1. Граматика
  2. Українська
  3. Поду́шка чи по́душка: де ставити наголос?
Автор: Приймак Д. М. Редактори: Ковальчук З. Ю., Томіленко О. В. Дата опублікування: 23.11.2019, 22:58.

Поду́шка чи по́душка: де ставити наголос?

Правильне вживання

Сьогодні за правильне можна вважати подвійне наголошення: поду́шка й по́душка.

Пояснення

Сучасні словники української мови фіксують лише варіант із наголошенням кореня слова: поду́шка. Так, із наголосом на корені слово подають Словник української мови в 11 томах [12], орфоепічний словник М. І. Погрібного [8, с. 437], словник-довідник складних випадків наголошення С. І. Головащука [4, с. 132], словник-довідник української літературної вимови й наголосу М. А. Жовтобрюха [13, с. 470] тощо. Саме цей варіант нині традиційно розглядають як єдиний нормативний.

Однак історично українській мові притаманний наголос на префіксі у приставкових словах. Реформування акцентуаційної норми відбувалося централізовано за доби «зближення мов» від 1930-х років, унаслідок чого в подальших виданнях словників українську систему наголошення істотно змінено штучним чином.

Так, у словниках, виданих до цього періоду, широко зафіксовано наголос на префіксі: по́душка. Наприклад, із таким наголосом слово подає «Словарь української мови» за ред. Б. Д. Грінченка [11], правописний словник Г. К. Голоскевича [5], Російсько-український академічний словник за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [9] тощо.

Водночас слід зазначити, що історичні приклади наголосу на корені поду́шка в українській мові, хоча й поодинокі, наводить у своїй праці Скляренко [10, с. 594]; такий наголос також зафіксовано в деяких прикладах у Російсько-українському академічному словнику за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [9]. І. І. Огієнко ж стверджує: «Трискладові йменники жіночого роду, складені з приставки, віддієслівного кореня (що закінчується на приголосну) та закінчення -ка, завжди мають наголос на приставці. <…> коли ж він [корінь – прим. автора статті] не дієслівний, то наголос буде <…> накорінний: обру́чка, окра́йка, опіку́нка, пові́тка, підме́тка, поду́шка [виділення – автора статті] поли́чка, запа́ска, намі́тка, ополо́нка і ін.» [7, с. 116–118].

З огляду на історію розвитку наголосу, з подвійним наголосом слово по́ду́шка подає Етимологічний словник української мови за ред. О. С. Мельничука [6, с. 477–478]. Правомірним подвійне наголошення вважає й мовознавець О. Д. Пономарів [1], хоча й зазначає, що сучасні словники фіксують лише кореневий наголос [2].

Отже, усунення префіксального наголосу в сучасних словниках можна вважати штучним та безпідставним. Відповідно до літературної норми правильні обидва варіанти наголошення: по́душка і поду́шка.

Додаткова інформація

Наголос слова по́ду́шка в множині переходить на флексію: подушки́, подушо́к, подушка́м тощо. Але: дві, три, чотири по́ду́шки.

Використані джерела

  1. Блог проф. Пономарева: чи бувають пригоди трагічними? URL: https://www.bbc.com/ukrainian/mobile/blogs/2014/01/140128_ponomariv_blog8_ko.shtml (дата звернення: 23.11.2019).
  2. Блог проф. Пономарева: чи можна казати президентка і прем'єрка? URL: https://www.bbc.com/ukrainian/blog-olexandr-ponomariv-46429970 (дата звернення: 23.11.2019).
  3. Винницький В. М. Наголос у сучасній українській мові. Київ : Радянська школа, 1984. 160 с.
  4. Головащук С. І. Складні випадки наголошення. Словник-довідник. Київ : Либідь, 1995. 191 с.
  5. Голоскевич Г. К. Правописний словник. Харків : 1929. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 23.11.2019).
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / гол. ред. О. С. Мельничук. Т. 4: Н–П. Київ : Наукова думка, 2003. 653 с.
  7. Огієнко І. І. Український літературний наголос. Вінніпеґ : The Christian Press, Ltd., 1952. 304 с.
  8. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.
  9. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 23.11.2019).
  10. Скляренко В. Г. Історія українського наголосу. Київ : Наукова думка, 2006. 709 с.
  11. Словарь української мови / ред. Б. Д. Грінченко. 1907–1909. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 23.11.2019).
  12. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 23.11.2019).
  13. Українська літературна вимова і наголос / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ : Наукова думка, 1973. 724 с.