1. Граматика
  2. Українська
  3. «Виправіть» чи «виправте»: яка правильна форма наказового способу дієслова «виправити»?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 20.06.2020, 11:07

Розділ «Мовна консультація»

Виправіть чи виправте: яка правильна форма наказового способу дієслова виправити?

Запитання

Читач Сергій запитує: «Як правильно сказати в наказовому способі: виправіть чи виправте?».

Відповідь

Правильно – виправте.

Пояснення

Розгляньмо положення щодо наказового способу в тексті Українського правопису (цитату наведено за редакцією 2019 р. [4, с. 120–121]; тотожні за суттю положення містить і редакція 1990 р. [5, с. 114–115]):

Наказовий спосіб

<…>

1. Закінчення -и, -імо(-ім), -іть звичайно бувають:

1) під наголосом: бери́, бері́м(о), бері́ть; живи́, живі́м(о), живі́ть; іди́, іді́м(о), іді́ть; печи́, печі́м(о), печі́ть; припусти́, припусті́м(о), припусті́ть;

2) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: ви́бери, ви́берім(о), ви́беріть; ви́жени, ви́женім(о), ви́женіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери́, бері́м(о), бері́ть; жени́, жені́м(о), жені́ть;

3) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни́, кивнім́(о), кивні́ть; кри́кни, кри́кнім(о), кри́кніть; моргни́, моргні́м(о), моргні́ть; сту́кни, сту́кнім(о), сту́кніть;

4) у дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкре́сли, підкре́слім(о), підкре́сліть; прові́три, прові́трім(о), прові́тріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового
способу відсутній:

1) після голосних: грай, гра́ймо, гра́йте; купу́й, купу́ймо, купу́йте; стій,
сті́ймо, сті́йте; ший, ши́ймо, ши́йте;

2) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не го́рб(ся), не го́рбте(сь); сип, си́пмо, си́пте; став, ста́вмо, ста́вте; ознайо́м, ознайо́мте; ріж, рі́жмо, рі́жте; покли́ч, покли́чмо, покли́чте; руш, ру́шмо, ру́ште; морщ, мо́рщмо, мо́рщте; пові́р, пові́рмо, пові́рте;

3) після приголосних д, т, з, с, л, н ненаголошений голосний у закінченнях теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, ся́дьмо, ся́дьте; трать, тра́тьмо, тра́тьте; чисть, чи́стьмо, чи́стьте; злазь, зла́зьмо, зла́зьте; пові́сь, пові́сьмо, пові́с ьте; ви́зволь, ви́звольмо, ви́звольте; стань, ста́ньмо, ста́ньте.

<…>

У цитаті наведено лише релевантну частину положення. Для повної інформації дивіться оригінал: [4, с. 120–121].

Дієслово ви́правити має наголос на префіксі, а у формі без префікса в наказовому способі – на корені, а не на закінченні: прав, пра́вмо, пра́вте [1; 2]. Отже, відповідно до правописної норми, дієслово ви́правити підпадає під ч. 2 п. 2, наведеного вище: після приголосної в ненаголошений голосний відсутній. Тому правильні форми наказового способу – ви́прав, ви́правмо, ви́правте.

Водночас можемо відзначити: регламентуючи питання закінчень у формах наказового способу дієслів, правопис визначає, що вони звичайно бувають такі (див. п. 1 у цитаті вище), а отже, можуть існувати відхилення. Тому в разі сумнівів щодо правильної форми слід звертатися до словників.

Українські словникові видання [3; 2; 1] безумовно фіксують правильність форм наказового способу ви́прав, ви́правмо, ви́правте, що підтверджує наведені вище висновки.

Отже, форма наказового способу дієслова ви́правити в 2-й особі множини, яка цікавить читача, – ви́правте. Тому правильно:

ви́правте помилку, ви́правте речення тощо;

ви́правіть помилку, ви́правіть речення і т. ін.

Використані джерела

  1. Голоскевич Г. К. Правописний словник. Харків, 1929. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 06.06.2020).
  2. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. Київ : Радянська школа, 1983. 629 с.
  3. Погрібний М. І. Словник наголосів української літературної мови. Київ : Радянська школа, 1959. 602 с.
  4. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 06.06.2020).
  5. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.