1. n. f.
   [ʀasin]  (pl. racines)
   1. ко́рінь (ч.)

       

      (у всіх значеннях)
      prendre racine - коріння пускати

      racine de gingembre - корінь імбиру

      racine carée - квадратний корінь
   2.  ([бот.]) 
      1. корени́ще (с.)
         il me semble que la racine a subi des dégâts - здається, корневище було пошоджено
      2. коріне́ць (ч.)
   3. 1. похо́дження (с.)

         ;
         причи́на (ж.)

         ;
         ви́токи (мн.)
         les racines d’un amour - витоки кохання
      2. осно́ва (ж.)

         ;
         поча́ток (ч.)
   4.  ([архіт.]) 
      п’ята́ (ж.)

       

      (нижня опорна частина арки чи склепіння або верхній камінь підпори, що несе арку чи склепіння)

**********