1. Граматика
  2. Українська
  3. Чому подвоєння літер зберігається у власних назвах ("Боттічеллі", "Марокко"), але не зберігається в загальних ("комісія", "лібрето)"?

Відповідає на запитання: Редакція «Kyiv Dictionary»

Дата опублікування: 14.01.2020, 01:23

Розділ «Мовна консультація»

Чому подвоєння літер зберігається у власних назвах (Боттічеллі, Марокко), але не зберігається в загальних (комісія, лібрето)?

Запитання

Читач Б. Кубрик запитує: «Чому, згідно з українським правописом, зберігаємо подвоєння в іншомовних іменах та географічних назвах, але не зберігаємо в загальних назвах? Звідки походить така традиція?».

Відповідь

Згадана правописна норма є конвенційна та пов’язана зі збереженням в іншомовних власних назвах вимови, наближеної до оригіналу.

Пояснення

Спочатку наведімо правописну норму, яка цікавить читача (у редакції Українського правопису 2019 р. [2, с. 126]):

§ 128. Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних

1. У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо: аба́т, акумулятор, баро́ко, беладо́на, белетри́стика, браві́симо, ват, гру́па, гун (гу́ни), ідилі́чний, інтелектуа́льний, інтерме́цо, колекти́в, комі́сія, лібре́то, піані́симо, піцика́то, стака́то, су́ма, фін (фі́ни), шасі́ та ін.

<…>

3. Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андо́рра, Бессеме́р, Білл, Боттіче́ллі, Гаро́нна, Голла́ндія, Ллойд, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Те́ннессі, Смо́ллетт, Кі́ркконнелл <…>.

<…>

Вище наведено лише витяг з правопису. Докладно правила з винятками дивіться в оригіналі.

У сучасній мові цю норму закріпив перший соборний український правопис – «Найголовніші правила українського правопису» 1921 р., – до створення якого доклався видатний український мовознавець А. Ю. Кримський. Укладачі прагли внормувати правопис на базі усталених мовних традицій.

Положення про збереження подвоєння у власних іншомовних назвах покликане зберегти вимову, наближену до оригіналу, тимчасом як загальні назви (крім низки винятків) наближаються до усталеної за традицією вимови без подвоєння. Про це свідчить безпосередньо текст «Найголовніших правил українського правопису» [1, с. 15–16] (виділення напівжирним шрифтом – наше):

5. У чужих словах не подвоюється приголосний звук: класа, маса, шосе, процес, професор, субота, група, суфікс, комісар, комісія, комуна, комуніст, інтелігент. ілюстрований; тільки звук н подвоюємо в отаких словах: манна, панна, ванна, Ганна, бонна.

Але у власних назвах, здебільша лиш чужоземних (винятково в своїх), та в словах з церковної мови подвоюємо приголосний звук згідно з вимовою чужоземців: Едда, Міллер, Мюллер. Ганнібал, Аннам, Колесса, Мекка, авва, равві, осанна.

Надалі така конвенція стала традиційною та послугувала за норму для всіх подальших редакцій українського правопису, зокрема й для редакцій 1928, 1990 та 2019 років.

Імовірно, іншомовні загальні назви більше адаптуються як у лексичний, так і в культурний простір країни, що їх запозичує, натомість власні назви залишаються чітко прив’язані до іншої культури, місцевості тощо, своєрідним виразником чого і є адаптування загальних назв до української мови та збереження у власних назвах наближеності до оригінальної вимови.

Додаткова інформація

«Найголовніші правила українського правопису» містили заувагу до згаданого пункту [1, с. 16]:

Увага: В таких випадках треба вважати тільки на справжню вимову у чужоземців, а не на їхню графіку. Через те не пишемо двох приголосних у французьких іменнях: Де-Бюсі, Брюсель Франшвіль, Мюзета, Ґарона, та з другого боку залишаємо подвійні приголосні в італійських іменнях: Ріґолетто, Патті, Страделла, Тассо. Пишучи німецьке Мюллєр з двома лл, рівночасно пишемо: Рюкерт, Гофман (Rückert, Hoffman), бо й самі німці так вимовляють.

Це частково відрізняється від чинної нині норми.

Використані джерела

  1. Найголовніші правила українського правопису / Українська академія наук. Київ, 1921. URL: http://chtyvo.org.ua/authors/Krymskyi_Ahatanhel/Naiholovnishi_pravyla_ukrainskoho_pravopysu.pdf (дата звернення: 02.01.2020).

  2. Український правопис (2019). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf (дата звернення: 02.01.2020).

  3. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.

  4. Український правопис. Харків : Державне видавництво України, 1929. 101 с.