На нашу думку, правильний варіант наголошування слова – на передостанньому складі – піцері́я.

Запозичення входять до системи української мови здебільшого з оригінальним наголосом мови-джерела (рідше – мови-посередника). Усі запозичені слова проходять певний етап адаптування до мови-акцептора, якому може бути притаманне акцентне вагання [2, с. 225]. Протягом цього періоду вагання іншомовні слова переважно зберігають свій оригінальний наголос [1, с. 167]. Зміна позиції наголосу може часто відбувається тоді, коли запозичене слово відповідає українських структурним типам лексем або наближається до них [2, с. 225], тобто коли відбувається процес уподібнення згідно із засвоєними моделями.

Сьогодні слова піцерія українські словники здебільша не фіксують (не беручи до уваги низькоякісні джерела на зразок ВТССУМ видавництва «Перун» або модуля словозміни УМІФ). Запозичення поширилося в Україні лише протягом 1990-х років, після здобуття незалежності та розвитку в країні закладів іноземної культури харчування. Отже, лексема піцерія для української мови є відносно нова.

Cлово піцері́я (pizzeria) походить з італійської мови, де воно наголошується лише на передостанньому складі: pizzerìa – /pittseˈria/ [6; 9]. Можна припустити, що до української мови лексема піцері́я могла прийти не безпосередньо з італійської, а через мову-посередника – англійську. В англійській мові pizzeria може мати подвійний наголос: на передостанньому складі (/ˌpiːtsəˈriːə/) або на першому складі (/ˈpɪtsəriːə/) [7; 8]. Отже, ані в мові-джерелі, ані в можливій мові-посередникові слово піцері́я не наголошується на літері е.

Водночас лексема піцері́я не могла вподібнитися до українського типу наголошування, оскільки слова з суфіксом -ерія не поширені в українські мові та не притаманні їй. Розглядати наголошування слова піцері́я в порівнянні зі словом куліна́рія не доцільно, адже вони мають різне походження та позначать різні об’єкти – заклад і мистецтво відповідно (і слово куліна́рія зберігає свій оригінальний наголос від пізньолат. culinarius: як в українській, так і в італійській мові [4]).

Таким чином, відсутні об’єктивні підстави для переходу оригінального італійського наголосу в слові піцері́я з передостаннього складу на літеру е. Крім того, в українському словотворенні в суфіксальних іменниках переважає саме наголос на суфіксі, оскільки він вирізняє суфікс як морфему, що визначає основне словотвірне значення слова [3, с. 177–178].

Суфікс -erìa (-ері́я) є типовий для італійської словотвірної моделі та є один з найбільш продуктивних суфіксів, що позначають заклади: acciaieria, biglietteria, birreria, libreria, pizzeria, tabaccheria тощо [5]. Тут наголос на суфіксі відіграє згадану роль виокремлення морфеми з основним значенням слова: pìzza (продукт харчування) → pizzerìa (заклад, де подають піцу).

Якщо уявити, що в українській мові певним чином усталилася б модель наголошування слова піцерія на літері е, тоді слід було б послідовно зсувати наголоси в інших подібних італійських утвореннях, які ще менш задаптовані до системи української мови, а проте вже фігурують у назвах закладів та в спеціалізованих виданнях: трато́рія (замість правильного оригінального trattorìa), осте́рія (замість osterìa), пастиче́рія (замість pasticcerìa) тощо. Таке штучне зсунення наголосу не має підґрунтя. Зважаючи на зазначене вище, в усіх цих словах має зберігатися оригінальний суфіксальний наголос: траторі́я, остері́я, пастичері́я тощо.

Отже, ми не можемо погодитися з думкою деяких мовознавців, зокрема Олександра Авраменка, та вважаємо, що правильний наголос у слові піцері́я має бути саме на передостанньому складі.

1. Бодик О. П., Рудакова Т. М. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 416 с.
2. Пристай Б. Р., Пристай Г. В. Акцентне засвоєння запозичень в українській мові. Рідне слово в етнокультурному вимірі : зб. наук. пр. / Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. Дрогобич : Посвіт, 2012. С. 218–227.
3. Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. 7-ме вид., стер. Київ: Вища школа, 2009.
4. Culinario. Vocabolario Treccani. URL: http://www.treccani.it/vocabolario/culinario/ (дата звернення: 10.02.2019).
5. Iacobini C. Denominali, nomi. Enciclopedia dell’Italiano. Treccani. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/nomi-denominali_(Enciclopedia-dell'Italiano)/ (дата звернення: 10.02.2019).
6. Pizzeria. Dizionari Zanichelli. Lo Zingarelli 2019. URL: http://dizionari.zanichelli.it/dizionarionline/online.php?p=ZING# (дата звернення: 09.02.2019).
7. Pizzeria. Longman Dictionary of Contemporary English. URL: https://www.ldoceonline.com/dictionary/pizzeria (дата звернення: 09.02.2019).
8. Pizzeria. Oxford Living Dictionaries. URL: https://en.oxforddictionaries.com/definition/pizzeria (дата звернення: 09.02.2019).
9. Pizzeria. Vocabolario Treccani. URL: http://www.treccani.it/vocabolario/pizzeria/ (дата звернення: 09.02.2019).