1. adj.
   [ʀyd]  (pl. m. rudes; f. rude, pl. f. rudes)
   1. 1. гру́бий

         ;
         брута́льний

         ;
         ди́кий

         ;
         необте́саний

         ;
         неоте́саний
         un homme simple et rude - простий та грубий чолов’яга
         Syn.: agreste, brut, fruste, sauvage, rustique, brutal, farouche
      2. нече́мний

         ;
         ха́мський

         ;
         хамови́тий

         ;
         некульту́рний

         ;
         неґре́чний

         ;
         неви́хований

         ;
         невві́чливий
         Syn.: grossier, impoli, lourd, malgracieux
      3. ва́рварський

         ;
         дику́нський
         Syn.: barbare, abrupt
   2. 1. жорстки́й

         ;
         коря́вий

         ;
         коструба́тий

         ;
         нете́саний
         herbe rude et courte - коротка жорстка трава

         Les rudes gestes d’affection de mon montagnard bien aimé. - Кострубаті ніжності мого коханого гірняка.
         Syn.: bourru
      2. шерша́вий

         ;
         шарша́вий

         ;
         шорстки́й

         ;
         шерстки́й

         ;
         шкарубки́й
         surface rude au toucher d’une table - шершава на дотик поверхня столу
         Syn.: anguleux, hérissé, revêche
      3. нері́вний

         ;
         вибо́їстий
         Chez Zola j’apprécie surtout son style rude. - Золя мені подобається своїм вибоїстим стилем.
   3. 1. важки́й

         ;
         тяжки́й

         ;
         нелегки́й

         ;
         складни́й

         ;
         трудни́й
         métier rude - важка праця

         C’est un peu rude à croire, je ne ressens plus rien depuis un certain temps, tes caresses me laissent indifférente. - Нелегко повірити, але я більше нічого до тебе не відчуваю, віднедавна я збайдужіла до твоїх пестощів.
         Syn.: difficile, pénible, scabreux
      2. неприє́мний

         ;
         при́крий

         ;
         страшни́й
         caractère rude - прикрий характер

         un rude adversaire - страшний суперник
         Syn.: désagréable, dur, rébarbatif, redoutable
   4. 1. стро́гий

         ;
         суво́рий

         ;
         холо́дний

         ;
         нечу́йний
         un professeur rude - строгий викладач

         climat particulièrement rude - по-справжньому суворий клімат

         L’hiver va être rude cette année. - Зима береться холодна цьогоріч.
         Syn.: froid, rigoureux, sévère, austère
      2. го́стрий

         ;
         різки́й

         ;
         крути́й
         montée assez rude mais courte - крутий, проте короткий підйом
         Syn.: brusque
   5. 1. жорсто́кий

         ;
         безпоща́дний

         ;
         неща́дний

         ;
         безжа́лісний
         Syn.: cruel
      2. безчуттє́вий

         ;
         нечутки́й

         ;
         невмоли́мий
   6.  ([фам.]) 
      1. неймові́рний

         ;
         си́льний

         ;
         ціка́вий
         C’est un rude gaillard. - Він неймовірний веселун.
      2. визначни́й

**********