1. n.
   1. сою́зник (ч.)

      ;
      сою́зниця (ж.)
   2. військовий союзник
   3. рослина, творина тощо, споріднена з іншою

       

      (формою чи характеристиками)
   4. помічни́к (ч.)

      ;
      помічни́ця (ж.)
2. v.
    (allied | allied)
   1.  (sth to/with) 
      об’є́днувати

       

      (що)

      ;
      з’є́днувати

       

      (що)

      ;
      сполуча́ти

       

      (що)
      He allied his belief with his stubbornness and got a great result. - Він об’єднав свою віру та впертість і досягнув чудового результату.
   2.  (to/with)   (зазвичай в пасивному стані) 
      бути спорідненим

       

      (за структурою, ознаками)
      The onion is allied to the lily. - Цибуля споріднена з лілією.
   3. ставати союзниками
      Those two countries allied in 1919. - Ці дві країни стали союзниками у 1919 році.

**********

1. p. p.
   1. 1. сою́зний

         ;
         пов’я́заний

          

         (договором, угодою, шлюбом)

         ;
         такий, що перебуває в союзі

          

         (з ким)
      2. супу́тній

         ;
         супрові́дни́й
      3. близьки́й

         ;
         спорі́днений

         ;
         сумі́жний
   2.  ([іст.]) 
      1. такий, що стосується Британії та її союзників

          

         (у Першій/Другій світовій війні)
      2. такий, що стосується членів союзу Антанта та його прибічників
         ([іст.])  Allies - країни військового союзу Антанта та їх прибічники (в часи Першої світової війни) (в часи Першої світової війни )
      3. такий, що стосується Антигітлерівської коаліції
         ([іст.])  Allies - Антигітлерівська коаліція (в часи Другої світової війни) (в часи Другої світової війни )