Читачка Валерія запитує: «Скажіть, будь ласка, як правильно писати: закордоном чи за кордоном? Часом здається, що можна використовувати обидва варіанти. В інтернеті відповіді різні, хочеться мати точну інформацію».

Прислівникові сполуки за кордоном, за кордон правильно писати окремо: перебувати за кордоном, їхати за кордон. Разом пишемо тільки іменник закордон, уживаний у розмовній мові, та його словоформи.

Відповідно до чинних положень Українського правопису, окремо пишемо «прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, <…> за кордо́н, за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, <…> [4, с. 45] (виділення напівжирним шрифтом – наше).

Отже, правильно писати так:

Водночас в українській мові є розмовне слово закордо́н – іменник, що позначає «чужоземні, зарубіжні країни» [3]. Воно трапляється у зворотах на зразок торгувати із закордоном, спілкуватися із закордоном тощо, де закордоном – не прислівникова сполука, а самостійний іменник, що пишеться разом, у формі орудного відмінка. Тут варто також зазначити, що орудний відмінок в українській мові може вживатися у вторинній просторовій семантико-синтаксичній функції, поєднуючись із деякими дієсловами та позначаючи шлях руху [1, с. 76; 2, с. 132]: іти шляхом, мандрувати Україною, прогулюватися містом тощо. У такому разі можемо мати звороти на зразок подорожувати закордоном, мандрувати закордоном, де написання закордоном разом також правильне, оскільки тут ужито іменник, а не прислівникову сполуку. Порівняйте:

Таке розрізнення можливе тільки з деякими дієсловами руху на зразок подорожувати, мандрувати, які передбачають можливість приєднання іменника в орудному відмінку. У словосполученнях їхати за кордон, перебувати за кордоном після дієслів можна вжити тільки прислівникові сполуки, які завжди пишемо окремо.

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.
2. Плющ М. Я. Граматика української мови : у 2 ч. Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Київ : Вища школа, 2005. 286 с.
3. Словник української мови в 11 т. / гол. ред. кол. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://www.inmo.org.ua/sum.html (дата звернення: 02.02.2020).
4. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 02.02.2020).
5. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.