1. n. f.
   [plas]  (pl. places)
   1. 1. мі́сце (с.)
         céder la place (à qqn) (à qqn ) - поступитися місцем (комусь) (комусь )

         ne pouvoir rester en place - не всидіти на місці
         Син.: endroit, lieu, fauteuil, loge, siège
      2. квито́к (ч.)
         Син.: billet, ticket
   2. 1. пло́ща (ж.)

         ;
         майда́н (ч.)
         la foule envahit la place publique - натовп заполонив площу

         si vous prenez la première à gauche vous aboutissez à la place de la Bastille - повернувши наліво, ви дійдете до площі Бастилії

         place de la République - площа Республіки (у Парижі) (у Парижі )

         place du marché - площа ринок

         place plantée d’arbres - площа, обсаджена деревами

         Sorcière, elle a été brûlée en place publique. - Відьма, її спалили на міському майдані.
         Син.: parvis, rond-point, placette
      2. фо́рум (ч.)

          

         (площа в містах Стародавнього Риму)
         Син.: agora, forum
      3. плац (ч.)
         Син.: esplanade
   3. 1. поло́ження (с.)
         Син.: espace, position, installation
      2. розташува́ння (с.)
         Син.: emplacement, ordre, agencement, arrangement
   4. поса́да (ж.)

       

      (часто скоромна)
      Син.: situation, poste, emploi, vacance, offre
   5. бі́ржа (ж.)
      Син.: bourse
   6. кімна́та (ж.)
      Син.: pièce

**********