Find Translation

Source Word/Phrase

Source Language

Target Language

craintif
  1. adj.[kʀɛ̃tif, iv]  (pl. m. craintifs; f. craintive, pl. f. craintives)
      1. боязки́й
        ;
        боязли́вий
        ;
        боягу́зливий
        ;
        страхопу́дливий
        ;
        страхопу́дний
        c’est un enfant craintif - це боязливий хлопчик
        il est craintif comme un lièvre - він боягузливий як заєць
      2. лякли́вий
        ;
        полохли́вий
        ;
        тремтли́вий
        avoir l’âme craintive - мати полохливу вдачу
      3. малоду́шний
        ;
        легкоду́хий
        une attitude craintive - малодушна поведінка
        Ant.: courageux
      4. несмі́ли́вий
        ;
        несмі́лий
        ;
        перестра́шений
        jeter un regard craintif - кинути перестрашений погляд
      1. недові́рливий
        ;
        ревни́вий
      2. підозрі́ливий
        ;
        оба́чний
        ;
        оба́чливий
        ;
        обере́жний
        les gens sont devenus craintifs et désespérés - люди тепер підозріливі та прингнічені
        ils sont très craintifs, en général - зазвичай вони дуже обережні
        Syn.: timide
    3. неспокі́йний
      ;
      схвильо́ваний
  2. n. m.[kʀɛ̃tif]  (pl. craintifs)
      1. боягу́з (ч.)
        ;
        легкоду́х (ч.)
      2. страшко́ (с.)
        ;
        страхополо́х (ч.)
        ;
        страхопу́д (ч.)
craintive
  1. n. f.[kʀɛ̃tiv]  (pl. craintives)
    1. боягу́зка (ж.)