1. adj.
   [ʒɥif, ʒɥiv]  (pl. m. juifs; f. juive, pl. f. juives)
   1. євре́йський

      ;
      іуде́йський

      ;
      юде́йський

      ;
      жиді́вський
      Син.: judéen, judaïque
2. n. m.
   [ʒɥif]  (pl. juifs)
   1.  ([арх.]) 
      лихва́р (ч.)

      ;
      лупі́й (ч.)
      Син.: usurier, fesse-mathieu
   2.  ([арх.], [зневажл.], [перен.]) 
      ласа на гроші (до грошей) людина

      ;
      жадібний на гроші чоловік

**********

1. n. m.
   [ʒɥif]  (pl. Juifs)
   1. євре́й (ч.)

      ;
      іуде́й (ч.)

      ;
      юде́й (ч.)

      ;
      жид (ч.)
      ([міфол.])  Juif errant - Вічний жид
      Син.: Judéen

1. n. f.
   [ʒɥiv]
   1. євре́йка (ж.)

      ;
      іуде́йка (ж.)

      ;
      юде́йка (ж.)

      ;
      жиді́вка (ж.)
      je suis ainsi tombé amoureux d’une vraie Juive, mains chargées de bagues - так я й закохався у справжню єврейку, руки, всіяні перснями
      Син.: Judéenne