Дієвідміни в італійській мові
Поділ дієслів на дієвідміни
Дієслова в італійській мові поділено на три групи (дієвідміни) за тематичною голосною (-a-, -e- або -i-) в інфінітивному закінченні:
| Дієвідміна | Закінчення в інфінітиві | Приклади дієслів |
| I дієвідміна (prima coniugazione) | -are | amare, lavare, mandare, parlare, sbagliare, trovare тощо |
| II дієвідміна (seconda coniugazione) | -ere | aggiungere, correre, credere, dovere, proteggere, riconoscere, temere, vedere тощо |
| III дієвідміна (terza coniugazione) | -ire | aprire, capire, finire, impazzire, udire, venire тощо |
Такі три дієвідміни відповідають традиційному поділові на дієвідміни в морфології латинської мови:
| Італійська мова | Латинська мова |
| I дієвідміна (amare) | ← I дієвідміна (amāre) |
| II дієвідміна (temere, leggere) | ← II дієвідміна (timēre) |
| ← III дієвідміна (legĕre) | |
| III дієвідміна (udire) | ← IV дієвідміна (audīre) |
Дієслова, що, внаслідок синкопи, мають закінчення інфінітива -rre, належать до II дієвідміни, оскільки походять від повної форми латинських дієслів з інфінітивним закінченням -ere: condurre ← conducĕre, porre ← ponĕre, trarre ← trahĕre тощо. Так само до другої дієвідміни належать дієслова fare та dire, що походять від відповідних латинських дієслів: fare ← facĕre, dire ← dicĕre.
Допоміжні дієслова avere, essere не належать до жодної з дієвідмін.
Використані джерела