Дієз чи діез?
Правильне написання
Сьогодні варіант діез закріплюють усі академічні словникові видання. Так, написання слова через буквосполучення -іе- фіксують СУМ-11 [8], СУМ-20 [9], Словник наголосів української літературної мови М. І. Погрібного [4, с. 142], словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» за ред. М. А. Жовтобрюха [11, с. 162], словник-довідник «Дзвона чи дзвону? або -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відмінку» авторства Н. Є. Лозової та В. Б. Фридрак [3, с. 43] та інші.
Зафіксування такого варіанта в сучасних словниках можна пояснити нормою чинного правопису «<…> після апострофа, е, і, й, ь пишеться є, а не е: бар’єр, п’єдеста́л, феєрве́рк, абітуріє́нт, паціє́нт; В’є́нна, В’єтна́м, Ов’є́до, Трієст <…>. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діеле́ктрик, поліе́др, реевакуа́ція, реемігра́ція тощо» [12, с. 123]. Отже, для з’ясування правильності варіантів діез або дієз необхідно дослідити етимологію слова та виявити наявність чи відсутність у ньому префіксального елемента.
В українській мові це слово запозичене з французької – dièse [7, с. 43]. Французьке слово dièse походить від латинського diesis, яке латина, своєю чергою, запозичила з грецької [13]. Оригінальне грецьке слово δίεσις (випускання; інтервал) є похідним від дієслова διΐημι (дозволяти пройти), утвореного від διά (через) та ἵημι (слати, відправляти) [14].
Змодифікована частина διά в зазначеному слові є грецький префікс – той самий, що трапляється й у слові діеле́ктрик, яке наводить чинний правопис. Отже, згідно з нормами правопису, дослідивши етимологію слова, можна стверджувати, що частина ді- є оригінальний грецький префікс, а отже, наступною літерою мала б бути е: діез.
Проте аксіоматичне застосування такого правописного правила може призводити до парадоксів. Наприклад, слово реєструва́ти етимологічно походить від пізньолатинського regesta, утвореного від класичного латинського regerĕre, що складається з префікса re- (ознака повторюваності) та дієслова gerĕre (нести) [15]. Отже, якщо дотримуватися згаданих правописних норм, правильне написання дієслова реєструвати, а також усіх похідних слів – через літеру е після префікса: рееструва́ти, рееструва́ння, рее́стр, реестра́тор тощо, що зовсім не відповідає питомим нормам української мови та є безперечно помилкове.
Таким чином, можна піддати сумніву виключну застосовність зазначеної правописної норми. На нашу думку, у низці випадків, подібних до дієз та ін., існує явище здеетимологізування початкової форми. Фактично, на відміну від слів на зразок діелектрик, поліедр, реемігрувати тощо, де абсолютно чітко простежується етимологічна межа між префіксом та основою, у словах дієз, реєстр тощо відбувається семантичне спрощення, тобто такі слова позначають лише безпосередню сутність явища, але не його внутрішню ідею та образ. Унаслідок процесу здеетимологізування такі слова за написанням і звучанням уподібнюються до питомих норм української мови, що й відбувається в зазначеному випадку.
У цьому контексті важливо навести слова кандидата мистецтвознавства А. П. Калениченка, який, розглядаючи проблеми видання «Українська музична енциклопедія», стверджує: «замість загальновживаного музикантами слова «дієз» там пропонується вживати «діез», як це було в 1920-х рр. у російському музикознавстві» [2, с. 65]. Це дозволяє стверджувати, що поміж фахівців поширений саме уподібнений, семантично затінений варіант дієз від оригінального грецького слова, що прийшло до української щонайменше через дві мови-посередники (латинську та французьку).
Саме варіант написання дієз також фіксують словникові видання до реформи 1930-х років: Російсько-український академічний словник за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [6], Правописний словник Г. К. Голоскевича [1] та «Словник музичної термінології (проєкт)» Інституту української наукової мови [7, с. 65]. Графічне написання діез дійсно, як і зазначає Калениченко, у словниках трапляється лише після 1930-х років. Тут варто зазначити, що Український правопис 1929 р. не фіксував норми про написання літери е після і в префіксах, тобто таку норму сформульовано лише пізніше.
Отже, можна дійти висновку, що сьогодні загальноприйнятий варіант написання – діез. Однак, зважаючи на проаналізовані суперечності, на нашу думку, варіант дієз є виправданий та не суперечливий з погляду питомих мовних засад, а також краще зінтегрований до системи української мови. Тому в нашому орфографічному словнику слово дієз та його похідні ми наводимо з написанням через -іє-.
Довідкова інформація
«Словник музичної термінології (проєкт)» Інституту української мови 1930 р. до слова дієз наводить як синонім український новотвір підви́шник, узятий з підручника музикознавця С. П. Людкевича «Загальні основи музики» 1921 р. До слова бемоль зазначений словник пропонує синонім-новотвір обни́жник, а до слова бека́р – касівни́к, відкли́чник.
Використані джерела