1. adj.
   [ɔnɔʀabl]  (pl. m. honorables; f. honorable, pl. f. honorables)
   1. шано́вний

      ;
      шано́ваний

      ;
      пова́жний

      ;
      поважа́ний

      ;
      пошти́вий

      ;
      почти́вий

      ;
      гі́дний

      ;
      ваше́ський

      ;
      ваше́цький
      Son mari provient d’une famille honorable. - Її чоловік походить з шанованої родини.
      Sin.: digne, estimable, respectable
   2.  ([арх.]) 
      благоро́дний

      ;
      шляхе́тний
      l’honorable compagnie - благородна компанія
      Sin.: noble
   3. шано́вний
      Je remercie l’honorable collègue qui m’a précédé d’avoir abordé le sujet si intéressant. - Дякую шановному колезі, що виступив переді мною та зачепив таку цікаву тему.
   4. до́брий

      ;
      га́рний

      ;
      гі́дний

      ;
      солі́дний

      ;
      пова́жний

      ;
      респекта́бельний
      Adeline n’a pas pu refusé ce poste honorable. - Аделін не могла відмовитися від цієї солідної посади.
      Sin.: beau, bon, digne
   5. 1. підхо́жий

         ;
         підходя́щий

         ;
         прийня́тни́й
         Les résultat du travail du laboratoire sont honorables. - Результати роботи лабораторії прийнятні.
         Sin.: convenable, honnête, moyen, suffisant
      2. задові́льний

         ;
         доста́тній

         ;
         допусти́мий

         ;
         припусти́мий
         La thèse de fin d’études de Julia est honorable, mais pas plus. - Дипломна робота Юлії є задовільною, але не більше.
         Sin.: acceptable
2. n. m.
   [ɔnɔʀabl]  (pl. honorables)
   1.  ([арх.], [англіц.]) 
      депута́т (ч.)

      ;
      парламента́р (ч.)
      Sin.: député, parlementaire

**********