Trouver une traduction

Mot/phrase à traduire

Langue source

Langue cible

s’habituer
  1. v. pron.[abitɥe]  (p.p. habitué)
      1.  (à qqn, qqch) 
        призвича́юватися
         
        (до кого, чого)
        Il s’est habitué à sa jeune femme, insupportable mais belle. - Він призвичаївся до молодої дружини, нестерпної, та красивої.
      2.  (à qqch) 
        звика́ти
         
        (до чого)
        ;
        звика́тися
         
        (з чим)
        je n’arrive pas à m’habituer à ma nouvelle vie - мені не вдається звикнути до нового життя
      3.  (à qqch) 
        привика́ти
         
        (до чого)
        ;
        привча́тися
         
        (до чого)
        mes oreilles s’habitue au bruit - вуха мої привикають до шуму
        tes yeux doivent s’habituer à l’obscurité - твої очі повинні привчитися до поганого освітлення
    2.  (à qqch) 
      1. адаптува́тися
         
        (до чого і без додатка)
      2. озвича́юватися
         
        (до чого)
        s’habituer à la discipline - озвичаюватися до дисципліни
    3.  (à qqch) 
      1. пристосо́вуватися
         
        (до чого)
        Syn.: se plier
      2. прите́рплюватися
         
        (до чого)
    4.  ([заст.]; à qqch) 
      улашто́вуватися
       
      (де)
      ;
      обжива́тися
       
      (де)
habituer
  1. v.[abitɥe]  (p.p. habitué)
    1.  (qqn à qqch) 
      1. призвича́ювати
         
        (кого до чого)
        ;
        привча́ти
         
        (кого до чого)
        les gens de notre région sont habitués au froid - мешканці нашої області призвичаєні до холоду
        tes fils sont mal élevés, personne ne les a habitués au respect - твої сини погано виховані, ніхто їх не привчив до поваги
      2. принату́рювати
         
        (кого до чого)
        ;
        приохо́чувати
         
        (кого до чого)
        habituer un enfant au travail - приохочувати дитину до праці
    2.  (qqn) 
      1. натрено́вувати
         
        (кого)
        Syn.: entraîner
      2. прируча́ти
         
        (кого)
        habituer un chien abandonné - приручати бродячого собаку
        Syn.: initier
    3.  (qqch) 
      загарто́вувати
       
      (кого)
      Syn.: endurcir
habitué
  1. n. m.[abitɥe]  (pl. habitués)
      1. за́всі́дник (ч.)
        ;
        постійний відвідувач
        c’est un habitué malheureux de mon petit bar - це нещасний завсідник мого бару
      2. вічний гість
        ;
        завсідний гість
        un petit restaurant d’habitués - ресторанчик для "своїх"
    2.  ([іст.]) 
      священик без сану при церкві чи монастирі, що лише виконує обов’язки проповідника
      ([іст.])  prêtre habitué - священик без сану при церкві чи монастирі, що лише виконує обов’язки проповідника
  2. adj.[abitɥe]  (pl. m. habitués; f. habituée, pl. f. habituées)
      1. зви́клий
        ;
        зви́чний
        je suis habituée à porter des habits simples - я звична до простого одягу
      2. при́вчений
        ;
        натрено́ваний
        homme habitué à la soumission - чоловік, привчений до підпорядкування
      1. адапто́ваний
        ;
        пристосо́ваний
      2. призвича́єний
habituée
  1. n. f.[abitɥe]  (pl. habituées)
      1. за́всі́дниця (ж.)
        ;
        постійна відвідувачка
      2. вічна гостя
        ;
        завсідна гостя