Find Translation

Source Word/Phrase

Source Language

Target Language

succedere[suc-cè-de-re]
  1. v.  (p.p. successo, succeduto)
    1.  (a qd) 
      заступа́ти
       
      (кого)
      ;
      става́ти
       
      (за кого)
      ;
      змі́нювати
       
      (кого)
      ;
      іти́
       
      (за ким)
      ;
      йти
       
      (за ким)
      Elisabetta I succedette Maria I. - Королева Єлизавета І зійшла на трон після Марії І.
      Syn.: subentrare
    2.  (a qc) 
      іти́
       
      (за чим)
      ;
      йти
       
      (за чим)
      ;
      змі́нювати
       
      (що)
      ;
      настава́ти
       
      (після чого)
      ;
      наступа́ти
       
      (після чого)
      Alla guerra succedette un lungo periodo di crisi. - Після війни настав довгий період кризи.
      Syn.: seguire
    3.  (може вжив. зі спол. a (a chi?)) 
      трапля́тися
      ;
      става́тися
      ;
      відбува́тися
      ;
      ко́їтися
       
      (про щось недобре)
      Mi succede spesso di lasciare le chiavi a casa. - Я часто забуваю ключі вдома.
      Cos’è successo? - Що трапилося?
    4.  ([літ.]) 
      брати початок
      ;
      виника́ти
      ;
      вихо́дити
      ;
      похо́дити
      ;
      іти́
      ;
      йти
    5.  ([арх.]) 
      1. спадкува́ти
        ;
        ставати спадкоємцем (спадкоємницею)
        Syn.: ereditare
      2. успадкува́ти
         
        (що)
        succedere nel trono - успадкувати престол
      3. припадати (діставатися) у спадок (у спадщину, спадщиною, як спадщина)
    6.  ([арх.]) 
      вдава́тися
      ;
      вигоря́ти
      ;
      вихо́дити
      ;
      мати успіх
      Syn.: riuscire
    7.  ([арх.]) 
      заквіта́ти
      ;
      зацвіта́ти
      ;
      розквіта́ти
      ;
      розцвіта́ти
succedersi
  1. v.  (p.p. successosi, succedutosi)
    1. змі́нюватися
      ;
      зміня́тися
      ;
      переобира́тися
       
      (про представників влади)
successo[suc-cès-so]
  1. s. m.  (pl. successi)
    1. у́спіх (ч.)
      ;
      успішний результат
    2. результа́т (ч.)
       (не обов'язково позитивний) 
    3. що-небудь успішне
    4.  ([рідк.]) 
      поді́я (ж.)