Слово/фраза

Мова оригіналу

Мова перекладу

mi[mi]
  1. pron.  (перед ненаголошеними займенниками lo, la, le, li та перед часткою ne набуває форми me; див. також io) 
    1.  (як прямий додаток) 
    2.  ([плеонаст.]; [підсил.]) 
  2. s. m.  (pl. mi)
    1.  ([муз.]) 
      мі (с.)
      (нота)
    2.  (також [рідк.] mu) 
      мю (с.)
      (літера грецького алфавіту)
  3. s. f.  (pl. mi)  (також [рідк.] mu) 
    1. мю (с.)
      (літера грецького алфавіту)
io[ì-o]
  1. pron.  ([арх.] eo) 
  2. s. m.  (pl. io)
    1. я (с.)
      (власна сутність людини)
    2.  ([філос.]) 
      я (с.)
      (уживається для визначення суб'єкта)
      Див. також: non io
    3.  ([психол.]) 
      я (с.)
      (єдина організація суб'єктивного досвіду)
    4.  (з великої літери: Io)   ([психоаналіз]) 
      Я (с.)
      ;
      Е́го (с.)
       (у теорії психоаналізу З. Фройда) 
      Син.: Ego
      Див. також: Es, Super-Io
me[me]
  1. pron.  (див. також io, mi) 
      1.  ([фам.], [пн.-іт.]; також [жарт.]) 
      1.  ([плеонаст.]; [підсил.]) 
      2.  ([підсил.]; [підсил.]) 
  2. s. m.
    1.  ([рідк.]) 
      (внутрішня сутність)
me’[me]
  1. avv.  (також [пн.-іт.] mei) 
  2. agg.  (pl. m. me’; f. me’, pl. f. me’)  ([арх.])   (нині: mi') 
    1.  (усічена форма від mio, mia, miei, mie, у проклітичній позиції) 
mi’[mi]
  1. agg.  (pl. m. mi’; f. mi’, pl. f. mi’)  (також [арх.] me') 
    1.  ([тоск.])   (усічена форма від mio, mia, miei, mie, у проклітичній позиції)