобрюх (1973) [14] -а -а / -у -а -а
М. І. Погрібний (1983) [9] -а -а / -у -а -а
С. І. Головащук (1995) [1] -а / -у – -а -а
Н. Є. Лозова, В. Б. Фридрак (2007) [6] -а / -у -а / -у -а -а
СУМ-20 (2010–2020) [13] -а / -у – -а -а
Н. Є. Лозова (2016) [5] -а / -у -а / -у -а -а

Як бачимо, системного та усталеного підходу словники не мають. Додамо також, що для слова сонях (те саме, що соняшник) СУМ-11 [12], Н. Є. Лозова [5] та Н. Є. Лозова й В. Б. Фридрак [6] наводять флексію родового відмінка -у лише для значення «насіння», але не для «сукупність рослин», а решта словників фіксують тільки флексію -а.

Також слід навести положення редакції Українського правопису 1990 р. (чинна до 2024 р.), де зазначено: «II відміна <…> Однина <…> Родовий відмінок <…> У ряді іменників зміна закінчення вплив на значення слова: <…> буряка́ (одиничне) – буряку́ (збірне) <…>» [16, с. 86]. У новій редакції 2019 р. згаданий приклад уже відсутній.

На нашу думку, на розглядувані іменники не поширюється правило вибору флексії -у для масиву рослин, оскільки тут граматична форма однини втілює узагальнено-збірне значення, а не передає семантичне значення сукупності в загальному випадку (як-от: бузок, молочай, звіробій).

Також варто порівняти розглянуті назви культур із назвами дерев (поділ закінчень подано за словниками на підставі поділу значень «одне дерево» / «деревина, матеріал»):

Словник Родовий відмінок
бук граб дуб клен
Б. Д. Грінченко (1907–1909) [11] -а -а -а -у
Г. К. Голоскевич (1929) [2] -а / -у -а / -у -а / -у -а / -у
О. П. Ізюмов (1930) [4] -а -а -а -у
М. І. Погрібний (1959) [10] -а -а -а -а
СУМ-11 (1970–1980) [12] -а -а -а -а / -у
М. А. Жовтобрюх (1973) [14] -а -а -а -а
М. І. Погрібний (1983) [9] -а -а -а -а
С. І. Головащук (1995) [1] -а -а -а –
Н. Є. Лозова, В. Б. Фридрак (2007) [6] -а -а -а -а
СУМ-20 (2010–2020) [13] -а -а -а -а / -у
Н. Є. Лозова (2016) [5] -а / -у -а / -у -а / -у -а / -у

Як бачимо, тут теж існують хитання, причому лише словники Г. К. Голоскевича [2] та Н. Є. Лозової [5] наводять поділ флексії родового відмінка за значенням для всіх розглянутих одиниць. Загалом же явно домінує флексія -а, в тому числі й для значення «деревина, матеріал», що є семантичним відтінком основного значення «дерево».

Зважаючи на наведене вище, на нашу думку, слушним є системне вживання флексії -а в усіх випадках: і для позначення окремої рослини, і коли узагальнено-збірне значення постає як семантичний відтінок основного значення слова – назви відповідної рослини: буряка́, гарбуза́, кабачка́, огірка́, помідо́ра, со́няшника; ду́ба, бу́ка, гра́ба, кле́на. При цьому для семантичного значення іменника со́няшник «насіння рослини» (побічний продукт, збірне) виправдане вживання флексії -у: со́няшнику.

Використані джерела

  1. Головащук С. І. Складні випадки наголошення. Словник-довідник. Київ : Либідь, 1995. 191 с.

  2. Голоскевич Г. К. Правописний словник. Харків, 1929. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 06.01.2020).

  3. Домрачева І. Р. Семантичні та граматичні особливості функціонування узагальнено-збірних субстантивів. Лiнгвiстичнi студiї : зб. наук. праць. 2010. Вип. 20 С. 69–75.

  4. Ізюмов О. П. Російсько-український словник. 4-е вид. Харків ; Київ : Державне видавництво України, 1930. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 06.01.2020).

  5. Лозова Н. Є. Іменник. Граматичний довідник. Київ : Наукова думка, 2016. 285 с.

  6. Лозова Н. Є., Фридрак В. Б. ДЗВОНА чи ДЗВОНУ? або -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відмінку. Словник-довідник. Київ : Наукова думка, 2007. 168 с.

  7. Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові. Київ : Радянська школа, 1974. 182 с.

  8. Петровська О. П. Іменники з узагальнено-збірним значенням. Рідне слово (Питання мовної культури). 1971. Вип. 5. С. 43–48. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine5-8.pdf (дата звернення: 07.01.2020).

  9. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.

  10. Погрібний М. І. Словник наголосів української літературної мови. Київ : Радянська школа, 1959. 602 с.

  11. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 07.01.2020).

  12. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 06.01.2020).

  13. Словник української мови у 20 т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України. URL: https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=1&page=0 (дата звернення: 06.01.2020).

  14. Українська літературна вимова і наголос / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ : Наукова думка, 1973. 724 с.

  15. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 06.01.2020).

  16. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.