1. n. f.
   [bal]  (pl. balles)
   1. м’яч (ч.)
      jouer à la balle - грати в м’яча

      lancer la balle - кидати м’яч

      brosser la balle - вести м’яч (контролювати) (контролювати )
      Син.: ballon, pelote
   2. ку́ля (ж.)
      se tirer une balle dans la tête - застрелитися в голову

      tirer à balles - стріляти кулями

      recevoir douze balles dans la peau - бути розстріляним
      Син.: plomb, projectille, prune, cartouche
   3.  ([фам.]) 
      обли́ччя (с.)

      ;
      пи́ка (ж.)
      Син.: bille, bouille, boule
   4. 1. па́ка (ж.)

          

         (великий пакет для покупок)

         ;
         паку́нок (ч.)
         nous avons acheté une pleine balle de légumes frais - ми купили повний пакет свіжих овочів
         Син.: sac, ballot, farde
      2.  ([с.-г.]) 
         тюк (ч.)
         ([с.-г.])  balle de paille - тюк соломи
         Син.: botte, colis
      3.  ([заст.]) 
         пакунок рознощика
   5. поло́ва (ж.)
      balle d’avoine - вівсяна полова

      balle de l’épi - кукурудзяна полова
      Син.: glume, glumelle
   6.  ([фам.] вжив. завжди з числівником) 
      є́вро (с.)

       (незм.)

      ;
      франк (ч.)
      cette robe est très onéreuse, elle coûte plus que 100 balles - ця сукня дуже дорога, вона коштує більше ста євро
      Син.: boule, fric, pognon

**********

1. v.
   [bale]  (p.p. ballé)
   1.  ([літ.]) 
      бо́втатися

      ;
      колиха́тися

      ;
      розго́йдуватися
      Син.: balancer, osciller, pendre
   2.  ([заст.]) 
      танцюва́ти
      ([розм.] [заст.])  envoyer baller ([розм.] [заст.]) ([[inf.]] [[dated]] ) - виставити за двері
      Син.: danser

1. n. m.
   [balɑ̃]  (pl. ballants)
   1. 1. похи́тування (с.)
         Син.: tibutation, balancement, brandillement
      2. коливальний рух

          

         (циркового акробата)
   2.  ([швейц.]) 
      невпе́вненість (ж.)
      Син.: hésitation, indécision
      Ант.: certitude
   3.  ([мор.]) 
      слабина́ (ж.)

       

      (канату)
2. adj.
   [balɑ̃, ɑ̃t]  (pl. m. ballants; f. ballante, pl. f. ballantes)
   1. 1. такий, що качається

         ;
         такий, що бовтається

         ;
         такий, що тріпається

         ;
         такий, що коливається
         le drapeau blanc ballant sous le vent était un signe évident de la paix - білий прапор, що тріпотів на вітрі, очевидно, означав мир
         Син.: brimbalant, chancelant, oscillant
      2.  ([мор.]) 
         хитки́й

         ;
         слабки́й

          

         (погано натягнутий)
         ([мор.])  câble ballant ([мор.]) ([[marine]] ) - натягнутий канат
         Син.: flottant, mou

**********