1. v.
   [abime]  (p.p. abîmé)
   1.  ([заст.]) 
      1. кидати в безодню

          

         (кого)

         ;
         побива́ти

          

         (кого)
      2. критикува́ти

          

         (кого)
      3. руйнува́ти

          

         (що)
   2. 1. псува́ти

          

         (що)
      2. вивести з ладу

          

         (що)

1. n. m.
   [abim]  (pl. abîmes)
   1. 1. безо́дня (ж.)

         ;
         прі́рва (ж.)
         être au bord de l’abîme - стояти над безоднею

         l’abîme du temps - прірва часу
      2. вир (ч.)
         un abîme de science ([заст.]) ([[dated]] ) - кладезь премудрості
   2. 1. безме́жність (ж.)
         un abîme de difficultés - сила-силенна неприємностей
      2. неося́жність (ж.)
   3. апоге́й (ч.)

**********

1. p. p. util. comme adj.
   [abime]  (pl. m. abîmés; f. abîmée, pl. f. abîmées)
   1. 1. пошко́джений
         -20% cause "emballage ouvert/abimé" - знижка 20% на товар з пошкодженою/відкритою упаковкою
      2. зіпсо́ваний

         ;
         зла́маний
   2.  ([заст.]) 
      зруйно́ваний

      ;
      сплюндро́ваний
   3.  ([фам.]) 
      спотво́рений

1. v. pron.
   [abime]  (p.p. abîmé)
   1. 1. псува́тися
      2. псувати собі
         ne lis pas dans le noir, tu vas t’abîmer les yeux ! - не читай в темноті, зіпсуєш зір!
      3. вали́тися
   2.  ([літ.]) 
      1. порина́ти
      2. прова́люватися