У цій статті докладно розглянуто зміни, доповнення та уточнення, які редакція правопису 2019 р. (яка вже набула чинності) уносить проти попередньої редакції 1990 р. (яка залишатиметься чинною до 2024 р.).

Увагу приділено всім доповненням та змінам, що безпосередньо пов’язані з правописними нормами. При цьому ми не брали до уваги коригування суто лінгвістичних аспектів уживаної в тексті термінології (наприклад, у статті відсутнє порівняння вжитих термінів паралельні закінчення чи варіантні закінчення тощо), коли такі аспекти не мають стосунку до правописних норм та не впливають на їх витлумачення.

Усюди в тексті статті виділення червоним кольором – наше. Воно показує відповідні зміни та покликане полегшити роботу з наведеною інформацією.

Додатково в тексті наведено наші примітки щодо неточностей або непослідовностей у відповідних редакціях правопису або інших аспектів. Усі такі примітки відповідним чином промарковано. У них розглянуто тільки формальні непослідовності та внутрішні суперечності, а не загальну виправданість затверджених норм.

Комбінація символів <…> усюди в статті позначає випущену частину інформації з відповідного джерела.

Наголошуємо, що ця стаття містить лише фрагменти двох редакцій правопису, щодо яких унесено певні зміни, і лише в тому обсязі, який виправданий метою цього наукового дослідження. Ознайомлення зі статтею не надасть вам повного розуміння всіх правописних норм, а лише покаже, які саме положення редакції правопису 2019 р. відрізняються від попередньої редакції.

У матеріалі не наводиться наше ставлення до нових норм, але лише фактологічне порівняння двох редакцій Українського правопису.

Текст статті охороняється авторським правом. Копіювання будь-якої частини тексту регламентується положеннями законодавства України та Угодою з користувачем на сайті «Kyiv Dictionary». Права інтелектуальної власності на текст обох редакцій правопису належать відповідним укладачам та установам.

1. Уживання літери і, и на початку слова. Редакція правопису 2019 року повертає правомірність уживання літери и на початку слова в низці конкретних випадків.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   § 3. На початку слова пишеться і, а не и: ім’я́, інди́к, і́ній, і́нколи, і́ноді, і́нший, існува́ти, і́стина.

   § 2. Уживання І, И на початку слова На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, і́грашка, і́дол, і́кати (‘вимовляти і замість и’), іко́на, іменува́ти, ім’я́, інди́к, і́ноді, іржа́, існува́ти, і́стина, іти́. Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’). И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́кання. И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин.

2. Написання слів з літерами я, ю, є. Прибрано правило щодо написання літери я після й у словах війя́, ма́йя.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   § 5. Літери я, ю, є пишуться: 1. На початку слова й після голосного для позначення звукосполучень й + а , й + у , й + є: я́кість, зна́ю, твоє́, а також після й у словах війя́ (війю́, на війї́), ма́йя. 2. Після приголосного для позначення сполучення м’якого приголосного з а, у, е: ряд, лю́ди, оста́ннє.	§ 4. Я, Ю, Є Букви я, ю, є пишемо: 1. На початку слова, після голосного та після апострофа для позначення звукосполучень й + а, й + у, й + е: я́кість, юроди́вий, єство́; моя́, зна́ю, твоє́; п’ять, м’я́та, в’юн, б’ють, п’ємо́. 2. Після букви на позначення приголосного звука для передання його м’якості: дя́дько, лю́ди, оста́ннє, сюди́, ряд, ря́сно, рюкза́к, рюш.

3. Літера ґ в українських прізвищах і топонімах. Доповнено приклади вживання літери ґ в українських прізвищах, виокремлено приклади з написанням топонімів.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> а також у прізвищах Ґалаґа́н, Ґудзь і под.	Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний: <…> б) у власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.

4. Варіантна вимова літери ґ в іншомовних власних назвах. Прибрано примітку щодо правомірності варіантної вимови літери ґ у власних назвах іншомовного походження.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ, Гренла́ндія й Ґренла́ндія, Гібралта́р і Ґібралта́р; Гаріба́льді й Ґаріба́льді, Ге́те й Ґе́те.	—

5. Чергування голосних о — а в дієслівних коренях. Уточнено формулювання щодо дієслів, у яких кореневий о не чергується з а.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   § 10. 1. Це чергування відбувається в коренях низки дієслів, змінюючи їх значення. <…> Однак більшість дієслів має кореневий о, що не чергується з а : ви́мовити — вимовля́ти, ви́ростити — виро́щувати, прости́ти — проща́ти, вино́шувати, відгоро́джувати, догово́рювати, заспоко́ювати, переко́нувати, устано́влювати та ін., але ви́провадити — випроводжа́ти.	§ 11. Чергування О — А 1. Це чергування відбувається в коренях дієслів і змінює їхні значення. <…> Проте багато дієслів має кореневий о, який не чергуємо з а: ви́мовити — вимовля́ти, ви́ростити — виро́щувати, прости́ти — проща́ти, вино́шувати, відгоро́джувати, догово́рювати, заспоко́ювати, переко́нувати, устано́влювати та ін., але ви́провадити — випроводжа́ти.

6. Чергування приголосних. Редакція правопису доповнює низку правил щодо чергування приголосних. Окремо слід підкреслити внормування чергування ґ з м'яким з, яке в попередній редакції відсутнє цілком.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> а) у давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дуга́ — дузі́, (на) дузі́; перемо́га — перемо́зі, (у) перемо́зі; кві́тка — кві́тці, (на) кві́тці; сва́ха — сва́сі, (на) сва́сі; <…> 6. Приголосні г, з змінюються на ж, к, т — на ч, с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ: а)У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): перемо́жений, во́жений, пе́чений, кру́чений, но́шений, збу́джений, ви́їжджений, ви́мощений, пу́щений. Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напру́жуюсь, напру́ження — напру́га, вожу́ — вози́ти; ла́жу — ла́зити; воджу́ — води́ти; ла́джу — ла́дити; ходжу́, розхо́дження — ходи́ти. Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять куплю́, ловлю́, ломлю́, люблю́. Л з’являється також після губних: а) у дієприкметниках на -ен(ий): зро́блений, ку́плений, розгра́флений. б) у дієприкметниках на -яч(ий): гу́блячий, ро́блячий. в) у дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи. г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́влення, погли́блення.

   Чергування приголосних під час словозміни До найпоширеніших чергувань приголосних звуків під час словозміни належать такі: § 12. Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С 1. У давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дуга́ — дузі́, (на) дузі́; перемо́га — перемо́зі, (у) перемо́зі; кві́тка — кві́тці, (на) кві́тці; сва́ха — сва́сі, (на) сва́сі. 2. У місцевому відмінку однини іменників чоловічого та середнього роду другої відміни: терпу́г — (на) терпузі́; байра́к — (у) байра́ці, друк — (у) дру́ці; кожу́х — (у) кожу́сі, вухо — (у) вусі; § 13. Чергування Ґ із м’яким З: у давальному на місцевому відмінку однини іменників жіночого роду першої відміни: дзи́ґа — дзи́зі, (на) дзи́зі, ґирли́ґа — ґирли́зі, (на) ґирли́зі, Лома́ґа (прізвище) — Лома́зі, (на) Лома́зі. § 14. Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш: 1. В іменниках перед суфіксами -к-, -ок, -ин- зі значеннями зменшеності та пестливості: нога́ — ні́жка, плуг — плужо́к; рука́ — ру́чка, крюк — крючо́к; му́ха — му́шка, горо́х — гороши́на. 2. У кличному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни перед закінченням -е: друг — дру́же; коза́к — коза́че; юнак — юна́че; пасту́х — пасту́ше. 3. В усіх особових формах дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду, формах наказового способу та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: берегти́ — бережу́, береже́ш, береже́, бережемо́, бережете́, бережу́ть; бережи́, бережі́мо, бережі́ть хай (нехай) бережу́ть; зберегти́ — збережу́, збереже́ш, збереже́, збережемо́, збережете́, збережу́ть; збережи́, збережі́мо, збережі́ть, хай (нехай) збережу́ть; збере́жений; пекти́ — печу́, пече́ш, пече́, печемо́, печете́, печу́ть; печи́, печі́мо, печі́ть, хай (нехай) печу́ть; пе́чений; спекти́ — спечу́, спече́ш, спече́, спечемо́, спечете́, спечу́ть; спечи́, спечі́мо, спечі́ть, хай (нехай) спечу́ть; спе́чений; колиха́ти — колишу́, коли́шеш, коли́ше, коли́шемо, коли́шете, коли́шуть; колиши́, колиші́мо, колиші́ть, хай (нехай) коли́шуть; поколиха́ти — поколишу́, поколи́шеш, поколи́ше, поколи́шемо, поколи́шете, поколи́шуть; поколиши́, поколиші́мо, поколиші́ть, хай (нехай) поколи́шуть. § 15. Чергування Д із ДЖ у першій особі однини дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: сади́ти — саджу́; посади́ти — посаджу́, поса́джений; ра́дити — ра́джу; схо́дити — схо́джу, схо́джений; § 16. Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ; СТ із Щ у першій особі однини дієслів теперішнього часу й майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: крути́ти — кручу́, кру́чений; леті́ти — лечу́; ла́зити — ла́жу; коси́ти — кошу́, ко́шений; покоси́ти — покошу́, поко́шений; ї́здити — ї́жджу, ї́жджений; пусти́ти — пущу́; пу́щений. § 17. Чергування СТ із Щ у формі першої особи однини дієслів теперішнього й майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: запусти́ти — запущу́, запу́щений; мости́ти — мощу́, мо́щений; прости́ти — прощу́, про́щений. § 18. Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ; Ф із ФЛ, причому звук Л у названих звукосполученнях м’який: у першій особі однини та третій особі множини дієслів теперішнього часу і майбутнього часу доконаного виду та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: люби́ти — люблю́, лю́блять; ліпи́ти — ліплю́, ліп́лять, лі́плений; злови́ти — зловлю́, зло́влять, зло́влений; стоми́ти — стомлю́, сто́млять, сто́млений; розграфи́ти — розграфлю́, розграфля́ть, розгра́флений.

7. Зміни приголосних перед суфіксальним голосним під час словотворення.

   1. Правила доповнено зміною буквосполучення ськ на ч в іменниках перед суфіксом -ин-.

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються: а) група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): воя́цький — воя́ччина, коза́цький — Коза́ччина, німе́цький — Німе́ччина, туре́цький — Туре́ччина; але: га́лицький — Галичина́. <…>	Під час словотворення зазнають змін такі звукосполучення та окремі приголосні перед суфіксальним голосним: 1) буквосполучення —цьк- змінюємо на —чч-, а —ськ- — на ч в іменниках перед суфіксом -ин-: воя́цький — воя́ччина; коза́цький — Коза́ччина; німе́цький — Німе́ччина; туре́цький — Туре́ччина (але: га́лицький — Галичина́); ре́крутський — ре́крутчина; солда́тський — солда́тчина; <…>

   2. Правила доповнено зміною приголосних г, к, х на ж, ч, ш у присвійних прикметниках перед суфіксом -ин, відіменних дієсловах перед суфіксами -и-, -а-.

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      —	<…> 5) приголосні г, к, х змінюємо на ж, ч, ш у присвійних прикметниках перед суфіксом -ин: О́льга — О́льжин; Ната́лка — Ната́лчин, Ода́рка — Ода́рчин, дочка́ — доччи́н; Дома́ха — Дома́шин, сва́ха — сва́шин та у відіменних дієсловах перед суфіксами -и-, -а-: баті́г — батожи́ти, друг — дружи́ти, крик — крича́ти, сухи́й — суши́ти.

   3. Прибрано положення щодо зміни груп приголосних -ск-, -ст- у щ, групи -зк- у -жч- у творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни.

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      <…> г) групи приголосних -ск-, -ст- змінюються в щ, група -зк- у -жч- при творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни: ве́реск — вереща́ти, верещу́, верещи́ш і т. д.; прости́ти — проща́ти, проща́ю, проща́єш і т. д.; прощу́, але прости́ш, прости́ть і т. д.; брязк — бряжча́ти, бряжчу́, бряжчи́ш і т. д.	—

8. Чергування прийменників (префіксів) у та в. Редакція правопису 2019 р. вводить низку уточнень та змін.

   1. Додано пункт щодо вживання у на початку речення або слова перед двома чи трьома літерами, що позначають приголосні:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      —

      Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, та для досягнення милозвучності, в українській мові вживають прийменник у між словами та префікс у- на початку слів у таких позиціях: <…> 3) на початку речення або слова перед двома чи трьома буквами, що позначають приголосні: У присмерку літають ластівки низько; У структурі слова таких морфем немає; Утроє склали папір; Упритул підійшли до юрби; <…>

   2. Додано уточнення щодо вживання префікса в- перед в:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови: <…> в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга...

      Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, та для досягнення милозвучності, в українській мові вживають прийменник у між словами та префікс у- на початку слів у таких позиціях: <…> г) незалежно від кінця попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями букв льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не лізь у воду (Укр. прислів’я); Хлопчик уволю нагулявся; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Забіг у фоє; Діти побували у Львові; Він жив у Львові; Поринути у звучання пісні; Прожили рік (роки) у своїй хаті; Постукали у двері; Юнак переміг у двоборстві; Коріння вросло у тверду землю; Чужинці живуть у твоєму будинку; Хлопці служили у гвардії; Лікар побував у Гвінеї; Схили гори одягнені у хвою; Промінчик заграв у хвилях. Примітка. Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсловах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в-: Дослідниця вважає експеримент успішним; Гості ввійшли до зали; Діти ввічливі; Дитина вві сні посміхається; Вони ввісьмох вийшли на Говерлу.

   3. Додано правило щодо вживання в після слова, що закінчується на літеру, яка позначає приголосний, перед словом, що починається на літеру, яка позначає голосний:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      —	2. Щоб уникнути збігу голосних, в українській мові вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях <…> 3) після слова, яке завершує буква на позначення приголосного, перед словом, яке починає буква, що передає голосний: Вартовий поглянув в отвір.

   4. Додано правило вживання в перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний, а також після скорочених слів:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      —	2. Щоб уникнути збігу голосних, в українській мові вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях <…> в) перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: В НБУ (В ен бе у), В МВФ (В ем ве еф); г) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним: 1990 р. в місті сталася незвичайна подія; <…>

   5. Визнано можливість відхилення від правил уживання у, в (крім слів, де в будь-якій позиції вживається тільки у або тільки в):

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      —	<…> Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання у, в, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора.

9. Позиції вживання сполучників і часток І, Й та І, Й на початку слів. Редакція правопису 2019 р. вводить низку уточнень та змін.

   1. Визнано можливість відхилення від правил уживання і, й (крім випадків, де в будь-якій позиції вживається тільки і або тільки й):

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      —	<…> Примітка. Трапляються відхилення від цих правил уживання і, й, що спричинено вимогами ритму або мовними вподобаннями автора.

   2. Додано правило щодо вживання сполучників і, та після літер й, я, ю, є, ї.

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      —

      <…> 4. Після букв й, я, ю, є, ї вживаємо єднальні сполучники і або та, пор.: Неподалік вони побачили зелений гай і широку долину і Неподалік вони побачили зелений гай та широку долину; Теорія і практика перекладів і Теорія та практика перекладів; Студенти вивчили морфологію і синтаксис і Студенти вивчили морфологію та синтаксис; Висловити свої найпотаємніші мрії і обережні прогнози і Висловити свої найпотаємніші мрії та обережні прогнози.

10. Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО). Редакція правопису 2019 р. вводить низку уточнень та змін.

    1. Доповнено правила вживання з перед приголосними:

       Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
       <…> б) перед приголосним (крім с, ш) <…> З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Малицький). <…>	<…> 2) на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з, с, ц та шиплячих ч, ш, шч): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); <…>

    2. Визнано можливість відхилення від правил уживання прийменника з та його варіантів із, зі.

       Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
       —	<…> Примітка. Трапляються відхилення від поданих правил уживання прийменника з та його варіантів із, зі, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора.

11. Уживання м’якого знака (ь). Прибрано правило щодо невживання м’якого знака перед суфіксом -ств(о):

    Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
    Знак м’якшення (ь) не пишеться: <…> 2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інжене́р, і́нший, кі́нчик, ме́нший, то́нший, У́манщина; воли́нський, громадя́нський, освітяʧнський, селя́нський; громадя́нство, селя́нство. Але: бриньча́ти, до́ньчин, ня́ньчин, ня́ньчити та ін., бо в твірних основах між приголосними виступає ь: бре́нькіт, до́нька, ня́нька <…>	Ь не пишемо: <…> 2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-(ий): кі́нчик, промі́нчик, ме́нший, то́нший, У́манщина; воли́нський, громадя́нський, освітя́нський, селя́нський; але: бриньча́ти, до́ньчин, ня́ньчин, ня́ньчити та ін., бо у твірних основах між буквами на позначення приголосних є ь: бри́нькати, до́нька, ня́нька. <…>

12. Подвоєння букв унаслідок збігу.

    1. Правило щодо подвоєння приголосних у прикметниках старослов'янського походження доповнено суфіксом -янн(ий). Також доповнено щодо написання прикметника божественний.

       Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
       2. Буквосполучення -нн- пишеться: <…> в) у прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний. <…>	3. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо також: <…> 2) у суфіксах -енн-(ий), -янн-(ий) прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний, свяще́нний, спасе́нний, а також у прикметникові боже́ственний; <…>

       Наша примітка. У формулюванні «<…> прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії <…>» частину «зі значенням можливості або неможливості дії», очевидно, помилково скопійовано з попереднього пункту: «<…> у наголошених суфіксах -анн-(ий) (-янн-(ий), -енн-(ий) прикметників, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості або на можливість чи неможливість дії: невблага́нний, недоторка́нний, нездола́нний <…>».

    2. Наведено написання слова свяще́нник з подвоєнням н:

       Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
       1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних: <…> в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина́ — безви́нний, день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, причи́на — причи́нний, о́сінь — осі́нній, ра́нок — ра́нній; башта́нник, годи́нник, письме́нник; віко́нниця, Ві́нниця. <…>	1. Подвоєння букв на позначення приголосних звуків маємо, якщо збігаються однакові приголосні: <…> 3) кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, тума́н — тума́нний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; <…>.

       Наша примітка. Хоча слова свяще́ник попередня редакція правопису не засвідчувала, його традиційно розглядали як виняток, у якому подвоєння не відбувається. Саме в такому написанні слово фіксує більшість відомих словників української мови. З подвоєнням лексему наводить «Словарь української мови» за ред. Б. Д. Грінченка.

1. У правилі щодо незмінності кінцевого дзвінкого приголосного перед наступним глухим у низці префіксів прибрано префікси од- та пред-:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. 2. У префіксах — без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед наступним глухим не змінюємо: безкра́їй, безкори́сливий, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передпла́та, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.

   БЕЗ-, ВІД-, МІЖ-, НАД-, ОБ-, ПЕРЕД-, ПІД-, ПОНАД-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ 2. У префіксах без-, від- між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед наступним глухим не змінюємо: безкори́сливий, безкра́ їй, відкриття́ , ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передплати́ти, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.

2. Префікси архі-, архи-. Сформульовано пункт щодо вживання префікса архі-. Визначено можливість уживання варіантів архи-, архі- у назвах церковних звань, титулів тощо:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	АРХІ 4. В іменниках і прикметниках уживаємо префікс архі-: архіважли́вий, архімільйоне́р, архіскладни́й. Примітка. У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандри́т і архімандри́т, архиєре́й і архієре́й, архистрати́г і архістрати́г та ін.

3. Префікси анти- та квазі-. Сформульовано пункт щодо вживання префіксів анти- та квазі-:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   АНТИ-, КВАЗІ- 5. Уживання голосного и в префіксі анти- та голосного і в префіксі квазі- не підпадає під правила вживання голосних и, і в загальних назвах іншомовного походження, пор.: антиалкого́льний, антиаромати́чний, антиаргуме́нт антиестети́чний, антиєвропе́йський, антиінфляці́йний, антинауко́вий, антиурядо́вий, антия́дерний; квазіглоба́льний, квазіоберта́ння, квазіо́птика, квазіпло́ский, квазіпру́жність, квазіри́нок, квазісті́йкість, квазічасти́нка.

1. Редакція правопису 2019 р. не розглядає суфікс -чик (-щик), але натомість бере до уваги написання суфікса -льник:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   § 22. -ИК, -НИК та ін. 1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишуться з и: бра́тик, ву́злик, передови́к; гірни́к, кулеме́тник; газівни́к, працівни́к; хло́пчик, пра́порщик.	-ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК. 1. В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и: бра́тик, ву́злик, коля́дник, мрі́йник, лі́рник, газівни́к, наста́вник, працівни́к, верста́льник, уболіва́льник. <…> У суфіксі -льник після л перед н завжди пишемо ь: волочи́льник, масти́льник, полільник, ́ постача́льник, уболіва́льник.

2. Суфікс -ив(о). У редакції правопису 2019 р. наведено написання слова ма́рево через літеру и:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   § 22. -ИВ(О) 2. Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки з и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо, мі́сиво, моро́зиво, па́ливо, пе́чиво, пря́диво, але: ма́рево (не матеріал і не продукт праці).	-ИВ-(О). 2. У суфіксі -ив-(о), що виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо, мі́сиво, моро́зиво, па́ливо, пе́чиво, пря́диво, але ма́риво — з іншим значенням.

   Наша примітка. Очевидно, у цьому разі написання змінено внаслідок помилки друку з боку укладачів, а правильним написанням залишається ма́рево.

3. Суфікси -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-. Додано положення щодо творення за допомогою зазначених суфіксів фемінітивів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   4. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін. Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця. Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня. Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

4. Суфікси -ович (-ьович), -івн(а) (-ївн(а)) на позначення імен по батькові. Редакція правопису 2019 р. вносить низку змін.

   1. Змінено написання по батькові від І́гор з І́горович на І́горьович:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      -ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)] 10. При творенні чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васи́льович, До́рошович, І́горович, Мики́тович, Олексі́йович, Ю́рійович.	-ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А). 11. Суфікс -ович (-ьович) уживаємо тільки для утворення чоловічих імен по батькові: Ві́кторович, Васи́льович, Іва́нович, І́горьович, Мики́тович, Олексій́ович, Ю́рійович.

   2. Змінено із суфіксального на наосновне наголошення низки імен по батькові:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      <…> Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Мико́ла, Са́ва, Хома́, Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; Іллі́ч, Іллі́вна; Кузьми́ч (і Ку́зьмович), Кузьмі́вна; Луки́ч, Лукі́вна; Микола́йович (і Мико́лович), Микола́ївна (і Мико́лівна); Са́вич (і Са́вович), Са́вівна; Хоми́ч (і Хо́мович), Хомі́вна; Я́кович, Я́ківна. <…>	<…> Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Мико́ла, Са́ва, Хома́, Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; Іллі́ч, Іллі́вна; Ку́зьмович (і Кузьми́ч), Ку́зьмівна; Луки́ч, Лу́ківна; Микола́йович (і Мико́лович), Микола́ївна (і Мико́лівна); Са́вович (і Са́вич), Са́вівна; Хо́мович (і Хоми́ч), Хо́мівна; Я́кович, Я́ківна. <…>

5. Суфікси -ир, -ист, -изм, -ір, -іст, -ізм. Змінено правило написання зазначених суфіксів в утвореннях від українських коренів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ 13. Іншомовні суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, команди́р; бандури́ст, данти́ст, пейзажи́ст; класици́зм, педанти́зм, терори́зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: вампі́р, гарні́р, пломбі́р; піані́ст, спеціалі́ст; модерні́зм, плюралі́зм, але в утвореннях від власне українських коренів пишемо -ист, -изм: боротьби́ст, побутови́зм, речови́зм та ін. <…>

   -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ 14. И пишемо в іншомовних суфіксах -ир, -ист, -изм, ужитих після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, каси́р, команди́р; бандури́ст, пейзажи́ст, хори́ст; класици́зм, романти́зм, педанти́зм, терори́зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: банкі́р, пломбі́р; ідеалі́ст, піані́ст, романі́ст; модерні́зм, реалі́зм, зокрема й в утвореннях від українських коренів: боротьбі́ст, побутові́зм, речові́зм та ін. <…>

6. Суфікси -н(ий), -н(ій). Правила доповнено довідковою інформацією щодо продуктивності суфікса -ий у прикметниках, похідних від іншомовних іменників на -ія:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   § 23. -Н(ИЙ), -Н(ІЙ) 1. Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дру́жний (спів), за́хідний, мільйо́нний, прина́дний, приро́дний, фабри́чний. <…>

   § 33. -Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ) 1. За допомогою суфікса -н-(ий) від іменникових і дієслівних основ утворено основний склад якісних і відносних прикметників: влу́чний, дру́жний (спів), за́хідний, згу́ бний, мільйо́нний, напускни́й, прина́дний, приро́дний, холо́дний, наро́дний. Суфікс -н- — один з основних прикметникових суфіксів, приєднуваний до основ іншомовних іменників на -ія: гармоні́йний, емоці́йний, категорі́йний, коаліці́йний, традиці́йний, пропорці́йний та ін. <…>

7. Дієслівні суфікси -ір-, -ир-. Прибрано примітку тощо наприкінці списку дієслів, у яких зазначені суфікси вживаються для уникнення небажаної омонімії. Також доповнено перелік поодиноких дієслів, які пишуться із зазначеними суфіксами.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   -ІР- (-ИР-) <…> Лише в деяких дієсловах для усунення небажаної омонімії зберігаємо суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-): букси́рувати (бо є буксува́ти), пари́рувати (бо є парува́ти), полірува́ти (бо є полюва́ти), репети́рувати (бо є репетува́ти) тощо. Суфікс -ір-, -ир- уживається також у поодиноких дієсловах типу коти́рувати, лаві́рувати, марширува́ти, пікі́рувати, трети́рувати.

   -ІР-, -ИР- <…> Лише в деяких дієсловах для усунення небажаної омонімії зберігаємо суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-): букси́рувати (бо є буксува́ти), пари́рувати (бо є парува́ти), полірува́ти (бо є полюва́ти), репети́рувати (бо є репетува́ти). Суфікси -ір-, -ир- пишемо також у поодиноких дієсловах: драгі́рувати, коти́рувати, лаві́рувати, марширува́ти, пікі́рувати, трети́рувати, солі́рувати.

1. Редакція правопису 2019 р. затверджує такі уточнення та зміни щодо сполучного звука в складних словах:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   3. Складні слова можуть утворюватися без сполучного звука — шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися: а) на голосний звук: всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; у словах із числівниками одно-, дво-, три-, чотири-: одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник. Також у словах із тими числівниками, що в родовому відмінку мають закінчення -и: двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний; б) на приголосний звук: Болгра́д, Но́вгород; в абревіатурах: виконко́м, медінститу́т; у словах із числівниками двох-, трьох-, чотирьох-, якщо наступна частина починається голосними а, о: двохосьови́й, чотирьоха́ктний.	Коли перша частина складного слова — основа іменника, числівника або займенника, то сполучним звуком буває: <…> 2) о в числівниковій основі дво- перед наступним приголосним, голосним та й у прикметниках та іменниках: двоáктний, двоелектрóдний, двоєдúний, двоóкис, двоóкисень, двоокси́д, двоопу́ клий, двоосьови́й, двотижнéвий, двоя́русний; <…> Роль сполучного звука у складних словах виконує також останній голосний першого незмінного іменника чи першої незмінної основи іншомовного походження, переважно о, а (автовокзáл, відеозáпис, дискоклýб, Євросою́з, Європарлáмент, кінофíльм, наночасти́нки, радіокоміте́т, стереоапарату́ра; медіалінгві́стика, медіастилі́стика), а також голосний, яким закінчується перше слово, зокрема и (всюдихíд, двадцятирі́чний, триáтомний, трикілометрóвий, тринíжок, триóкисень, чотирибáльний, чотирикýтник, чотириосьовúй, семидéнний,), е (морепродýкти, сонцестоя́ння), а (кількаразóвий, кількаповерхо́вий, півтораметрóвий, сім’ядóля, сім’япрóвід, сорокарі́чний), о (дев’яносторі́чний, стометро́вий, сторі́ччя), у (двою́рідний, трою́рідний).
   	3. Складні слова утворюємо без сполучного голосного звука, якщо: 1) перша основа закінчується на приголосний звук (Болгра́д, Вúшгород, Мúргород, Нóвгород, крайнéбо, пі́вдень, хлорбензо́л, хлорвінíл) та -ох, що є закінченням родового відмінка числівників два — чотири в порядкових числівниках і співвідносних із ними іменниках (двохсóтий, трьохтúсячний, чотирьохмільйóнний, чотирьохмілья́рдний; двохсотрíччя, трьохсотрі́ччя, чотирьохсотрі́ччя); <…>

2. Розширено перелік перших іншомовних компонентів, складні слова з якими пишуться разом й додано уточнення щодо регулярності вживання (з-поміж іншого, разом тепер слід писати складні слова з першими компонентами арт-, боді-, веб-, економ-, поп-, прес-, фолк- (фольк-) тощо). Також додано правило щодо написання із зазначеними компонентами власних назв.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Разом пишемо: <…> всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под. <…>

   Разом пишемо: ... б) слова з першими регулярно вживаними іншомовними компонентами на голосний та приголосний: абро-, авіа-, авто- («само», «автоматичний»), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк-), фоно-, та ін.: аброморфéма, авіарéйс, автовідповідáч, агробíзнес, аеромéтод, акватéхніка, алкотéст, артрúнок, астрокорéкція, аудіоальбóм, біоцúкл, бодибíлдинг, бодіáрт, вебсторíнка, геліоцéнтр, геополíтика, гідропáрк, дендропáрк, екопродýкти, економклáс, етногýрт, єврозо́на, євроремóнт, зоосáд, кібермашúна, метамóва, метеостáнція, моновистáва, мотокрóс, наркобíзнес, неомодерні́ст, онколікáрня, панамерикáнський, параолімпíєць, попмýзика, попгýрт, пресконферéнція, псевдонаýка, псевдогромадя́нський, соціосфéра, телехрóніка, фітотерапíя, фолкгýрт, фолькмýзика, фонозáпис; так само слова з питомими компонентами іно- (іншо-, інако-), лже-: інові́рець, іншові́рець, інакодýмець, іншодýмець; лжепрорóк, лжесвíдок. Примітка. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Єврóпа, псéвдо-Фáуст.

3. Змінено правила написання слів з деякими складовими компонентами: разом тепер слід писати слова з компонентами віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер, максі-, міді-, міні-, які раніше писалися з дефісом. Також тепер слід писати разом слова з першим іншомовним компонентом бліц-, преміум-, топ-, флеш- тощо:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Через дефіс пишуться: <…> б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генера́л-лейтена́нт, контр-адміра́л, прем’є́р-міні́стр, у́нтер-офіце́р, член-кореспонде́нт, штабс-капіта́н; <…> 2) складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: ві́це-президе́нт, екс-чемпіо́н, лейб-ме́дик, ма́ксі-спідни́ця, мі́ні-футбо́л, о́бер-ма́йстер. <…>	Разом пишемо: <…> 3) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, архішахрáй, архидия́кон, бліцновúни, бліцопи́тування, гіперзвýк, гіпермáркет, екстраклáс, макромолéкула, макроеконóміка, максіóдяг, мідіóдяг, мікроорганíзми, мікрохвúлі, мікрочастúнка, мініблóк, мінідúск, мінікомп’ю́тер, мультимільйонéр, нанокомп’ю́тер, наночастúнки, полісахарúди, полімотивáція, преміумкла́с, супермáркет, супермодéль, супермóдний, топмéнеджер, топмодéль, ультразвýк, ультрамодний, флешінтерв’ю. Примітка 1. У компонентах максі-, міді- кінцевий і в позиції перед приголосним наступного слова не переходить в и: максімо́да, максісу́ кня, мідімо́да, мідіспідни́ця. Примітка 2. Компонент топ- із числівниками не поєднуваний. 4) слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́нка, ексмінíстр, експрезидéнт, контрадмірáл, контрудáр, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р. Примітка 1. Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: “Анти-Дюринг”, екс-Югослáвія. Примітка 2. У компонента анти- кінцевий и в позиції перед голосним наступного слова не переходить в і: áнтиелектрон, áнтиісторичний, áнтиімперіалістичний, áнтиінфекційний, áнтиінфляційний, áнтиокислювач, áнтиурядовий (див.: § 31). <…>

4. Також щодо написання складних слів із дефісом існують такі відмінності:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Через дефіс пишуться: ... ґ) звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко); По-о-лк, стій!	—
   е) літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В;	д) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, буди́нок № 28-Г, ко́рпус 3-А; Ки́їв-1;
   —	7) ініціальну абревіатуру, написану великими або малими літерами, з будь-яким словом: ВІЛ-інфе́кція, віл-інфе́кція, ДНК-ана́ліз, ДНК-експерти́за, ВІП-за́ла, е-декларува́ння, е-деклара́ція;
   —	є) дві ініціальні абревіатури, написані великими літерами: ВІЛ-СНІД;
   —	з) за традицією карт-бла́нш, ста́тус-кво та ін.

1. Змінено правило написання слова людиноде́нь:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Разом пишуться: <…> в) складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболі́з, лісосте́п, носорі́г, трудоде́нь, шлакобло́к (але люди́но-день); <…>	Разом пишемо: <…> 3) складні іменники, утворені за допомогою сполучного голосного звука з двох іменникових основ: верболіз́, газобало́н, глинопісóк, лісосте́п, людинодéнь, льонолавсáн, металоплáст, носорі́г, сталебетóн, тóннокіломе́тр, торфогній́, шлакоблóк) <…>

2. Виправлено наголоси в написанні низки прізвищ, утворених з дієслова у формі другої особи однини наказового способу та іменника:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Разом пишуться: <…> г) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: гори́цвіт, зірви́голова, перекоти́по́ле, пройди́світ; Непийпи́во, Переби́йніс, Убийво́вк (прізвища); <…>	Разом пишемо: <…> 4) складні іменники, утворені з дієслова у формі другої особи однини наказового способу та іменника: горúцвіт, зірви́голова, перекоти́по́ле, пройдúсвіт; Колúвушко, Непúйпиво, Непúйвода, Перебúйніс, Тягнúбік, Убúйвовк (прізвища); <…>

3. Додано інформацію щодо вживання числівника дев’яно́сто в складних іменниках:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Разом пишуться: <…> ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятито́нка, сторі́ччя, стоп’ятдесятирі́ччя, шестиде́нка. <…>	Разом пишемо: <…> ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівників дев’яносто, сто — називного), іменникової основи та суфікса: дванадцятито́нка, двохсотрі́ччя, дев’яностоп’ятирíччя, дев’яносторíччя, стоп’ятдесятирі́ччя, сторíччя, трьохсотп’ятдесятирíччя, шестидéнка. <…>

4. Змінено правила написання пів з іменниками: лексему пів визначено як невідмінюваний числівник і затверджено написання окремо з наступним іменником у формі родового відмінка:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Разом пишуться: <…> д) складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піва́ркуша, півгоди́ни, півдю́жини, півкарбо́ванця, півко́ло, півмі́сяць, півогірка́, пів’я́блука; напівавтома́т, напівсо́н; полу́кіпок, полу́мисок. Примітка. Перед іменниками — власними назвами пів- пишеться через дефіс: пів-Євро́пи, пів-Ки́єва.

   Разом пишемо: <…> д) складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівавтомáт, напівімлá, напівкýщ, напівлюди́на, напівмáвпа, напівпітьмá, напівпрáвда, напівфабрикат; полýдрабок, полýкіпок, полýмисок. Примітка. Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів відрá, пів годúни, пів лі́тра, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми; пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півлі́тра (розм. ‘пляшка з горілкою або іншою випивкою ємністю 0,5 літра’), півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів.

5. Змінено правила написання складних іменників з першою складовою частиною контр-, унтер-, штабс-, віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: усі такі лексеми згідно з редакцією правопису 2019 р. пишуться разом з другою частиною складного іменника.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   2. Через дефіс пишуться: <…> б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генера́л-лейтена́нт, контр-адміра́л, прем’є́р-міні́стр, у́нтер-офіце́р, член-кореспонде́нт, штабс-капіта́н; <…> 2) складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: ві́це-президе́нт, екс-чемпіо́н, лейб-ме́дик, ма́ксі-спідни́ця, мі́ні-футбо́л, о́бер-ма́йстер.

   Усі такі компоненти пишуться разом із другою складовою частиною. Див. докладно в пп. 2—3 розділу «Правопис складних слів» цієї статті.

6. Додано нові умови, за яких відмінюється лише друга частина складних іменників з дефісом:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	<…> 2) другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший: <…> б) є назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася: áльфа-прóмені, áльфа-рóзпад, áльфа-частúнка, бéта-прóмені, бéта-рóзпад, бéта-частúнка, дéльта-промíння, дéльта-фýнкція, дéльта-частúнка; <…>
   —	в) разом із другим становить єдине найменування <…> узвичаєних музичних понять (до-діє́з, мі-бемóль, сі-бемóль, соль-діє́з та ін.) <…>
   —	г) є невідмінюваним іменником іншомовного походження: сýші-бар, караóке-бар.

7. Складні назви рослин розділено на такі, у яких відмінюються або обидва іменники, або тільки другий:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Через дефіс пишуться: <…> 4) субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра́, люби́-мене́, розри́в-трава́, чар-зі́лля.	<…> Обидва іменники відмінюємо, якщо вони означають: <…> г) рослини: брат-і-сестрá.
   	2) другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший: <…> а) визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: <…> дур-зíлля, <…> розри́в-трава́, <…> чар-зі́лля; <…> в) разом із другим становить єдине найменування <…> деяких рослин (сон-травá, мáти-й-мáчуха); <…>

8. Наведено правило щодо написання з дефісом складних іменників, утворених з двох самостійних за допомогою сполучного голосного о.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   § 114. Правопис складних і складених географічних назв <…> 2. Разом пишуться: <…> <…> Але: А́встро-Уго́рщина, Азо́во-Чорномо́р’я та деякі інші.	2. З дефісом пишемо: <…> 3) складні іменники, утворені з двох самостійних за допомогою сполучного голосного о: монгóло-татáри, ýгро-фíни, А́встро-Угóрщина; <…>

1. Додано компонент -мільярдний, з яким складні порядкові числівники пишуться разом.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Разом пишуться: <…> б) складні порядкові числівники <…>, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний: дев’ятисо́тий, п’ятна́дцятий, п’ятсоттридцятити́сячний, шістдеся́тий, шістдесятип’ятимільйо́нний; <…>.	Разом пишемо: <…> 2) складні порядкові числівники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний, мільярдний: дев’ятисо́тий, трьохсо́тий; двохтúсячний, десятитúсячний, п’ятсоттридцятити́сячний; чотирьохмільйо́нний, п’ятдесятимільйóнний, шістдесятип’ятимільйо́нний; семимілья́рдний, трьохмілья́рдний.

1. Сформульовано правило щодо написання разом складних займенників з аби-, ані-, де-, -сь.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   Разом пишемо складні неозначені займенники, утворені від займенників інших семантичних груп за допомогою словотворчих часток аби-, ані-, де-,-сь: абúхто (абúкого, абúкому і т. д.), абúякий (абúякого, абúякому і т. д.), абúчий (абúчийого, абúчийому і т. д.), аніхтó (анікóго, анікóму і т. д.), аніщó (анічóго, анічóму і т. д.), анія́кий (анія́кого, анія́кому і т. д.), анічúй (анічийóго, анічийóму і т. д.), дéхто (дéкого, дéкому і т. д.), дéщо (дéчого, дéчому і т. д.), дéякі (дéяких, дéяким і. т. д.), хтось (когóсь, комýсь і т. д.), щось (чогóсь, чомýсь і т. д.) якúйсь (якóгось, якóмусь і т. д.), котрúйсь (котрóгось, котрóмусь і т. д.).

1. Уточнено деякі правила щодо написання складних прикметників разом. Також вилучено окремі правила попередньої редакції правопису:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   1. Разом пишуться: <…>	1. Р а з о м пишемо складні прикметники зі сполучними голосними о, е (е після м’якого приголосного та графічно є після й; з першою іменниковою основою на приголосний; з першою числівниковою основою на и, о, а, що виконують роль сполучного голосного, та на приголосний. <…>
   в) складні прикметники з другою дієслівною частиною: волелю́бний, деревообро́бний, карколо́мний, машинобудівни́й.	3) складні прикметники, утворені з дієслова і залежного від нього безсуфіксного іменника: волелю́бний, деревообрóбний, машинобудівнúй, світлопоглинáльний, сміттєочиснúй, соломоподрíбнювальний, сталерозливнúй, струмовимíрювальний.
   г) складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник: важкохво́рий, внутрішньозаводськи́й, загальнодержа́вний; так само й такі, в яких другою складовою частиною є дієприкметник: вищезга́даний, нижчепідпи́саний, новоутво́рений, свіжозру́баний; але: тро́хи ви́ще зазна́чений (параграф), бо є пояснювальне слово.	4) складні прикметники, перший компонент яких утворений від прислівника, а другий — від прикметника: (багатопрогі́нний, важкорозчúнний, круглообертáльний, легкозайми́стий, малочутлúвий, сильнодíйний, тонкомíрний, тугопла́вкий чи від дієприкметника: багатоспрямóваний, важкопрогнозóваний, високооплáчуваний, густозасéлений, довгоочíкуваний, маловжúваний, низькооплáчуваний, новоутвóрений, новозаснóваний, різноспрямóваний, свіжозрýбаний, свіжоскóпаний, слабконатя́гнутий, тонкомéлений, тонкорозпорóшений).
   Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́тно сухи́й, діаметра́льно протиле́жний, послідо́вно миролю́бний, рíзко окре́слений, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімíчно зв’я́заний.	Примітка 1. Прислівники, утворені з відносних (зрідка — якісних) прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́тно сухи́й, валéнтно пов’я́заний, вíльно конвертóваний, діаметра́льно протиле́жний, компете́нтнісно орієнто́ваний, наукóво обґрунто́ваний, послідо́вно миролю́бний, професíйно орієнто́ваний, соціáльно актúвний, соціáльно свідо́мий, соціáльно небезпéчний, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно стійкúй, чíтко окре́слений.
   Примітка 2. У складних термінах прислівник — компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишеться разом із цим прикметником: видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний;	Примітка 2. У складних термінах перший прислівниковий компонент, що уточнює значення другого прикметникового компонента, пишемо разом із ним: видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний.
   е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема, ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфува́льний (поперечний шліфувальний верстат).	—
   —	6) складні прикметники, першою частиною яких є іменник з основою на м’який приголосний: вуглецевмі́сний та на й: кальцієвмі́сний, натрієвмі́сний; 7) складні прикметники з першою іменниковою основою на приголосний: натрійоргані́чний, хлорфено́льний;
   д) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерховий, семиразовий, стодвадцятип’ятирічний <…>	8) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний словом, з основою на и: двадцятиповерхо́вий, десятиметрóвий, п’ятдесятитóнний, семиразо́вий, стодвадцятип’ятирі́чний, трипудо́вий, чотириколісний, о: двометро́вий, двоосьови́й, столітро́вий, а: сорокагоди́нний, сорокаде́нний та на приголосний: піввіде́рний, півкілограмо́вий, півкілометро́вий, півлітро́вий.

2. Додано деякі правила щодо написання складних прикметників з дефісом. Також вилучено окремі уточнення попередньої редакції:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   2. Через дефіс пишуться: <…>	З дефісом пишемо: <…> 2) складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного о з двох граматично не підпорядкованих основ; вони об’єднують: <…>
   Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставиться: Москва́-ріка́ — москворі́цький.	—
   б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: агра́рно-сирови́нний, держа́вно-монополісти́чний, електро́нно-обчи́слювальний, культу́рно-техні́чний, лісопи́льно-струга́льний, ма́сово-політи́чний, мо́вно-літерату́рний, навча́льно-виховни́й, науко́во-техні́чний, парті́йно-політи́чний, пло́ско-опу́клий, постача́льно-збутов́ий, свердли́льно-довба́льний, суспі́льно-політи́чний, столя́рно-механі́чний; а також узвичаєні: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-худо́жній, наро́дно-ви́зво́льний, підзо́листо-боло́тний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: агра́рний і сирови́нний, навча́льний і виховни́й і под.	а) складні прикметники, основи яких називають незалежні поняття агра́рно-промислóвий, архітектýрно-будіве́льний, військо́во-морськи́й, військо́во-польови́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-промисло́вий, воє́нностратегіч́ ний, електро́нно-обчи́слювальний, киснéво-воднéвий, крáпковоштриховúй, культу́ рно-техні́чний, лінíйно-стрічковúй, лісопи́льноструга́льний, мо́вно-літерату́ рний, молóчно-м’яснúй, музúчно-танцювáльний, м’я́льно-тіпáльний, навча́льно-виховни́й, навчáльно-наукóвий, наукóвоекспериментáльний, науко́во-прикладнúй, постача́льно-збу́товий, свердли́льно-довба́льний, свердлúльно-шліфувáльний, свинцéво-мíдний, спúнно-черевнúй, столя́рно-тесля́рський, судúнно-капіля́рний, сушúльносортувáльний, суспі́льно-політи́чний, худóжньо-реставрацíйний; між компонентами таких складних прикметників можна вставити сполучник і, пор.: агра́рний і промисло́вий, навча́льний і виховнúй. <…>
   	3) складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного о з двох прикметникових основ, що називають поняття з уточнювальним змістом: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-худо́жній, наро́днови́зво́льний, підзо́листо-боло́тний; <…>
   ґ) складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’я́со-во́вня́ний, м’я́со-моло́чний, крохма́ле-па́токовий. Примітка. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові нові терміни, пишемо разом: головоно́гі, грудочеревна́ (перепона).	в) складні прикметники, перша основа яких не має прикметникового суфікса, але за змістом вона однорідна з другою основою зóлото-валю́тний, крохма́ле-па́токовий, м’я́со-во́вня́ний, м’я́со-моло́чний, м’я́со-сáльний, м’я́сояє́чний, óвоче-картопля́ний, óвоче-молóчний, цýкро-протеї́новий. Примітка. Складні прикметники такого зразка, уживані як наукові терміни, пишемо разом: головонóгі;
   є) складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-рі́чний, 10-поверхо́вий.	4) складні прикметники, перша основа яких є числівником, записаним цифрою, але в його вимові наприкінці з’являється голосний и: 20-поверхо́вий, 7-разо́вий, 125-рі́чний, 30-кілограмóвий; о: 90-метро́вий, 90-рі́чний, 100- годи́нний; а: 40-гра́дусний, 40-де́нний.

   Наша примітка. Імовірно, через недогляд укладачів редакції правопису 2019 р. в цьому параграфі («Складні прикметники» (§ 40)) наведено з написанням першого компонента з великої літери похідні від географічних назв прикметники іва́но-франкíвський та пýща-води́цький: «З дефісом пишемо: <…> соціа́л-пацифíстський (соціа́л-пацифíст), ýгро-фíнський (ýгро-фíни); Іва́но-франкíвський (Іва́но-Франкíвськ), Пýща-водúцький (Пýща-Води́ця) <…>». Уже в розділі «Правопис складних і складених географічних назв» (§ 154) знаходимо: «З дефісом пишемо: <…> Івáно-Франкíвськ — івáно-франкíвський», «Назви жителів <…> пишемо разом: Івáно-Франкíвськ — івáно-франкíвський, але іванофранкíвці <…>». Оскільки ніде в правописі протилежне не зазначено, обидва компоненти в таких прикметниках слід писати з малої літери: іва́но-франкі́вський, пу́ща-води́цький тощо.

1. Написання прислівників разом. Уточнено:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Попередня редакція такі прислівники класифікує як утворені сполученням прийменника з іменником.

   1. Разом пишемо: <…> 3) прислівники, утворені сполученням прийменника з віддієслівним коренем: впа́м’ятку (упáм’ятку), вперéміш (уперéміш), вплав (упла́в), вплач, упла́ч), вро́зкид (урóзкид), вро́зліт (урóзліт), вро́зсип (урóзсип), врóзтіч (урóзтіч), нави́літ, наві́дліг, навідріз́ , наза́хват, наздога́д, назу́ стріч, наперебій́ , напере́ваги, навперева́ги, наперекір́ , напереріз́ , напідпи́тку, напока́з, напо́хваті, напроло́м, напропа́ле, наро́зхват, на́скоком, на́спіх;

2. Написання прислівників окремо.

   1. Уточнено деякі правила, а також вилучено пункт про прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      2. Окремо пишуться: <…> б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз у ра́з, рік у рі́к, час від ча́су. <…>	2. Окремо пишемо: <…> б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз у ра́з, рік у рі́к, сам на сáм, час від чáсу; <…>
      г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основно́му, в ці́ло́му;	—

   2. Виправлено ймовірну помилку попередньої редакції правопису щодо узгоджуваної частини мови в словосполученнях:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      2. Окремо пишуться: <…> в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: дру́гого дня, таки́м чи́ном, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим ча́сом і т. ін. <…>	2. Окремо пишемо: <…> 3) словосполуки, що виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника: дру́гого дня, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим чáсом; <…>

3. Написання прислівників з дефісом. Додано низку уточнень і доповнень:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   3. Через дефіс пишуться: а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-і́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; також по-лати́ні.	З дефісом пишемо: 1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, поі́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, погоспода́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; по-за́ячи, по-ведме́жи; також по-лати́ні.
   —	<…> Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по бáтькові; <…>
   —	З  дефісом пишемо: <…> 6) прислівники термінологічного характеру за традицією: де-фáкто, де-ю́ре.

1. Написання прийменників окремо. У переліку прийменникових прийменникових сполук, що пишуться окремо, редакція правопису 2019 р. не наводить що ж до:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Окремо пишуться прийменникові сполуки у (в) ра́зі, під кіне́ць, під ча́с, що́ ж до.	3. Окремо пишемо складені прийменники у (в) ра́зі, під кіне́ць, під ча́с.

   Наша примітка. Редакція правопису 2019 р. не змінює написання що ж до окремо, а лише інакше її класифікує: «<…> 10) частку що, яка входить до складених сполучників, прислівників та інших часток: дарма́ що, затúм що, ті́льки що, пóки що, хіба́ що, що́ ж до; <…>».

1. Написання часток окремо. Усунуто деякі положення попередньої редакції:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   О к р е м о пишуться: ... е) частка не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’я́тий; не ти, не цей, не і́нші; не іна́кше, не так; не при..., не на...; не то.., не то; також: не раз; ...	—
   Б. Формотворчі частки пишуться окремо від інших слів, зокрема: а) частки хай, неха́й, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!	—
   В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме: <…> б) частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?	1. Окремо пишемо: <…> 14) частку то, що має у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей?

2. Написання часток разом у складі інших слів. Правила доповнено інформацію щодо написання разом слова ая́кже:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Разом пишуться: <…> б) Частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якби́, немо́вбито, ні́бито, або́що, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток авжеж, атож (див. ще § 32). <…>	2. Разом пишемо: <…> 2) частки би (б), то, що в складі сполучників немóвби, нíби, щоб, якби́; немо́вбито, ні́бито; або́що, якщо́ (див. ще § 43) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авжéж, ая́кже, атóж; <…>

1. Змінено правило щодо написання малої букви в середині речення після знака питання або знака оклику:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> Примітка 3. Після знака питання (іноді знака оклику — див. § 35, п. б), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації словам, пишеться мала літера: Що його турбувало? погода? далека дорога? Сонце! сонце! — на гори й долини, — Сонце! сонце! — на води й поля. Хай живе в вільній праці людини України земля! (Тичина).	<…> Примітка 3. Зрідка після знака питання (знака оклику), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації, пишемо малу букву: Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! це ти? живий? (М. Коцюбинський); Сонце! сонце! — на гори й долини, — Сонце! сонце! — на води й поля. Хай живе в вільній праці людини України земля! (П. Тичина).

1. Правило про вживання малої літери на початку рубрик доповнено положенням про кому:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> 2) 3 малої літери пишеться перше слова рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою: Біологічні механізми Землі вже давно не справляються лавиноподібним техногенним забрудненням планети. Ситуація ускладнюється швидше, ніж: вдається знайти гарантоване рішення. Основні компоненти забруднення сьогодні такі: — зміна клімату під впливом парникового ефекту; — виснаження озонового шару Землі; — кислотне забруднення атмосфери й ґрунтів, хімічне забруднення планети; — забруднення Світового океану; — прогресуюче зникнення сотень видів рослин і тварин та збіднення генофонду Землі («Вісник АН України»).

   <…> 2. З малої букви пишемо перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою або комою: Основні засоби — це ресурс підприємства, і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності його використання. На шляху вирішення цієї проблеми вони мають здійснити такі заходи: — оцінити ефективність використання основних засобів у звітному періоді; — провести порівняльний аналіз показників ефективності звітного періоду з попередніми показниками; — виявити проблемні питання, резерви підвищення використання основних засобів на підприємстві (з навчальної літератури).

2. Додано правило про написання з малої літери першого слова після рубрик, ужитих після цифри або букви з круглою дужкою:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   <…> 3. З малої букви пишемо перше слово після рубрик, ужитих після цифри або букви з круглою дужкою (див. § 168, п. 1): Тактичними завданнями державної політики розвитку фінансового ринку України є: 1) розробка єдиних функцій управління для багатьох державних органів, що регулюють фінансовий ринок; 2) створення жорсткої регулятивної інфраструктури ринку та її правової бази як способу обмеження ризиків інвесторів; 3) закріплення в правовій базі фінансового ринку заходів щодо відповідальності за невиконання встановлених правил (наукова література).

3. Усунуто положення про велику літеру на початку рубрик, якщо вони граматично самостійні чи досить розлогі:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> Якщо такі рубрики граматично самостійні та структурно досить розлогі, то вони можуть починатися великою літерою: Кожен функціональний різновид мовлення має свій набір комунікативно-семантичних інваріантів. У цьому плані видається важливим дослідження таких питань: 1. Визначення інвентарю комунікативних типів висловлень (інваріантів) у національній мові. 2. Опис цих інваріантів з опорою на синтаксичну структуру, інтонаційне оформлення й лексико-тематичне наповнення висловлення. 3. Зіставлення цих комунікативно-семантичних інваріантів у слов’янських мовах (3 виступу в дискусії).

   —

   Наша примітка. Імовірно, у попередній редакції правопису наведено надлишкове правило. Написання першого слова рубрик з великої літери тут обов'язкове через те, що кожна рубрика закінчується крапкою. Зазначене правило містить як попередня редакція правопису, так і редакція 2019 р.

1. Правила доповнено положенням про традиційне написання службових слів з великої літери:
   

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> Примітка 1. Різні частки (прийменники, сполучники, прийменники з артиклями) в середині прізвищ та імен іншомовного походження пишуться з малої літери: Абд ель Кері́м, Брето́н де лос Ерре́рос, Варнго́ген фон Е́нзе, Кур де Жебеле́н, Нур ед Дін. Про написання службових слів, що виступають перед прізвищем, див. § 106, п. 1 г. <…> § 106. Імена та прізвища (прізвиська) <…> 1. Окремо пишуться: <…> г) частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Лю́двіг ван Бетхо́вен, да Ві́нчі, де ла Куе́ва, ді Вітто́ріо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє́, фон дер Гольц. Примітка 1. Скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д’Аламбе́р, Д’Артанья́н, Д’Обіньє́; О’Ге́нрі, О’Ке́йсі, О’Ко́ннейль; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і разом із тим становлять їх невід’ємну частину, пишуться через дефіс: Ван-Де́йк, Мак-Маго́н, Мак-Клю́р, Сан-Марті́н, Сен-Сімо́н. <…>

   <…> 2. Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі прізвищ та імен іншомовного походження пишемо з малої букви: Абд ель Кері́м, Брето́н де лос Ерре́рос, Варнго́ген фон Е́нзе, Жа́нна д’Арк, Леона́рдо да Ві́н́ чі, Лю́двіг ван Бетхо́вен, Нур ад Дін. Про написання службових слів, ужитих перед прізвищем, див. § 146, п. 1 4). Примітка. У деяких власних назвах службові слова традиційно пишуться з великої букви: Ван Гог, Д’Аламбе́р, Ель Гре́ко. <…> § 146. Імена та прізвища (прізвиська) <…> Окремо пишемо: <…> 4) артиклі, прийменники та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в питомих (неофіційних) та іншомовних особових назвах: Лю́двіг ван Бетхóвен, да Вíнчі, де ла Куéва, ді Віттóріо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє́, фон дер Гольц. Примітка 1. Скорочену частку д та ірландську частку о пишемо з власними іменами через апостроф: Д’Аламбéр, д’Артанья́н, д’Обіньє́; О’Кéйсі, О’Кóннор (але О. Ге́нрі — псевдонім письменника); частки Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Магóн, Мак-Клю́р, Сан-Мартíн, Сен-Сімóн. <…>

2. Переформульовано й доповнено правила щодо низки національних прізвищ:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> Примітка 2. Китайські прізвища та складні імена, які завжди стоять після них, пишуться з великої літери: Ма́о Цзеду́н, Сунь Ятсе́н, Та́о Юаньмі́нь. Примітка 3. У корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських прізвищах та іменах усі складові частини пишуться з великої літери: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Фам Ван Донг, Хо Ші Мін; У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо́ Пуспоюдо́, Суджоно́ Ходіното́; Кула́б Сайпраді́т, Луа́нг Вічи́т Ватака́н. <…>

   <…> 3. Китайські та корейські прізвища та імена, які завжди стоять після них, пишемо з великої букви: Сі Цзіньпі́н, Ван Мен, Лі Чжаода́о, Пак Вансо́, Чхве Чхвіво́н, Пан Гіму́н. 4. У в’єтнамських, м’янмських, індонезійських, тайських і японських прізвищах та іменах усі складники пишемо з великої букви: То Хоа́й, Нгуе́н Зу, Він М’їн, Джо́ко Відо́до, Ака́т Дамкѐнг, Сі́ндзо А́бе. <…>

1. Унесено деякі зміни та доповнення щодо написання великої літери у власних географічних назвах зі словом святий та іншомовними словами зі значенням святий.

   1. Сформульовано чітке правило щодо написання з великої літери географічних назв зі словом святий:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      <…> Примітка 1. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Бі́ла Це́рква, Білове́зька Пу́ща (заповідник), Було́нський Ліс (парк), Вели́кі Лу́ки, Жо́вті Во́ди, Залі́зні Воро́та, Зеле́ний Гай, Микі́льська Слобі́дка, Нова́ Гвіне́я (острів), Товста́ Моги́ла, Я́сна Поля́на. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади, фах і т. ін.: мис Капіта́на Дже́ральда, на́бережна Лейтена́нта Шмі́дта; також зато́ка Свято́го Лавре́нтія . <…>

      <…> 2. Так само з великої букви пишемо складники географічних назв, що називають титули, посади, фах тощо: мис Капіта́на Дже́ральда, острови́ Короле́ви Шарло́тти, ву́лиця Акаде́міка Заболо́тного. З великої букви пишемо також назви зі словом святий: острови́ Свято́ї Трі́йці, зато́ка Свято́го Лавре́нтія. <…>

   2. Сформульовано правило щодо написання з великої літери в географічних назвах іншомовних компонентів зі значенням святий:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      3. Через дефіс пишуться: <…> г) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Іле́цьк, Спас-Кле́пики, Усть-Каменого́рськ; Вест-І́ндія, Іст-Ло́ндон, Нью-Йо́рк, Сан-Сальвадо́р, Санкт-Га́ллен, Сант-Я́го, Са́нта-Кла́ра, Сен-Гота́рд, Сент-Луї́с; Фолл-Ри́вер, Атла́нтик-Сі́ті, Са́хо-сквер, Бо́нна-фіо́рд; соль-іле́цький, усть-каменого́рський; нью-йо́ркський, фолл-ри́верський, атла́нтик-сі́тинський та ін.

      4. З великої букви пишемо також початкові частини Сан-, Сен-, Сент-, Санкт-, Санта- (що означають «святий»): Сан-Франци́ско, Сен-Ло́ , Сент-Джо́нс, Санкт-Петербу́рг, Са́нта-Ба́рбара (міста).

      Наша примітка 1. У попередній редакції правопису відповідні компоненти теж подано з написанням з великої літери (див. нижче), однак без сформульованого правила.

      Наша примітка 2. У редакції правопису 2019 р. в переліку зазначених компонентів з написанням з великої літери не наведено сант-, хоча цей компонент фігурує в переліку частин з написанням з дефісом.

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      3. Через дефіс пишуться: <…> г) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Іле́цьк, Спас-Кле́пики, Усть-Каменого́рськ; Вест-І́ндія, Іст-Ло́ндон, Нью-Йо́рк, Сан-Сальвадо́р, Санкт-Га́ллен, Са́нта-Кла́ра, Сен-Гота́рд, Сент-Луї́с; Фолл-Ри́вер, Атла́нтик-Сі́ті, Со́хо-сквер, Бо́кна-фіо́рд; соль-іле́цький, усть-каменого́рський; нью-йо́ркський, фолл-ри́верський, атла́нтик-сі́тинський та ін.; <…>

      3. З дефісом пишемо: <…> 4) географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Іле́цьк, Спас-Кле́пики, Усть-Каменого́рськ; Вест-І́ндія, Іст-Ло́ндон, Нью-Йо́рк, Сан-Сальвадо́р, Санкт-Га́ллен, Са́нта-Кла́ра, Сен-Гота́рд, Сент-Луї́с; Фолл-Ри́вер, Атла́нтік-Сі́ті, Со́хо-сквер, Бо́кна-фіо́рд; соль-іле́цький, усть-каменого́рський; нью-йо́ркський, фолл-ри́верський, атла́нтік-сі́тинський та ін.; <…>

2. Доповнено правило про написання неофіційних назв держав та інших географічних об’єктів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> Примітка. Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об’єктів пишуться з великої літери: Букови́на, Ві́нниччина, Закавка́ззя, Закарпа́ття, Золотове́рхий (Київ), Наддніпря́нщина, Підмоско́в’я, Побу́жжя, Поді́лля, Поку́ття, Полі́сся, Приазо́в’я, Прикарпа́ття, Причорномо́р’я, Приура́лля, Росі́йська Федера́ція, Славу́тич (Дніпро), Слобожа́нщина. <…>

   <…> Примітка. У неофіційних і образних назвах держав, територій, областей, місцевостей, міст, рік тощо з великої букви пишемо перше (або єдине) слово, а також власні назви: Піднебе́сна імпе́рія або Піднебе́сна (імператорський Китай), Тума́нний Альбіо́н (А́нглія), Золотове́рхий (Київ), Ві́чне мі́сто (Рим), Славу́тич (Дніпро), Закавка́ззя, Букови́на, Ві́нниччина, Наддніпря́нщина, Поку́ття, Полі́сся, Приазо́в’я, Слобожа́нщина. <…>

3. Додано правило щодо написання назв адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	<…> 9. У назвах адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав з великої букви пишемо всі слова, крім тих, що позначають родові поняття: департа́мент Аверо́н (Франція), штат Теха́с (США), о́бласть П’ємо́нт (Італія), префекту́ра Тоя́ма (Японія), земля́ Ни́жня Саксо́нія (Німеччина). <…>

4. Уточнено правила щодо написання назв вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней, аеропортів, станцій метро, зупинок наземного міського транспорту:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> 19. Назви аеропортів, вокзалів, станцій, портів, пристаней і т. ін. пишуться з великої літери: аеропо́рт «Бори́спіль», Ки́ївський вокза́л (у Москві), ста́нція Фа́стів-Пе́рший, ста́нція метро́ «Контракто́ва пло́ща», порт Балакла́ва, при́стань Ржи́щів (на Дніпрі) тощо. <…>

   <…> 13. У назвах вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней і т. ін. усі слова, крім родових назв, пишемо з великої букви: Приміськѝй вокза̀л, ста́нція Усти́нівка, порт О̀львія, при́стань Ржи́щів (на Дніпрі). 14. Назви аеропортів, станцій метро, зупинок наземного міського транспорту беремо в лапки. З великої букви пишемо перше (або єдине) слово таких назв, а також ті слова, які пишуться з великої букви у складі цих топонімів: аеропорти «Бори́спіль», «Ки́їв»; станції метро «Академмісте́чко», «Університе́т», «Сире́ць», «Пошто́ва пло́ща», «Черво́ний Ху́тір»; зупинки «Карава́єві Да́чі», «Ву́лиця Обсервато́рна», «Мотоцикле́тний завод», «Льві́вська пло́ща», «Шко́ла».

1. Унесено деякі зміни й уточнення до положень про написання великої літери в астрономічних назвах:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> 6. Астрономічні назви (незалежно від кількості їхніх складників) пишуться з великої літери: Вели́ка Ведме́диця, Козері́г, Марс, Моло́чний Шлях, Сату́рн, Юпі́тер. Так само пишуться народні назви сузір’їв і галактик: Вели́кий Віз, Кво́чка, Па́сіка, Чума́цький Шлях тощо. Примітка 1. Родові означення при астрономічних назвах звичайно пишуться з малої літери: зі́рка Альтаї́р, коме́та Галле́я, Тунгу́ський метеори́т, сузі́р’я Вели́кого Пса, тума́нність Андроме́ди. <…>

   У назвах небесних тіл, сузір’їв, галактик усі слова, крім родових найменувань (зоря, сузір’я, планета, галактика тощо) і порядкових позначень яскравості світил (альфа, бета, гамма тощо), пишемо з великої букви: Марс, Сату́рн, Юпі́тер, зоря́ Альтаї́р, сузір́’я Вели́кого Пса, гала́ктика Вели́ка Магелла́нова Хма́ра, а́льфа Мало́ї Ведме́диці, бе́та Терезі́в. Так само пишуться народні назви зоряних скупчень, сузір’їв і галактик: Кво́чка, Вели́кий Віз, Па́сіка, Чума́цький Шлях тощо. <…>

1. Уточнено принципи написання з великої літери назв свят:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   22. Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменних дат і т. ін. пишуться з великої літери: Вели́ка францу́зька револю́ція, епо́ха Відро́дження, Вітчизня́на війна́, Колії́вщина, Хмельни́ччина, Семирі́чна війна́, Крива́ва неді́ля, Лютне́ва револю́ція, Льві́вське збро́йне повста́ння 1848 р., Револю́ція 1905 р., Пари́зька кому́на, Льодове́ побо́їще, Полта́вська би́тва, Ренеса́нс, Пе́рше тра́вня, Міжнаро́дний жіно́чий день, Нови́й рік, День учи́теля, День Незале́жності Украї́ни, Свя́то Перемо́ги.

   1. У назвах історичних подій, епох, календарних періодів і свят з великої букви пишемо перше (або єдине) слово і власні назви: Вели́ка францу́зька револю́ція, Колії́вщина, Семирі́чна війна́ , Льві́вське збро́йне повста́ння 1848 р., Пари́зька кому́на, Ренеса́нс, епо́ха Відро́дження, епо́ха Баро́ко, Нови́й рік, День учи́теля, День па́м’яті та прими́рення, Верса́льський ми́рний до́говір, Деклара́ція незале́жності США. 2. Так само пишемо назви політичних, культурних, спортивних та ін. заходів міжнародного або загальнодержавного значення: Олімпі́йські і́гри, Бі́ла олімпіа́да, Марш ми́ру, Всесві́тній конгре́с украї́нців, Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція, Міжнаро́дний рік дити́ни, Ку́бок УЄФА (футбол).

2. Сформульовано положення щодо написання з малої літери назв регулярних заходів, що не мають офіційного характеру:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	<…> Назви інших регулярних заходів, що не мають офіційного характеру, пишемо з малої букви: день інформа́ції, саніта́рний день, субо́тник, неді́льник.

3. Сформульовано чітке правило щодо написання з великої літери кожного слова в назвах низки українських свят, а також усунуто з прикладів написання з великих літер «Свято Перемоги»:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> 22. Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменних дат і т. ін. пишуться з великої літери: Вели́ка францу́зька револю́ція, епо́ха Відро́дження, Вітчизня́на війна́, Колії́вщина, Хмельни́ччина, Семирі́чна війна́, Крива́ва неді́ля, Лютне́ва револю́ція, Льві́вське збро́йне повста́ння 1848 р., Револю́ція 1905 р., Пари́зька кому́на, Льодове́ побо́їще, Полта́вська би́тва, Ренеса́нс, Пе́рше тра́вня, Міжнаро́дний жіно́чий день, Нови́й рік, День учи́теля, День Незале́жності Украї́ни, Свя́то Перемо́ги.

   <…> Примітка 1. У назвах свят День Незале́жності Украї́ни, День Собо́рності Украї́ни, День Конститу́ції Украї́ни з великої букви пишемо всі слова. <…>

4. Прибрано положення щодо написання з великої літери в навах свят наступного слова після початкового порядкового числівника, написаного цифрою:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> Примітка 2. Якщо початковий порядковий числівник у складеній назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Бе́резня, 1 Тра́вня.	—

5. Додано правило щодо написання з великої літери обох частин назв історичних подій, що походять від географічних назв із дефісом або від двох географічних назв:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	<…> Примітка 2. У назвах історичних подій із другим прикметником, що походить від географічної назви, де використовується дефіс, або походить від двох географічних назв, з великої букви пишемо обидві частини: Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція (від Бре́ттон-Вудс), Брест-Лито́вський ми́рний до́говір (від Брест-Лито́вськ), Я́ссько-Кишині́вська опера́ція (від Я́сси і Кишині́в). <…>

1. Редакція правопису 2019 р. уточнює щодо написання великої літери в іменах засновників релігій, апостолів, пророків, святих у християнстві.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   2. З великої літери пишуться індивідуальні назви: а) міфологічних істот і божеств: Анте́й, Аполло́н, Афі́на, Ахілле́с, Бу́дда, Вене́ра, Мо́ло́х, Перу́н.	1. З великої букви пишемо слова Бог, Алла́х, а також імена Бога: Єго́ва, Савао́ф, Адона́й, Елохі́м, імена богів і богинь у різних народів: Деме́тра, Ві́шну, Ге́ба, Бра́хма, Марс, Перу́н, Даждьбо́г. Так само пишемо імена засновників релігій: Бу́дда, Зарату́стра, Магоме́т; апостолів, пророків, святих у християнстві: Іва́н Хрести́тель, Іва́н Богосло́в, Мико́ла Чудотво́рець, Андрі́й Первозва́ний.

2. Доповнено та уточнено інформацію про вживання великої букви в найменуваннях Бога чи Богородиці, а також у прикметниках від слова Бог.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   <…> Примітка 2. З великої літери <…> пишуться <…> також назви таких релігійних понять, як Бог (але бог Перу́н і т. ін.), Бо́жа Ма́тір, Син Бо́жий, Святи́й Дух і т. ін.

   <…> Примітка. Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишемо з малої букви: боги́ Старода́внього Єги́пту, бог Посейдо́н, боги́ня Ге́ра, бог торгі́влі. 2. З великої букви пишемо слова: Трі́йця, Свята́ Трі́йця, найменування осіб Святої Трійці (Бог Оте́ць, Бог Син, Бог Дух Святи́й) і слово Богоро́диця; інші найменування Бога (Госпо́дь, Спаси́тель, Всеви́шній, Творе́ць) і Богородиці (Цари́ця Небе́сна, Ма́ти Божа, Пречи́ста Ді́ва); прикметники, утворені від слова Бог, Господь (сла́ва Бо́жа, во́ля Госпо́дня, Бо́жий про́мисел). Але в переносному значенні та в усталених словосполученнях — з малої букви: боже́ственна музика (тобто чудова), бо́жа корі́вка

3. Виокремлено правило написання слів апо́стол, святи́й, преподо́бний, му́ченик тощо.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Примітка 1. Слова апо́стол, святи́й, преподо́бний, му́ченик та ін. пишемо з малої букви: апо́стол Матві́й, святи́й Пантелеймо́н, свята́ великому́ чениця Варва́ра, преподо́бний Серафи́м Саро́вський, блаже́нна Феодо́ра. Але Пресвята́ Богоро́диця, Свята́ Трі́йця, собо́р Свято́го Петра́.

4. Додано інформацію про написання займенників, що вживаються замість слів Бог, Бо́жий.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Примітка 2. У церковних і релігійних текстах з великої букви пишемо займенники, що вживаються замість слів Бог, Божий: Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Біблія); нехай святиться ім’я Твоє (Біблія).

5. Зазначено, що усталені словосполучення розмовної мови, які містять слово Бог чи Госпо́дь, що не вживаються як найменування, пишуться з маленької літери:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   Примітка 3. В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування, їх пишемо з малої букви: бог зна що (невідомо що), бог зна коли́ (невідомо коли), госпо́дь з тобо́ю (ва́ми) (вживається як здивування, заперечення, докір), бог з ним (з тобо́ю) (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої букви пишуться вигуки бо́же, го́споди, їй-бо́гу, го́споди бо́же мій, бо́же збав, крім випадків, коли слова Боже, Господи є звертанням до Бога.

6. Уточнено щодо написання з великої літери окремих днів, які стосуються до періодів релігійних свят, постів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів: Благові́щення, Вели́кдень, Іва́на Купа́ла, Петра́ й Павла́, Покро́ва, Різдво́, Те́плого Оле́кси, Успі́ння; Вели́кий піст, Ма́сниця, Петрі́вка, Пили́півка, Спа́сівка тощо.	3. З великої букви пишемо назви релігійних свят і постів, а також окремих днів, що стосуються цих періодів: Благові́щення, Вели́кдень, Петра́ й Павла́, Покро́ва, Різдво́, Вели́кий піст, Різдвя́ний піст, Петрі́вка, Пили́півка, Спа́сівка, Страсни́й ти́ждень, Страсна́ п’я́тниця.

7. Приклади написання назв культових книг доповнено назвами з двох слів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> Примітка 2. З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апо́стол, Бі́блія, Єва́нгеліє, Кора́н, Псалти́р <…>.	4. З великої букви без лапок пишемо назви культових книг: Бі́блія, Святе́ Письмо́, Єва́нгеліє, Стари́й Заві́т, Нови́й Заві́т, То́ра, Псалти́р, Кора́н.

8. Сформульовано правило щодо написання з великої літери першого слова в назвах церков:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	5. З великої букви пишемо перше слово назв церков: Украї́нська правосла́вна церква, Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, Українська лютера́нська це́рква, Ри́мсько-католи́цька це́рква, Вірме́нська апо́стольська це́рква.

9. Визначено вживання великої літери в назвах найвищих церковних посадових осіб:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   6. Великі букви вживаємо в повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: Вселе́нський Патріа́рх, Па́па Ри́мський, Святі́йший Патріа́рх Ки́ївський і всієї́ Руси-Украї́ни, Католіко́с-Патріа́рх усієї́ Гру́зії, Верхо́вний Архиєпи́скоп. Примітка. Найменування інших церковних звань і посад пишемо з малої букви: митрополи́т Ві́нницький і Ба́рський, архимандри́т (архімандри́т), архиєпи́скоп (архієпи́скоп), па́стор, мулла́ , іма́м, ксьондз.

10. Уточнено щодо написання з малої літери родових найменувань у назвах монастирів, церков та ікон:

    Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
    21. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів тощо пишуться з великої літери: Андрі́ївська це́рква, Золоті́ воро́та, Колізе́й, Поча́ївська ла́вра, Хоти́нський за́мок, Софі́йський собо́р.	7. З великої букви пишемо всі слова, крім родових найменувань, у назвах монастирів, церков, ікон: Володи́мирський собо́р, Кири́лівська це́рква, Ки́єво-Пече́рська ла́вра, Миха́йлівський Золотове́рхий монасти́р, храм Христа́ Спаси́теля, іко́на Ма́тері Бо́жої Теребовля́нської.

11. Визначено написання з малої літери назв церковних служб та їхніх частин:

    Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
    —	8. З малої букви пишемо назви церковних служб та їхніх частин: літургі́я, проскоми́дія, вечі́рня, у́треня, хре́сний хід, поліє́лей, повечі́р’я.

1. Уточнено основне правило:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   13. У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верхо́вний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерла́ндів <…>. 14. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Націона́льний банк Украї́ни, Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни, <…>.

   1. В офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви: Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни, Ра́да націона́льної безпе́ки та оборо́ни Украї́ни, <…>.

2. Доповнено перелік найвищих органів влади й офіційних установ України, усі слова в найменуваннях яких пишуться з великої літери:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> Але в назвах таких найвищих державних установ України, як Верхо́вна Ра́да Украї́ни, Конституці́йний Суд Украї́ни, Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни, з великої літери пишуться всі слова.	У назвах найвищих органів влади і державних установ України Верхо́вна Ра́да Украї́ни, Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни, Конституці́йний Суд Украї́ни, Верхо́вний Суд з великої букви пишемо всі слова.

3. Уточнено написання великої літери в назвах партій:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   14. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: <…>. <…> Це правило поширюється й на офіційні назви: <…> б) партій України та інших країн світу: Демократи́чна па́ртія Украї́ни, Лейбори́стська па́ртія Вели́кої Брита́нії, Республіка́нська па́ртія США.	2. У назвах політичних партій і рухів з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви): Республіка́нська па́ртія США, Христия́нсько-демократи́чний сою́з Німе́ччини, Соціа́л-демократи́чна па́ртія Украї́ни. Назви, що не є офіційними найменуваннями, пишемо з малої букви: лібера́льна па́ртія, па́ртія консерва́торів, па́ртія ми́ру, па́ртія війни́.

4. Уточнено правило написання назв наукових і навчальних закладів, театрів, музеїв тощо:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   б) перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням: Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни, Книжко́ва пала́та, <…>.	3. У назвах наукових і навчальних закладів, театрів, музеїв, колективів тощо перше слово (і всі власні назви) пишемо з великої букви: Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни, Націона́льний університе́т «Остро́зька акаде́мія» <…>.

5. Унесено зміни й уточнення до правила написання назв, що складаються з родового найменування та найменування в лапках. Прибрано правило щодо вживання початкового слова з великої літери в скорочених назвах у тексті вивісок, етикеток тощо:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   У скорочених назвах перше слово звичайно пишеться з малої літери, символічна назва (у лапках) — з великої: анса́мбль пі́сні й та́нцю імені П. Ві́рського, магази́н «Роксола́на», видавни́цтво «Весе́лка», спорти́вний ко́мплекс «Трудові́ резе́рви», стадіо́н «Дина́мо». Примітка. Якщо скорочена назва вживається замість повної (на вивісках, етикетках тощо), то її початкове слово пишеться з великої літери: Комбіна́т «Прогре́с», Кооперати́в «Садівни́к», Сере́дня шко́ла № 2.

   5. У назвах, що складаються із родового найменування і найменування в лапках, родове найменування пишемо з малої букви, у найменуванні в лапках з великої букви пишемо перше (або єдине слово) і власні назви: видавни́цтво «Ра́нок», готель «Дніпро́», рестора́н «Ли́бідь», кінотеа́тр «Ки́ївська Русь», заво́д «Фарма́к», конце́рн «Фольксва́ген», фі́рма «І́мідж», орке́стр «Віртуо́зи Ки́єва», магази́н «Яросла́в», спорти́вний клуб «Со́кіл».

6. Змінено формулювання положення щодо написання з великої літери кожного слова в назвах низки міжнародних організацій:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   11. У назвах <…> найвищих міжнародних організацій усі слова, крім родових позначень, пишуться з великої літери: <…> Європе́йське Економі́чне Співтовари́ство, Співдру́жність Незале́жних Держа́в, Всесві́тня Ра́да Ми́ру, <…> Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, <…>.	Примітка 1. За традицією з великої букви пишемо всі слова в назвах Європе́йський Сою́з, Організа́ція Об’є́днаних На́цій, Лі́га На́цій тощо.

7. Доповнено правило щодо написання з малої літери неофіційних назв органів, які періодично скликаються:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Примітка. Традиційні, неофіційні назви закордонних державних органів, які періодично скликаються, пишуться з малої літери: бундесра́т, джирга́, конгре́с, ландта́г, меджлі́с, націона́льні збо́ри, парла́мент, сейм, сена́т, сто́ртинг.	Примітка 3. З малої букви пишемо традиційні, неофіційні назви законодавчих, державних, представницьких органів, органів міжнародних організацій, які періодично скликаються: бундесра́т, джирга́ , меджлíс, конгре́с, ландта́г, націона́льні збо́ри, парла́мент, сейм, сена́т, сто́ртинг тощо.

8. Додано правило щодо написання назв закладів, організацій тощо з малої літери в множині:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Примітка 4. З малої букви пишемо назви закладів, організацій, органів влади і т. ін., що вживаються у множині: міністе́рства Украї́ни, інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́к, коміте́ти Верхо́вної Ра́ди Украї́ни.

9. Додано низку правил щодо написання назв сайтів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	7. Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбу́к», енциклопе́дія «Вікіпе́дія»); назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).

1. Доповнено й уточнено положення про написання з великої літери слів у назвах документів, законів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   23. З великої літери пишуться назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгре́с за́хисту культу́ри (у Парижі 1935 р.), Конститу́ція Украї́ни, Програ́ма ДемПУ, Потсда́мська уго́да, Верса́льський мир, Акт проголо́шення незале́жності Украї́ни, Деклара́ція прав люди́ни.	1. У складених назвах найважливіших документів, нормативно-правових актів законів з великої букви пишемо перше слово, власні назви, перше слово після лапок: Стату́т ООН, Потсда́мська уго́да, Верса́льський мир, Конститу́ція Украї́ни, Акт проголо́шення незале́жності Украї́ни, Криміна́льний ко́декс Украї́ни, Зако́н Украї́ни «Про пенсі́йне забезпе́чення».

2. Доповнено й уточнено правило щодо написання назв пам'яток архітектури, замків, храмів, предметів і творів мистецтва тощо:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   21. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів тощо пишуться з великої літери: Андрі́ївська це́рква, Золоті́ воро́та, Колізе́й, Поча́ївська ла́вра, Хоти́нський за́мок, Софі́йський собо́р.

   2. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів, предметів і творів мистецтва тощо пишемо з великої букви: Андрі́ївська це́рква, Колізе́й, Поча́ївська ла́вра, Хоти́нський за́мок, Ісаа́кіївський собо́р, Е́йфелева ве́жа, Сиксти́нська капе́ла, Вене́ра Міло́ська, Аполло́н Бельведе́рський, Дев’я́та симфо́нія Бетхо́вена, Ка́мерна симфо́нія № 1 Євге́на Станко́вича. Примітка. Родові найменування в подібних назвах пишемо з малої букви: собо́р Свято́го Петра́ , собо́р Сан-Ма́рко, храм Васи́лія Блаже́нного, палац Пото́цьких, за́мок Іф, па́м’ятник Володи́миру Вели́кому, портре́т Му́соргського робо́ти Рє́піна, ре́квієм Мо́царта.

3. Уточнено положення щодо написання з великої букви слів у назвах писемних історичних пам’яток. Додано приклади написання без лапок:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   18. У назвах <…> історичних пам’яток <…> перше слово пишеться з великої літери, а назва береться в лапки: <…> «Ру́ська пра́вда», «Сло́во о полку́ І́горевім», «Літо́пис Самови́дця».

   3. Назви художніх, наукових праць, творів мистецтва, документів, газет, журналів тощо беремо в лапки, і в них перше (або єдине) слово пишемо з великої букви: пое́ма «Енеї́да», рома́н «Сто ро́ків само́тності», <…>. <…> Примітка 2. У назвах писемних історичних пам’яток з великої букви пишемо перше слово і власні назви: Ре́ймське Єва́нгеліє, Лавре́нтіївський літо́пис, Літо́пис Самі́йла Вели́чка, «Сло́во о полку́ І́горевім», «Ру́ська пра́вда».

1. Прибрано уточнення про написання назв найвищих державних посад інших держав згідно з вимогами протоколу під час візитів до України тощо та внесено такі посади до загального переліку назв, що пишуться з великої літери:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   3. З великої літери пишуться назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генера́льний секрета́р ООН, Президе́нт Украї́ни, Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни, Генера́льний прокуро́р Украї́ни, а також найвищих державних посад інших країн згідно з вимогами дипломатичного протоколу (під час візитів до України тощо): Президе́нт Сполу́чених Шта́тів Аме́рики, Прем’є́р-міні́стр Кана́ди і т. ін.

   З великої букви пишемо перше слово офіційних назв найвищих державних посад та посад керівників міжнародних організацій: Генера́льний секрета́р ООН, Президе́нт Украї́ни, Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни, Президе́нт Сполу́чених Шта́тів Аме́рики, Прем’є́р-міні́стр Кана́ди.

1. Редакція правопису 2019 р. уточнює правило написання великої літери в назвах орденів, медалей, відзнак:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   24. У назвах орденів, відзнак, що складаються з кількох слів, тільки перше слово (крім родових) пишеться з великої літери: о́рден Вітчизня́ної війни́, о́рден Дру́жби наро́дів, о́рден Незале́жності, о́рден Поче́сного легіо́ну, о́рден Поша́ни.	1. У назвах орденів, медалей, відзнак з великої букви (крім родових найменувань на зразок о́рден, меда́ль, відзна́ка тощо) пишемо перше слово і власні назви: о́рден Держа́ви, о́рден Свобо́ди, о́рден кня́зя Яросла́ва Му́дрого, відзна́ка Прези́дента Украї́ни — Хрест Іва́на Мазе́пи, відзна́ка Міністе́рства вну́трішніх справ Украї́ни — нагрудний знак «За безпе́ку наро́ду».

2. Доповнено правило щодо написання великої літери, коли назву ордена, медалі, відзнаки взято в лапки:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   <…> Якщо така назва береться в лапки, то теж із великої літери пишеться тільки перше слово та власне ім’я, що входить до складу цієї назви: орден «Ма́ти-герої́ня», меда́ль «За відва́гу», меда́ль «За ви́зволення Варша́ви», меда́ль «За бойові́ заслу́ги», меда́ль «Партиза́нові Вітчизня́ної війни́».	<…> Якщо таку назву взято в лапки, то з великої букви пишемо: 1) перше слово та власну назву: о́рден «Ма́ти-герої́ня», о́рден «За до́блесну ша́хтарську пра́цю», меда́ль «За врято́ване життя́», меда́ль «За військо́ву слу́жбу Украї́ні»; 2) усі слова: о́рден «Золота́ Зі́рка».

3. Додано правило щодо написання з малої літери назв спортивних нагород та деяких інших:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	2. Назви спортивних нагород пишемо з малої букви: золота́ (срі́бна, бронзо́ва) меда́ль, олімпі́йська меда́ль. Так само: закінчити школу із золотою (срібною) медаллю.

4. Додано правило щодо написання назв премій:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	3. У назвах премій перше слово і власні назви в них пишемо з великої букви: Но́белівська пре́мія, Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка, Держа́вна пре́мія Україн́ и в га́лузі нау́ки і те́хніки, Держа́вна пре́мія Украї́ни і́мені Олекса́ндра Довже́нка.

1. Додано правило щодо написання назв технічних виробів з малої букви:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   25. З великої літери в лапках пишуться назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, пов’язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють: літа́к «Анте́й», автомобі́ль «Та́врія», авто́бус «Тури́ст», комба́йн «Ни́ва», тра́ктор «Білору́сь».	2. Назви виробничих марок технічних виробів (машин, приладів і т. ін.) беремо в лапки і пишемо з великої букви: автомобілі «Ніса́н», «Во́льво», «Фольксва́ген»), літак «Бо́їнг 777», тра́ктор «Слобожа́нець». Але назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої букви: «ніса́н», «во́льво» «фольксва́ген» (автомобілі), «бо́їнг» (літак). «слобожа́нець» (трактор).

2. Сформульовано чітке правило щодо написання власних назв кораблів, поїздів, літаків тощо:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	3. Власні назви кораблів, поїздів, літаків тощо беремо в лапки, і перше слово в назві (і всі власні назви) пишемо з великої букви: круї́зний ла́йнер «Гармо́нія морі́в», по́їзд «Чорномо́рець».

   Наша примітка. У попередній редакції правопису таке написання трапляється лише в прикладі: «У лапки беруться: <…> 3. Індивідуальні назви заводів, фабрик, <…> пароплавів, <…>: <…> катер «Ластівка» <…>».

1. Уточнено правило щодо написання з великої літери назв сортів рослин у спеціальній літературі:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   5. Назви сортів рослин у спеціальній літературі пишуться з великої літери Анто́нівка, Бі́лий нали́в, Снігови́й кальві́ль, Папері́вка (яблуні); Украї́нська гли́ва, Лісова́ красу́ня (груші); Реко́рд, Уго́рка (сливи); Шпа́нка ра́ння (вишня).	3. У спеціальній літературі в назвах сортів рослин перше слово (і всі власні назви) пишемо з великої букви: сморо́дина Софії́вська, огіро́к Корольо́к, тюльпа́н Ре́мбрандта, карто́пля Серпа́нок, сли́ва Зарі́чна ра́ння.

2. Змінено правило щодо написання назв сортів рослин у неспеціальних текстах:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   5. Назви сортів рослин <…> в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: анто́нівка, гли́ва, уго́рка.	2. У неспеціальних текстах назви сортів рослин беремо в лапки і пишемо з малої букви (зокрема й власні назви): пшени́ця «золотоколо́са», груша «парижа́нка», троя́нда «гло́рія дей», мали́на «гера́кл».

   Наша примітка. На жаль, усі приклади з лапками в редакції правопису 2019 р. наведено після родової назви (пшениця, троянда, груша, малина). Це може породжувати певні сумніви щодо написання в лапках чи без них найменувань сортів рослин без родових назв.

1. Додано правило щодо написання з великої літери займенників Ви, Ваш у звертанні до однієї особи:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	2. З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит…

1. Прибрано положення щодо написання з малих літер загальних назв, які вимовляються як звичайні слова:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Примітка. Скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), пишуться малими літерами: вуз (у ву́зах), загс (до за́гсу), неп (під час не́пу). Такі слова звичайно відмінюються.	—

2. Додано низку нових правил:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   <…> Суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишемо малими буквами: оо́нівський, тю́гівець. 3. У префіксальних і складних словах, які пишемо разом або з дефісом, літерні та звукові абревіатури зберігають великі букви: УВЧ-терапі́я, НВЧ-випромі́нювання. Примітка 1. Абревіатури, які складаються із двох самостійно вживаних ініціальних абревіатур, що є назвами різних організацій, пишемо окремо: ІФ НАНУ (Інститут фізики Національної академії наук України), ДА МВСУ (Державний архів Міністерства внутрішніх справ України). Примітка 2. У складноскорочених словах мішаного типу, утворених з ініціальних абревіатур та усічених основ, ініціальну частину звичайно пишемо великими буквами, а усічену — малими: КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення), НДІхіммаш (Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування), БілАЗ (Білоруський автомобільний завод). Складені назви, у яких поєднані ініціальна частина і нескорочене слово (слова) в непрямому відмінку, пишемо окремо: НДІ тра́нспорту га́зу, НДІ електромехані́чних при́ладів. Примітка 3. Сполучник і в звукових абревіатурах у складноскорочених словах передаємо малою буквою: «КіЖ» («Культура і життя»). «СіЧ» («Сло́во і час»).

3. Сформульовано чітке правило щодо написання назв літаків, що складаються з двох перших літер прізвища конструктора:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Примітка 4. У назвах літаків, що складаються з двох перших букв прізвища конструктора і приєднаного до нього дефісом цифрового позначення, пишемо першу велику букву, другу — малу: Ту-154, Ан-22, Іл-62.

   Наша примітка. У попередній редакції правопису відповідне написання засвідчене в прикладах: «Через дефіс пишуться: <…> е) Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154 <…> У лапки не беруться: <…> г) назви шахт, марок машин, літаків і т ін., позначені номером або складені з абревіатури та номера: <…> літак Ту-334», однак відповідного правила й пояснення немає.

1. Доповнено перелік графічних скорочень, уживаних без крапок:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м — метр, мм — міліме́тр, см — сантиме́тр) пишуться з крапками на місці скорочення <…>.	Скорочені назви одиниць вимірювання пишемо без крапок: Б — байт Вт — ват г — грам га — гектар кг — кілограм км — кілометр дм — дециметр кБ — кілобайт кВт — кіловат кг — кілограм л — літр м — метр мм — міліметр см — сантиметр т — тонна ц — центнер Так само пишемо скорочення грн (гривня), млн (мільйон), млрд (мільярд), трлн (трильйон), смт (селище міського типу).

2. Уточнено щодо невживання крапки в графічних скороченнях з пропущеною середньою частиною слова:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Через дефіс пишуться: <…> 5) cкорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, вид-во — видавництво, д-р — доктор, ін-т — інститут, л-ра — література, т-во — товариство, ф-ка — фабрика.	2. У графічних скороченнях також використовуємо дефіс. Пропущену середню частину слова позначаємо дефісом: гр-н (громадянин), вид-во (видавництво), ін-т (інститут), ун-т (університет), р-н (район), ф-ка (фабрика). У таких скороченнях після першої частини слова крапки не ставимо.

3. Додано правило щодо вживання в графічних скороченнях скісної риски:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	4. Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше — складних слів: п/в (поштове відділення), а/с (абонентська скринька), р/р (розрахунковий рахунок), м/хв (метрів за хвилину), км/год (кілометрів за годину). У таких випадках після скорочених частин слів крапки не ставимо.

4. Прибрано приклад написання без дефіса скорочення для Північнокримський канал:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Через дефіс пишуться: <…> ж) літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство. <…>	3. Дефісом також приєднуємо перші букви частин складного слова: с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський , с.-г. (сільськогосподарський), півн.-сх. (півні́чно-східний), півд.-зах. (південно-західний). У таких випадках після скорочених частин слів ставимо крапку.
   Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (півні́чно-схі́дний), півд.-зах. (півде́нно-за́хідний), Півн. крим. канал (Північнокри́мський кана́л).

   Наша примітка. Як видно з наведеної в таблиці інформації, у попередній редакції правопису написання графічного скорочення Півн. крим. канал без дефіса суперечило правилу щодо вживання дефіса в літерних скороченнях складних слів.

1. Додано й доповнено низку правил:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	3. Не можна розривати сполучення букв йо, ьо. Наприклад: па-йо́к, (а не пай-о́к), сльо-за́ (а не сль-оза́ ).
   2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н ), ни́зь-ко (а не ни́з-ько).	4. Апостроф, м’який знак, й при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько), ба́й-ка (а не ба́ -йка), стій-ки́й (а не сті-йки́й).
   —	5. Коли корінь починається на голосний, то перенос здійснюємо довільно: ро-зора́ти, роз-ора́ти, ро-зо-ра́ти; бе-зупи́нно, без-упи́нно, безу-пи́нно, але коли на приголосний, то від кореня його не відриваємо: до-зрівати (а не доз-рівати), ви́-правдання (а не ви́п-равдання).
   —	6. При збігу однакових приголосних одну літеру залишаємо, а другу переносимо в наступний рядок: за-ко́н-ний, розрі́с-ся. В іменниках з подовженим приголосним можливий подвійний перенос: знан-ня́ і зна-ння́; жи-ття́ і жит-тя́.
   —	7. Не розриваємо при переносі односкладові префікси перед приголосними: над-мі́рний, най-бі́льший (а не на-дмі́рний, на-йбі́льший). Кількаскладові префікси при переносі можна розривати: пе-ре-працюва́ти, пе-ред-гро́ззя.

1. Доповнено щодо належності до І відміни особових імен:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага́, ги́ря, маши́на, <…>.	І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага́, ги́ря, гри́вня, <…> та жіночі особові імена з відповідним закінченням: Богда́на, Катери́на, Вале́рія, Зо́я і чоловічі особові імена на -а, -я: Мико́ла, Са́ва.

2. Уточнено щодо роду іменників ІІ відміни на -ищ-, -иськ-:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   ІI відміна: <…> б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно́, мі́сто; мо́ре, по́ле, прі́звище; весі́лля, життя́, знання́; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітри́ще (від ві́тер), дівчи́сько (від дівча́), свекру́шисько (від свекру́ха).

   ІI відміна: <…> б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках): крило́ , мі́сто; мо́ре, по́ле, прі́звище; весі́лля, життя́ , умі́ння; також іменники з суфіксами збільшувально-згрубілого значення -ищ-, -иськ-, утворювані від іменників усіх родів, які можуть зберігати й рід твірного, і набувати середнього роду: вітри́ще (від ві́тер), діди́ще (від дід), коропи́ще (від ко́роп), морози́ще (від моро́з), паруби́ще (від па́рубок) — чол. р., ножи́ще (від нога́ ) — середн. р., ведмеди́ще (від ведмі́дь) — чол. і середн. р.; дуби́сько (від дуб), вовчи́сько (від вовк), їжачи́сько (від їжак), леви́сько (від лев), соми́сько (від сом) — чол. р., зайчи́сько (від за́єць) — чол. і середн. р., свекру́шисько (від свекру́ха) — жін. і середн. р., хлопчи́сько (від хлопець) — чол. і середн. р.

3. Доповнено щодо належності до ІII відміни особових імен:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   ІII відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любо́в, міць, <…>.	IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: ваго́мість, вість, гі́дність, <…> також деякі жіночі особові імена: Аде́ль, Любо́в, Ніко́ль.

4. Доповнено, що іменники IV відміни, які мають у відмінюванні суфікс -ен-, можуть також відмінюватися без такого суфікса:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   ІV відміна: іменники середн. роду: <…> б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я́ (і́мені), пле́м’я (пле́мені).

   ІV відміна: іменники середн. роду: <…> б) із закінченням -я, які мають два зразки відмінювання: із суфіксом -ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса: ви́м’я (ви́м’я/ви́мені, ви́м’ю/ви́мені, ви́м’ям/ви́менем, (на) ви́м’ї/ви́мені), ім’я́ (ім’я́ /і́мені (і́мени), ім’ю́ /і́мені, ім’я́м/і́менем, (на) ім’ї́/і́мені), пле́м’я (пле́м’я/пле́мені (пле́мені), пле́м’ю/пле́мені, пле́м’ям/пле́менем, (на) пле́м’ї/пле́мені), ті́м’я (ті́м’я/ті́мені (ті́мени), ті́м’ю/ті́мені, ті́м’ям/ті́менем, (на́) ті́м’ї/ті́мені).

   Наша примітка. Див. також нашу примітку щодо непослідовності редакції правопису 2019 р. у визначенні закінчень наведених іменників у родовому відмінку однини в розділі «Правопис відмінкових форм. IV відміна» цієї статті.

1. Доповнено перелік іменників, що належать до м’якої групи І відміни:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   І відміна <…> 2. М’яка група До м’якої групи належать іменники жін. роду з закінченням -я: бу́ря, друка́рня, земля́, наді́я, пі́сня, робітни́ця, сім’я́; іменники спільного роду з цим же закінченням: суддя́, уби́вця тощо та іменник чол. роду Ілля́.	І відміна <…> 2. М’яка група До м’якої групи належать іменники жін. роду із закінченням -я: бу́ря, відмі́нниця, друка́рня, земля́, наді́я, пі́сня, сім’я́ та чол. роду — назви осіб: те́сля; іменники спільного роду із цим самим закінченням: кровопи́вця, уби́вця, суддя́ тощо та іменник чол. роду Ілля́.

2. Доповнено правило щодо іменників чоловічого роду, які належать до мішаної групи І відміни:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   І відміна <…> 3. Мішана група До мішаної групи належать іменники жін. роду з закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: ве́жа, гу́ща, ї́жа, ка́ша, кру́ча, межа́, пло́ща, ти́ша, а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: лівша́, міхоно́ша; іменник чол. роду вельмо́жа.	І відміна <…> 3. Мішана група До мішаної групи належать іменники жін. роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: ве́жа, гу́ща, ї́жа, ка́ша, кру́ча, межа́, пло́ща, те́ща та чол. роду — назви осіб: вельмо́жа, паша́, а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: листоно́ша, міхоно́ша.

3. Доповнено перелік іменників, що належать до твердої групи II відміни. Додано варіантне закінчення в множині для іменника щур. Наведено примітку про іменник ма́ля́р, що може належати до твердої або до мішаної групи:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   ІI відміна 1. Тверда група Чоловічий рід До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, пала́ц, темп, уда́рник, у́спіх; ба́тько, Петро́; переважна більшість іменників на -р: вир, ви́хор, відва́р, двір, жир, сир, сто́вбур, сто́ляр, я́вір; сюди ж належать іменники звір, кома́р, снігу́р, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: зві́рі, комарі́, снігурі́, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інжене́р, ма́йстер, шофе́р; папі́р, сувені́р; дире́ктор, профе̜сор, семафо́р; абажу́р, гіпю́р, каламбу́р; база́р, гекта́р, коміса́р, футля́р, ювіля́р; бригади́р, каси́р, команди́р, пасажи́р.	ІI відміна 1. Тверда група Чоловічий рід До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, о́дуд, пала́ц, темп, ужи́нок, у́спіх; ба́тько, Петро́; переважна більшість іменників на -р: вир, ви́хор, відва́р, двір, жир, сир, сто́вбур, сто́ляр, щур, я́вір; сюди ж належать іменники звір, кома́р, снігу́р, які, проте, у називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: зві́рі, комарі́, снігурі́ (іменник щур може мати і варіантне закінчення -і: щурі́), а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр): інжене́р, колекціоне́р, ма́йстер, парфуме́р, фе́рмер, ши́фер, шофе́р; акто́р, дире́ктор, інспе́ктор, профе́сор, світлофо́р, семафо́р; абажу́р, гіпю́р, каламбу́р; іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир (-ір, -їр): база́р, гекта́р, куліна́р, монтанья́р, му́ляр, футля́р, ювіля́р; каси́р, команди́р, пасажи́р, папі́р, сувені́р, конвої́р; окремі іменники іншомовного походження на -ар, -ир із постійним наголосом на корені в однині та множині: дóлар — дóлари, пáнцир — пáнцири та ін.
   —	Примітка. Іменник маляр залежно від наголосу належить або до твердої групи ма́ляр (наголос падає на корінь в усіх відмінках однини й множини: ма́ляр — ма́ляра, ма́лярові, ма́ляра, ма́ляром, (на) ма́лярові — ма́ляри, ма́лярів, ма́лярам, ма́лярів, ма́лярами, (на) ма́лярах), або до мішаної (наголос переходить на закінчення: маля́р — маляра́, маляре́ві, маляра́ , маляре́м, (на) малярі́ — малярі́ — малярі́в — маляра́ми — (на) маляра́х).

4. Доповнено щодо належності до іменників м’якої групи ІІ відміни деяких чоловічих особових імен. Віднесено до м’якої групи слово хаба́р. Уточнено про сполучний голосний у складних словах зі словом хаба́р:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   ІI відміна <…> 2. М’яка група Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боє́ць, ве́летень, зви́чай, край, учи́тель, Бене́дьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бо́ндар — бо́ндаря, ко́зир — ко́зиря, лі́кар — лі́каря, пи́сар — пи́саря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буква́р — букваря́, вівча́р — вівчаря́, друка́р — друкаря́, інвента́р — інвентарю́, календа́р — календаря́, кобза́р — кобзаря́, пролета́р — пролетаря́, секрета́р — секретаря́, шахта́р — шахтаря́; гузи́р — гузиря́, проводи́р — проводиря́, пухи́р — пухиря́ та ін.

   ІI відміна … 2. М’яка група Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боє́ць, ве́летень, зви́чай, крадій́, край, мите́ць, тату́ньо, діду́ньо, уді́й, учи́тель, Анто́сьо, Бене́дьо, Іва́ньо; сюди належить частина іменників на -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бо́ндар — бо́ндаря, ко́зир — ко́зиря, ку́хар — ку́харя, лі́кар — лі́каря, пи́сар — пи́саря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із -ар, -ир на закінчення: буква́р — букваря́, вівча́р — вівчаря́, воротáр — воротаря́, друка́р — друкаря́, інвента́р — інвентарю́ (збірне), календа́р — календаря́, кобза́р — кобзаря́, секрета́р — секретаря́, сухáр — сухаря́, хаба́р — хабаря́, шахта́р — шахтаря́; гузи́р — гузиря́, проводи́р — проводиря́, пухи́р — пухиря́ та ін. До м’якої групи належать також і деякі чоловічі особові імена: І́гор — І́горя, Ла́зар — Ла́заря та ін. Примітка. У складних словах із хаба́р сполучним голосним є лише о: хабарода́вець, хабаромі́сткість, хабарооде́ржувач.

   Наша примітка. Попередня редакція слова хаба́р не наводила, проте більшість словників фіксувала його як іменник мішаної групи: хаба́р — хабара́.

1. У місцевому відмінку однини іменників чоловічого роду — власних назв послідовно наведено варіантні форми:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   М. Оле́г-ові <…> М. Анто́н-ові <…> М. Дмитр-о́ві <…> М. Сергі́-єві <…> М. І́гор-еві <…> М. Тере́н-еві <…> М. Тимош-е́ві <…>	М. …Євге́н-ові (-у, -і) <…> М. …Оле́с-еві (-ю, -і) <…> М. …І́гор-еві (-ю, -і) <…> М. …Тимо́ш-еві (-у, -і) і Тимош-е́ві (-у́, -і́) <…> М. …Дністр-у́ (-о́ві, -і́) <…>

2. Зразок відмінювання імені Тимі́ш наведено з подвійним наголосом в непрямих відмінках однини та множині:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Однина Н. Тимі́ш Р. Тимош-а́ Д. Тимош-е́ві (-у́) Зн. Тимош-а́ Ор. Тимош-е́м М. Тимош-е́ві Кл. Тимо́ш-е Множина Н. Тимош-і́ Р. Тимош-і́в Д. Тимош-а́м Зн. Тимош-і́в Ор. Тимош-а́ми М. Тимош-а́х Кл. Тимош-і́	Однина Н. Тимі́ш Р. Тимо́ш-а і Тимош-а́ Д. Тимо́ш-еві (-у) і Тимош-е́ві (-у́) Зн. Тимо́ш-а і Тимош-а́ Ор. Тимо́ш-ем і Тимош-е́м М. Тимо́ш-еві (-у, -і) і Тимош-е́ві (-у́, -і́) Кл. Тимо́ш-е Множина Н. Тимо́ш-і і Тимош-і́ Р. Тимо́ш-ів і Тимош-і́в Д. Тимо́ш-ам і Тимош-а́м Зн. Тимо́ш-ів і Тимош-і́в Ор. Тимо́ш-ами і Тимош-а́ми М. Тимо́ш-ах і Тимош-а́х Кл. Тимо́ш-і і Тимош-і́

3. Ім’я Ігор наведено з кличним відмінком на -ю:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Н. І́гор Р. І́гор-я Д. І́гор-еві (-ю) Зн. І́гор-я Ор. І́гор-ем М. І́гор-еві Кл. І́гор-е	Н. І́гор Р. І́гор-я Д. І́гор-еві (-ю) Зн. І́гор-я Ор. І́гор-ем М. І́гор-еві (-ю, -і) Кл. І́гор-ю

4. Додано зразок відмінювання слова Госпо́дь:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Н. Госпо́дь Р. Го́спод-а Д. Го́спод-ові (-у) і Господ-е́ві Зн. Го́спод-а Ор. Го́спод-ом М. … Го́спод-ові (-у, -і) Кл. Го́спод-и

5. Додано зразок відмінювання іменників на -ище (жін. та сер. роду) і додаткову інформацію:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   —

   Відмінювання іменників на -ище (жін. і середн. р.) Однина Н. баби́щ-е Р. баби́щ-і/-а Д. баби́щ-і/-у Зн. баби́щ-е/-у Ор. баби́щ-ею/-ем М. … баби́щ-і Кл. баби́щ-е Множина Н. баби́щ-а Р. баби́щ Д. баби́щ-ам Зн. баби́щ Ор. баби́щ-ами М. … баби́щ-ах Кл. баби́щ-а Примітка. Тип відмінювання іменників на -ище (баби́ще — жін. і середн. рід, свекру́шище — жін. і середн. рід і под.) при хитанні в морфологічному роді залежить від значення роду: якщо іменник має дві форми роду (баби́ще — жін. і середн. рід), то для форми жін. роду лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини властиве закінчення -е, типове для іменників другої відміни середнього роду, а в інших відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями іменників першої відміни (обидва варіанти наявні в знахідному відмінку), а для середн. роду — послідовність відмінювання за зразками відмінювання іменників другої відміни середн. роду.

6. Подано новий зразок відмінювання слова ім’я́ з двома формами кличного відмінка:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Четверта відміна Однина Н. ім’-я́ Р. і́м-ен-і, ім’-я́ Д. і́м-ен-і Зн. ім’-я́ Ор. і́м-ен-ем, ім’-я́м М. …і́м-ен-і Кл. ім’-я́ Множина Н. ім-ен-а́ Р. ім-е́н Д. ім-ен-а́м Зн. ім-ен-а́ Ор. ім-ен-а́ми М. …ім-ен-а́х Кл. ім-ен-а́	Четверта відміна Однина Н. ім’-я́ Р. і́м-ен-і, ім’-я́ Д. і́м-ен-і Зн. ім’-я́ Ор. і́м-ен-ем, ім’-я́м М. …і́м-ен-і Кл. ім’-я́, і́м-ен-е Множина Н. ім-ен-а́ Р. ім-е́н Д. ім-ен-а́м Зн. ім-ен-а́ Ор. ім-ен-а́ми М. …ім-ен-а́х

   Наша примітка. Див. також нашу примітку щодо непослідовності редакції правопису 2019 р. у визначенні закінчень наведених іменників у родовому відмінку однини в розділі «Правопис відмінкових форм. IV відміна» цієї статті.

7. Додано зразок відмінювання слова ті́м’я:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Четверта відміна Однина Н. ті́м’-я Р. іт́м-ен-і, ті́м’-я Д. ті́м-ен-і, ті́м’-ю Зн. ті́м’-я Ор. ті́м-ен-ем, ті́м’-ям М. …ті́м-ен-і, ті́м’-ї, але і по ті́м’-ю Кл. ті́м’-я, Множина Н. ті́м’-я Р. ті́м’-їв Д. ті́м’-ям Зн. ті́м’-я Ор. ті́м’-ями М. …ті́м’-ях

   Наша примітка. Очевидно, редакція правопису 2019 р. через недогляд укладачів не наводить кличного відмінка множини в зразку для іменників ім’я́, ті́м’я, а також курча́.

1. Однина.

   1. Доповнено правила:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      1. Родовий відмінок. <…> б) І (після голосного та апострофа -ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бу́рі, мрі́ї, наді́ї, пра́ці, робітни́ці, сім’ї́; кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші. <…> 2. Давальний відмінок. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: кни́жці, маши́ні, перемо́зі, фа́бриці; бу́рі, наді́ї, робітни́ці, сім’ї́, статті́; кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші. <…> 4. Орудний відмінок. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: кни́жкою, маши́ною, перемо́гою, фа́брикою; бу́рею, наді́єю, робітни́цею, сім’є́ю, статте́ю; кру́чею, меже́ю, пло́щею, ти́шею. 5. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: на кни́жці, на маши́ні, у перемо́зі, на фа́бриці, у бу́рі, у наді́ї, у робітни́ці, у сім’ї́, у статті́; у кру́чі, на межі́, на пло́щі, у ти́ші . <…> 6. Кличний відмінок. <…> б) Е мають іменники м’якої та мішаної груп, -є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа: во́ле, зе́мле, Ка́тре, робітни́це, ду́ше, кру́че; Марі́є, мрі́є, сі́м’є, Соломі́є, а також Ілле́. <…>

      § 69. Родовий відмінок. <…> 2) -і (після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бу́рі, гри́вні (від гри́вня — грошова одиниця), дуе́ньї, мрі́ї, наді́ї, пра́ці, відмі́нниці, сім’ї́; кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші. <…> § 70. Давальний відмінок. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: до́ньці, дочці́, кни́жці, маши́ні, перемо́зі, фа́бриці; бу́рі, гри́вні, дуе́ньї, наді́ї, відмі́нниці, сім’ї́, статті́, кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші. <…> § 72. Орудний відмінок. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного, м’якого знака та апострофа — -єю: до́нькою, дочко́ю, кни́жкою, маши́ною, перемóгою, фа́брикою; бýрею, гри́внею, дуе́ньєю, надíєю, відмі́нницею, сім’є́ю, статтéю; крýчею, межéю, плóщею, ти́шею. § 73. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: на до́ньці, на дочці́, на кни́жці, на маши́ні, на фáбриці, у бýрі, у перемóзі, по доро́зі, по сте́жці, по руці́; при до́ньці, при дочці́; на гри́вні, на дуе́ньї, у надíї, у сім’ї́, у статтí, при відмі́нниці, при сім’ї́; на крýчі, на межі́, на плóщі, у ти́ші, у межі́, по кру́чі, по пло́щі. <…> § 74. Кличний відмінок. <…> б) -е набувають іменники м’якої та мішаної груп, -є — іменники м’якої групи після голосного, м’якого знака та апострофа: вóле, відмі́ннице, гри́вне, дýше, зéмле, Кáтре, крýче, магара́дже, ра́дже, а також І́лле; дуе́ньє, Марíє, мрíє, Соломíє; <…>

      Наша примітка 1. Попередня редакція правопису у двох різних розділах кличний відмінок від імені Ілля́ подає по-різному: Ілле́ (§ 47) та Іллє́ (§ 103), в обох випадках — з наголосом на флексії. При цьому в покажчику наведено посилання: Іллє (§ 47). Це свідчить, що саме форму Іллє́ попередня редакція розглядала як нормативну. У редакції 2019 р. нормативною є форма І́лле, з наголосом на першому складі.

      Наша примітка 2. У наведеному вище § 74 редакція правопису 2019 р. кличний відмінок від душа́ наводить тільки з наголосом на основі: ду́ше. Однак у § 68 (Зразки відмінювання іменників) кличний відмінок від душа́ подано з подвійним наголосом: ду́ше́. Наголос на флексії упорядники додали після громадського обговорення першої версії нової редакції, де один з читачів зауважив: «С. 77: Душа в кличному дУше, проте в друкованому виданні Біблії пер. Огієнка переважно душЕ. Чи не варто зробити дублетний наголос так, як ХрИсте/ХристЕ?», на що укладачі відповіли: «прийнята». Імовірно, при цьому укладачі забули внести зміну й до розділу щодо уваг до окремих відмінків, наведеного вище. Також наведемо ремарку самого Івана Огієнка з його праці «Український літературний наголос» (1952 р.): «<…> За церковним російським впливом часом вимовляють душе́ замість літературного ду́ше».

   2. Змінено правило щодо кличного відмінка у звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища. Закінчення кличного набувають обидва слова:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      <…> Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: дру́же Макси́менко, коле́го Іваничу́к, добро́дійко Ски́рда, това́ришу Гонча́р.	Примітка 2. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: добро́дійко Вариводо, па́ні Гарку́ше, поетко Забашто.

2. Множина.

   1. Називний відмінок. Доповнено правило:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного та апострофа — -ї: книжки́, маши́ни, перемо́ги, фа́брики; бу́рі, наді́ї, робітни́ці, статті́, сі́м’ї; кру́чі, ме́жі, ми́ші, пло́щі; також іменники чол. роду: ста́рості (і з іншим значенням старости́), су́дді.	1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: книжки́, маши́ни, перемóги, фа́брики; бýрі, дуе́ньї, надíї, відмі́нниці, статтí, сíм’ї; крýчі, мéжі, ми́ші, плóщі; також іменники чол. роду: джу́ри, ра́джі, сýдді.

   2. Родовий відмінок.

      1. Додано уточнення щодо іменників у родовому відмінку множини на -ей:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів. <…> б) Кілька іменників жін. роду закінчуються на -ей: мише́й, свине́й, сіме́й, стате́й/em> (від стаття́) та ін.	У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів: <…> 2) невелика група іменників жін. роду мають закінчення -ей: мише́й, свине́й, або нульову основу на -ей: баде́й (від бадді́), сіме́й (від сі́м’ї), стате́й (від статті́) та ін.; <…>

      2. До переліку іменників, що в родовому відмінку множини можуть мати варіанти на -ів і нульовим закінченням, додано деякі прізвища:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         <…> баб (і бабі́в) <…>	<…> для окремих іменників можливі варіанти із закінченням -ів і нульовим закінченням: мами́ — мамі́в і ма́ми — мам, баби́ — бабі́в і рідко баб; у прізвищах: Ма́йбородів і Ма́йбород, Ста́ростів і Ста́рост.

      3. Додано доповнення щодо іменників, у яких у родовому відмінку множини між сполученням приголосних не з’являється о або е (є):

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

         Редакція 2019 р. (чинна)

         Примітка 1. В іменниках, які мають у називному відмінку однини перед закінченням сполучення двох приголосних, у родовому відмінку множини між ними з’являється о або е. О з’являється переважно в тих іменниках, які мають після приголосного основи суфікс -к: до́чок, книжо́к, кульо́к, мисо́к і т. ін., а також в іменниках гра (мн. і́гри), ку́хня, пове́рхня, сосна́, су́кня: і́гор, ку́хонь, пове́рхонь, со́сон (і со́сен), су́конь. В інших іменниках з’являється е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), до́мен, копа́лень, ла́зень, мі́тел, шабе́ль. Вставних звуків, як правило, не буває в іменниках іншомовного походження: арф, догм, пальм, шайб; тільки в іменниках на -к(а) за аналогією до відповідних українських з’являється о: а́рка — а́рок, ма́рка — ма́рок.

         Примітка 1. В іменників, що мають у називному відмінку однини сполучення двох різних приголосних, у родовому відмінку множини між такими приголосними з’являються о або е. О виникає в тих іменників, які мають після приголосного основи суфікс -к: до́чок (до́чки), книжо́к, (книжки́ ), ку́льо́к (ку́льки́), мисо́к (миски́) і т. ін., а також в іменників між двома приголосними: гра (мн. і́гри), ку́хня, пове́рхня, со́сна́, су́кня, це́рква — і́гор, ку́хонь, пове́рхонь, со́сон (і со́сен), су́конь, церко́в. У низці іменників з’являється відповідно е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), гри́вень, до́мен, дуе́ней, ескадри́лей, копа́лень, ла́зень, мі́тел, шабе́ль, але букв (одн. бу́ква), мавп (одн. ма́впа), шахт (одн. ша́хта).

   3. Знахідний відмінок. Доповнено положення про іменники — назви істот, які в знахідному відмінку можуть мати як форму родового, так і форму називного відмінка:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      Примітка. Іменники — назви деяких свійських тварин уживаються також у формі, однаковій із формою називного відмінка: гна́ти ове́ць (і ві́вці), па́сти корі́в (і коро́ви), годува́ти свине́й (і сви́ні).	Примітка. Іменники — назви окремих свійських тварин, комах мають також менш поширену форму, однакову з формою називного відмінка: гна́ти ове́ць (і ві́вці), па́сти корі́в (і коро́ви), годува́ти свине́й (і сви́ні), ловити мух (і му́хи); <…>

      Наша примітка. При цьому в правилах для знахідного відмінка множини іменників ІІ відміни редакція правопису 2019 р. (§ 91), як і попередня редакція (§ 57), форму, однакову з формою називного відмінка, визнає тільки для свійських тварин: «Назви деяких свійських тварин мають переважно форму, однакову з родовим відмінком: волі́в (і воли́ ), ко́ней (і ко́ні), порося́ток (і порося́тка)».

1. Однина.

   1. Родовий відмінок.

      1. Доповнено, уточнено, додано та змінено низку правил щодо закінчень -а, -я:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         1. <…> Іменники середн. роду закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): мі́ста, села́; плеча́, прі́звища; знання́, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя, по́ля.	1. Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній групі): мі́ста, села́ , плеча́ , прі́звища; умі́ння, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя, узбі́ччя, по́ля.
         —	2. Іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): ба́тька, Дмитра́, Дороше́нка, Тесле́нка, Франка́, Шевче́нка; Анто́ся, Бене́дя, Олексі́я. <…>
         2. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають: <…>	2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники чол. роду: 2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі: <…>. <…> 2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що позначають конкретні предмети, зокрема: <…>
         є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: а́тома, като́да, ко́нуса, ра́діуса, ро́мба, сегме́нта, се́ктора, си́нуса, шкі́ва тощо, <…>	в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, математичні, лінгвістичні поняття: а́тома, ве́ктора, елеме́нта, еліпсо́їда, інтегра́ла, като́да, ква́рка, квадра́та, коефіціє́нта, ко́нуса, ко́синуса, цилі́ндра; а́фікса, інтерфі́кса, локати́ва, пре́фікса, су́фікса та ін., але си́нтаксису, фразеологі́зму (про інші категорії термінів див. п. 2);
         <…> а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмі́нка, дода́тка, займе́нника, іме́нника, трику́тника, чисе́льника, числі́вника тощо, але: ви́ду, ро́ду, також си́нтаксису, скла́ду, спо́собу (про інші категорії термінів див. п. 3).	г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники-терміни: відмі́нка, восьмику́тника, дода́тка, займе́нника, знаме́нника, іме́нника, прикме́тника, прислі́вника, трику́тника, чисе́льника, числі́вника, шкі́ва; про́меня, але ви́ду, ро́ду, скла́ду, спо́собу (див. п. 2.1.2.1(г));
         —	є) назви органів і частин тіла: живота́, кишковика́, м’я́за, но́са, ро́та, скеле́та, сугло́ба, хребта́, шлу́нка, па́льця; живо́тика, па́льчика, але стравохо́ду та ін. (див. 2. 3);
         <…> 3. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають: <…> в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокза́лу, ґа́нку, да́ху, <…> але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, хліва́; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: карни́за, е́ркера, по́ртика; <…>	ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одві́рка, підда́шка, причі́лка, сво́лока, флі́геля, димаря́; вітряка́ , ву́лика, голубника́; акведу́ка, баге́та, е́ркера, карни́за, балко́на, па́ндуса, та́мбура; балко́нчика; але підму́рку, поко́ю (див. 2.1.2(3));
         в) назви предметів: гвинта́, замка́, малю́нка, ножа́, олівця́, піджака́, плаща́, портфе́ля, стола́ (й сто́лу).	з) назви предметів побуту: ножа́, ча́йника, черпака́; дива́на, ми́сника, серва́нта; стільця́; сті́льчика;
         	и) назви одягу і взуття: дже́мпера, жупа́на́, кобеняка́, костю́ма, ку́нту́ша, піджака́, плаща́, по́яса (елемент одягу), све́тра, ке́да, череви́ка, чо́бота; костю́мчика, пла́щика; череви́чка;
         —	і) назви виробів із борошна: бато́на, бу́блика, калача́, рога́лика; бу́бличка, кала́чика;
         —	ї) назви церковних реалій: амво́на, іконоста́са, ві́втаря́; іконоста́сика;
         г) назви населених пунктів: Воро́нежа, Голосі́єва, Жито́мира, Ки́єва, Ло́ндона, Лу́цька, Ми́ргорода, Но́вгорода, Пари́жа, Свято́шина, Терно́поля, Ха́ркова. Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́дового Бро́ду, Зеле́ного Га́ю, Кра́сного Лима́ну, Криво́го Ро́гу, Черво́ного Ста́ву, Широ́кого Я́ру тощо. ґ) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця́, Дністра́, Іртиша́, Колгу́єва, Орла́, Остра́, Пиря́тина, Псла, Пско́ва, Те́терева.	к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-: Бердя́нська, Лу́цька, Бо́бринця, Кре́менця, Трускавця́ , Пі́ттсбурга, Ви́шгорода, Ми́ргорода, Ша́ргорода, Бори́споля, Терно́поля, Я́мполя, Жито́мира, Яросла́ва, а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв- ), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Бика́, Дніпра́, Дністра́, Збруча́, Псла, Те́терева; Вільхівця́, Дінця́, Інгульця́, Торця́, Хустця́; Оле́ськова, Льво́ва, Ха́ркова, Ки́єва, Колгу́єва, Ха́ркова, Хо́дорова, Бату́рина, Пиря́тина, Свято́шина, Сня́тина; Ба́хмача, Га́дяча, Га́лича, лише в окремих випадках з наголосом на корені іменника: Бре́ча, Во́вка, До́вжика, Мало́го Куя́льника, Салги́ра, Сві́жа, Смо́трича. Примітка. Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Дави́дового Бро́ду, Зеле́ного Га́ю, Криво́го Ро́гу, Часово́го Я́ру, Широ́кого Ла́ну та ін.;
         	<…> 2.1.2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають: <…> 6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу,Чорно́билю. Примітка. Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я): Амстерда́ма, Го́меля, Ліверпу́ля, Ло́ндона, Мадри́да, Пари́жа, Чорно́биля; <…> Примітка. Закінчення -а (-я) та -у (-ю) має розрізнювальну функцію в деяких іменників: Алжи́ра, Ри́ма, Туні́са (місто) і Алжи́ру, Ри́му, Туні́су (країна), Нью-Йо́рка (місто) — Нью-Йо́рку (штат).
         —	л) назви сайтів і служб електронної пошти: фейсбу́ка, юту́ба, іме́йла.

      2. Доповнено, уточнено й додано низку правил щодо закінчень -у, -ю:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         3. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають: <…> е) назви почуттів: бо́лю, гні́ву, жа́лю́, стра́ху́;	2.1.2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають: <…> б) назви почуттів, хвороб: бо́лю, гні́ву, жа́лю, жа́ху, сну, со́рому, сти́ду (і стида́), стра́ху, ро́зпачу; авітаміно́зу, артро́зу, бронхі́ту, гаймори́ту, гри́пу, діабе́ту, колі́ту, ко́ру, на́бряку, о́піку, о́пуху, оти́ту, ка́шлю, правцю́, ти́фу, я́щуру;
         з) Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: ана́лізу, електро́лізу, і́мпульсу, си́нтезу, ферме́нту, <…>.	в) назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: ана́лізу, бі́гу, ви́бою <…>.
         <…> літературознавчі терміни: альмана́ху, е́посу, жа́нру, журна́лу, мі́фу, на́рису, о́бразу, памфле́ту, рома́ну, сти́лю, сюже́ту, фейлето́ну тощо;	г) назви філософських, літературознавчих та інших наукових понять: абсолю́ту, абсу́рду, агностици́зму, антропоцентри́зму, дисона́нсу, догмати́зму, до́гмату; авра́лу, а́кту, доста́тку, е́кспорту, е́кскурсу, ідеа́лу, со́рту, спо́собу, хи́сту, фено́мену (явище), фрейди́зму та ін., але як конкретні іменники-терміни: ду́ха і Ду́ха (у значенні Свято́го Ду́ха (третя іпостась єдиного Бога);
         з) назви ігор і танців: баскетбо́лу, ва́льсу, волейбо́лу, краков’я́ку, та́нцю, те́нісу, футбо́лу, хоке́ю, але: гопака́, козака́.	ґ) спортивних ігор і танців: альпіні́зму, бадмінто́ну, баскетбо́лу, бейсбо́лу, біатло́ну, бо́ксу, бо́улінгу, волейбо́лу, гандбо́лу, го́льфу, да́йвінгу, се́рфінгу, футбо́лу; бобсле́ю, хоке́ю; ва́льсу, краков’я́ку, та́нку (але переважно з наголосом на закінченні танка́); та́нцю, але: гопака́, козака́ (танець), се́рфінга (спортивне знаряддя);
         ґ) переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо: абза́цу, ва́лу, байра́ку, кра́ю, лима́ну, лу́гу, майда́ну, ро́ву, руча́ю, сві́ту, ури́вку, я́ру, але: горба́, ху́тора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска́, майда́нчика, ставка́, ярка́.	2) іменники на позначення сукупності <…> а) дерев, кущів: га́ю, лі́су, са́ду (але садка́), <…>. <…> 3) іменники — назви просторових понять та їхніх різновидів: ва́лу, байра́ку, лима́ну, лу́гу, майда́ну, то́ку; все́світу, ри́нгу, ро́ву, сві́ту, сте́пу, ури́вку, я́ру; кра́ю, небокра́ю, руча́ю, але: горба́, ху́тора.
         в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокза́лу, ґа́нку, да́ху, заво́ду, за́лу, за́мку, кана́лу, коридо́ру, магази́ну, мезоні́ну, метрополіте́ну, мо́лу, пала́цу, по́верху, сара́ю, ти́ну, універма́гу, ши́нку, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, хліва́; <…> <…> обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: мо́сту й моста́, парка́ну й паркана́, пло́ту й плота́.	<…> назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій: бастіо́ну, буди́нку, вігва́му, вокза́лу, гурто́житку, ґа́нку, да́ху, заво́ду, за́лу, за́мку, інтерна́ту, кана́лу, коридо́ру, мо́лу, му́ру, пала́цу, парапе́ту, підва́лу, пло́ту, по́верху, порта́лу, приту́лку, ти́ну, універма́гу, фаса́ду, фільва́рку, чу́му, ши́нку, шта́бу; сара́ю; метрополіте́ну; але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, сажа́, хліва́; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) — мають іменники: моста́ (конкретний предмет) й мо́сту (цілісність), подібно: паркана́ й парка́ну, плота́ й пло́ту, стола́ й сто́лу.

      3. Доповнено приклади зміни закінчень родового відмінка в іменниках:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

         Редакція 2019 р. (чинна)

         Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алма́за (коштовний камінь) — алма́зу (мінерал), а́кта (документ) — а́кту (дія), апара́та (прилад) — апара́ту (установа), бло́ка (у техніці) — бло́ку (об’єднання держав), буряка́ (одиничне) — буряку́ (збірне), ва́ла (деталь машини) — ва́лу (насип), елеме́нту (абстрактне) — елеме́нта (конкретне), інструме́нта (одиничне) — інструме́нту (збірне), ка́меня (одиничне) — ка́меню (збірне), кли́на (предмет) — кли́ну (просторове поняття), по́яса (предмет) — по́ясу (просторове поняття), раху́нка (документ) — раху́нку (дія), те́рміна (слово) — те́рміну (строк), фа́ктору (чинник) — фа́ктора (маклер) і т. ін.

         Примітка. У низці іменників зміна закінчення, що ґрунтована на протиставленні конкретних іменників та абстрактних іменників, а також на реалізації іменниками значення сукупності, відбиває значення слова: алма́за (коштовний камінь) — алма́зу (мінерал), а́кта (документ) — а́кту (дія), апара́та (прилад) — апара́ту (установа), ба́ла (одиниця виміру) − ба́лу (святковий вечір), бло́ка (частина споруди, машини) — бло́ку (об’єднання держав), бо́ра (свердло) — бо́ру (хімічний елемент), бо́рта (край одягу, посуду) — бо́рту (судно), була́та (зброя) — була́ту (сталь), ва́ла (деталь машини) — ва́лу (насип), дзво́на (інструмент) — дзво́ну (звук), Ду́ха/ду́ха (безплотна надприродна істота, безсмертна, нематеріальна основа істоти) — ду́ху (здібність, властивість, стан, зміст і напрям, процес), елеме́нта (конкретне) — елеме́нту (абстрактне), зву́ка (термін) — зву́ку (процес), інструме́нта (одиничне) — інструме́нту (збірне), ка́меня (одиничне) — ка́меню (збірне), кли́на (предмет) — кли́ну (просторове поняття), ко́рпуса (тулуб) — ко́рпусу (сукупне), листа́ (одиничне) — ли́сту (збірне), листопа́да (місяць) — листопа́ду (процес), оригіна́ла (особа) — оригіна́лу (документ), о́ргана (частина тіла) — о́ргану (установа), папе́ра (документ) — папе́ру (матеріал), по́тяга (поїзд) — по́тягу (почуття), прида́тка (відросток) — прида́тку (додаток), по́яса (предмет) — по́ясу (просторове поняття), раху́нка (документ) — раху́нку (дія), сирка́ (сиркова маса) − сирку́ (зменш. до сир), со́няшника (рослина) − со́няшнику (насіння), ста́на (технічний термін) — ста́ну (музичний та ін. термін), телефо́на (апарат) — телефо́ну (вид зв’язку); те́рміна (слово) — те́рміну (строк), фа́ктора (маклер) — фа́ктору (чинник), фено́мена (особа) — фено́мену (явище), шабло́на (пристрій; кресленик) — шабло́ну (зразок), шлу́нка (орган травлення) — шлу́нку (страва, фізіологічна потреба в їжі) і т. ін.

   2. Давальний відмінок.

      1. Уточнено щодо іменників, які набувають закінчення -у (-ю):

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

         Редакція 2019 р. (чинна)

         1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2б): буди́нкові, відмі́нкові, дире́кторові, <…> Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору й т. д.

         1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б): ба́тькові, ве́летневі, дире́кторові, <…> Ці ж іменники набувають і закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі): дире́ктору, ма́йстру, Петру́, ве́летню, Віта́лію, журавлю́, солов’ю́; буди́нку, бу́ку, дро́ту, запа́су, ки́лиму, пала́цу; га́ю, ка́меню, кра́ю.

      2. Додано деякі інші зміни та доповнення:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

         Редакція 2019 р. (чинна)

         2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають: <…> б) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев, -ин, -ін (-їн): Ки́їв — Ки́єву, Колгу́єв — Колгу́єву, Лебеди́н — Лебедину́, Ле́рмонтов — Ле́рмонтову, Львів — Льво́ву, о́стрів — о́строву, Пу́шкін — Пу́шкіну, рів — ро́ву, Ха́рків — Ха́ркову.

         2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають: <…> 2) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин: Ки́їв — Ки́єву, Колгу́єв — Колгу́єву, Ма́монтов — Ма́монтову, Львів — Льво́ву, о́стрів — о́строву, рів — ро́ву, Ха́рків — Ха́ркову, Бату́рин — Бату́рину, Лебеди́н — Лебедину́. Примітка. У прізвищах на зразок Васили́шин, Воло́шин, Семени́шин, Якови́шин, Ільїн можливі варіантні закінчення -у та -ові: Васили́шину — Васили́шинові, Воло́шину — Воло́шинові, Михайли́шину — Михайли́шинові, Семени́шину — Семени́шинові, Степани́шину — Степани́шинові, Якови́шину — Якови́шинові, Ільїну́ — Ільїно́ві та ін.

   3. Орудний відмінок. Додано доповнення для прізвищ на -ин (-анин, -янин):

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      3. Закінчення -им мають в орудному відмінку: а) іменники — прізвища чол. роду твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Ба́бкіним, Виногра́довим, Зве́гінцевим, Ільїни́м, Ковале́вим (від Ковалі́в), Ле́синим. Однак неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин, -ін, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Бю́ловом, Да́рвіном, Ча́пліном. <…>

      3. Закінчення -им мають в орудному відмінку: 1) іменники — прізвища чол. роду твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виногра́довим, Зве́гінцевим, Ільїни́м, Ковале́вим (від Ковалі́в), Ле́синим. Неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин, -ін, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Бю́ловом, Да́рвіном, Ке́львіном, Ча́пліном. Примітка. Прізвища на -ин (-анин, -янин), які походять від назв осіб за етнічною належністю або місцем проживання, в орудному відмінку однини набувають закінчення -ом: Воло́шином, Лучка́нином, Ру́сином, Ту́рчином, Туря́нином і т. ін.; <…>

      Наша примітка. Див. також нашу статтю «Зустріч з Литвином чи з Литвиним, з Русином чи з Русиним? Відмінювання прізвищ».

   4. Місцевий відмінок.

      1. Змінено правило щодо закінчень місцевого відмінка з прийменником по на позначення часу:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         <…> для позначення часу вживається тільки закінчення -і: по обі́ді, по закі́нченні.	<…> на позначення часу вживається переважно закінчення -і (-ї): по закі́нченні, по обі́ді; зрідка — -у(-ю): по ве́чорі і по ве́чору, по дося́гненні і по дося́гненню, по заве́ршенні і по заве́ршенню, по закі́нченні і по закі́нченню, по зді́йсненні і по зді́йсненню.

      2. Додано примітку щодо варіантних закінчень з прийменниками у (в):

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         —	Примітка 2. Із прийменниками в (у) деякі іменники також набувають варіантних закінчень -у (-ю) та -і (-ї): у по́тягу — у по́тязі.

      3. Додано низку інших доповнень та змін:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         Примітка. Іменники чол. роду, що означають осіб, а також зазначені іменники середн. роду мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) й закінчення -у (-ю): при ба́тьку, на робітнику́, на дитя́тку, на теля́тку. <…>	Примітка 1. Іменники чол. роду твердої групи з основою на -г, -к, -х, безсуфіксні та із закінченням -о — назви осіб, а також іменники середн. роду із суфіксами зі значенням пестливості − назви істот, ужиті з прийменниками на, у (в), по, при, поряд із закінченнями -ові, - еві (-єві) мають і варіантні закінчення -у (-ю): на ба́тькові — на ба́тьку, при співробі́тникові — на співробі́тнику, на чумако́ві — на чумаку́, на дитя́ткові — на дитя́тку, на теля́ткові — по теля́тку.
         —	Примітка 2. Із прийменником по іменники набувають варіантних закінчень -ові, - еві (-єві) та -у (-ю): по ле́вові і по ле́ву, по во́вкові і по во́вку; по бугає́ві і по бугаю́, по за́йцеві і по за́йцю; по вуже́ві і по вужу́.
         —	Примітка 3. Окремі іменники — назви осіб чол. роду, вжиті з прийменниками на, у (в), по, при, мають три варіанти закінчень: -ові / -у (-ю) / -і (-ї) — у твердій групі, а в м’якій і мішаній групах − -еві (-єві), -ю, -і (-ї): на, у (в), по, при капіта́нові, капіта́ну, капіта́ні; на, у (в), по, при прем’є́р-міні́строві, прем’є́р-міні́стру, прем’є́р-міні́стрі; на, у (в), по, при профе́сорові, профе́сору, профе́сорі; на, у (в), по, при студе́нтові, студе́нту, студе́нті; на, у (в), по, при учи́телеві, учи́телю, учи́телі; на, у (в), по, при носіє́ві, носію́ , носії́; на, у (в), по, при не́божеві, не́божу, не́божі; на, у (в), по, при това́ришеві, това́ришу, това́риші; на, у (в), по, при читаче́ві, читачу́ , читачі́.

   5. Кличний відмінок

      1. Правило про іменники з кличним відмінком на -е доповнено варіантами:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

         Редакція 2019 р. (чинна)

         3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богда́не, го́лубе, дру́же, коза́че, мо́сте, о́рле, Пе́тре, со́коле, Степа́не, чума́че; же́нче (від жнець), кра́вче, моло́дче, хло́пче, ше́вче (але: бійцю́, знавцю́); гусля́ре, До́вбуше, ма́ля́ре, сто́роже, тесля́ре, школя́ре.

         3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець і деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богда́не, Бо́же, го́лубе, дру́же, коза́че, мо́сте, о́рле, па́не, Пе́тре, по́сле, со́коле, Степа́не, чума́че; же́нче (від жнець), кра́вче, моло́дче, хло́пче, ше́вче (переважно: бійцю́, украї́нцю, умільцю́ та ін.); гусля́ре, До́вбуше, ма́ля́ре, сто́роже, тесля́ре, школя́ре. В окремих випадках можливі варіанти: повста́нц-ю і повста́нч-е, умі́льц-ю і умі́льч-е.

      2. Змінено правило щодо кличного відмінка у звертаннях, що складаються з двох загальних назв. Обидва такі іменники мають форму кличного відмінка:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добро́дію бригади́ре (бригади́р), па́не лейтена́нте (лейтена́нт).	Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова: добро́дію бригади́ре, па́не лейтена́нте.

      3. Змінено правило щодо кличного відмінка у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

         Редакція 2019 р. (чинна)

         Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: дру́же Макси́менко, коле́го Іваничу́к, добро́дійко Скирда́, това́ришу Гонча́р.

         Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім’я: дру́же Макси́менку; коле́го Євгенищуку́ , па́не Кова́лю; можливі також поєднання форми кличного відмінка іменника загальної назви та форми кличного відмінка прізвища, однакової з формою називного відмінка: дру́же Макси́менко; коле́го Євгенищу́к, па́не Кова́ль.

      4. Додано деякі інші положення:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         —	Примітка 5. Іменники сер, сір, гер мають форму, омонімічну з називним відмінком: сер, сір, гер.
         —	Примітка 6. Іменник Госпо́дь у кличному відмінку має форму Го́споди; іменник Христо́с може мати варіантні форми кличного відмінка: Хри́сте, Христе́, рідко Христо́се.

2. Множина

   1. Називний відмінок.

      1. Скориговано положення щодо іменників чоловічого роду із суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         Примітка. Іменники чол. роду із суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн у множині втрачають -ин (-їн): болга́ри, громадя́ни, кия́ни, львів’я́ни, селя́ни, тата́ри, хазяї́ (хазяїни́), але: грузи́ни, осети́ни, руси́ни.	Примітка. Іменники чол. роду із суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн у множині втрачають -ин (-н): болга́ри, громадя́ни, кия́ни, львів’я́ни, селя́ни, тата́ри, хазяї́ (хазяїни́), але: грузи́ни, осети́ни, руси́ни.

         Наша примітка. В іншому параграфі (§ 89) редакція правопису 2019 р. наводить: «Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): <…> також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн <…>».

      2. Доповнено положення про іменники, що мають закінчення на -і (-ї):

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         2. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають іменники чол. роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середн. роду: ве́летні, геро́ї, ковалі́, краї́, купці́, лікарі́, пролетарі́, секретарі́, солов’ї́, теслярі́, школярі́; ножі́, слухачі́, товариші́; о́чі, пле́чі, у́ші (частіше ву́ха).	2. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають іменники чол. роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середн. роду: ве́летні, геро́ї, ковалі́, о́брії, купці́, лікарі́, пазурі́ (і па́зури), секретарі́, солов’ї́, теслярі́, школярі́; ножі́, слухачі́, товариші́; о́чі (зрідка ві́чі), пле́чі.

      3. Додано низку інших доповнень та змін:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         —	Примітка 1. Іменники чол. роду з числівниками два, три, чотири мають закінчення —и, -і (-ї): два хло́пці, три робітники́, чотири слухачі́.
         —	Примітка 2. В урочистому мовленні замість форми множини слова брат — брати́ вживають форму збірності бра́ття (зрідка — брато́ве).
         3. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають усі іменники середн. роду: де́на (від дно), міста́, пе́ра, стреме́на; прі́звища, я́вища; знання́, моря́, обли́ччя, підда́шшя, поля́, прислі́в’я, роздорі́жжя.	3. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка мішаній, групі) мають усі іменники середн. роду: де́на (від дно), міста́, пе́ра, стреме́на; прі́звища, у́рвища; умі́ння, моря́, обли́ччя, підда́шшя, поля́, прислі́в’я, роздорі́жжя.
         Кілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини паралельні закінчення -и та -а: ву́си — ву́са, ґрунти́ — ґрунта́ (збірне), рукави́ — рука́ва, хліби́ — хліба́ (збірне), але тільки ві́вса й тільки та́ти (від та́то).	Декілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини варіантні закінчення -и та -а: ву́си — ву́са, ґрунти́ — заст. ґрунта́ (збірне), рукави́ — рука́ва, хліби́ — хліба́ (збірне), але тільки ві́вса.
         —	Примітка. Іменник Госпо́дь форм множини не має.

         Наша примітка. Іменник та́то в редакції правопису 2019 р. в множині наводиться тільки серед прикладів в іншому параграфі (§ 89): «1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду <…> таті́в (множина тати́) і та́тів (множина та́ти) <…>».

   2. Родовий відмінок.

      1. Наведено інші форми родового відмінка множини для деяких іменників:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         <…> Деякі іменники чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ва́тів (ват), кілова́тів (кілова́т), та́тів (тат), чобі́т, <…>.	1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду <…> таті́в (множина тати́) і та́тів (множина та́ти) <…>. <…> Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ва́тів (ват), кілова́тів (кілова́т), чо́ботів (чобі́т), <…>.

         Наша примітка. Також у цьому параграфі (§ 89) редакція правопису 2019 р. наводить форми родового відмінка множини іменника по́ле: «полі́в (рідко піль)». Натомість у розділі «Зразки відмінювання іменників» (§ 68) у зразку для по́ле наведено тільки форму родового відмінка множини полі́в.

      2. Доповнено перелік іменників із закінченням -ів у родовому відмінку множини, що втрачають суфікс -ин:

         Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
         Деякі іменники чол. роду мають і нульове закінчення (основу): <…> також ті іменники, що втрачають у множині суфікс -ин, -їн: болга́р, громадя́н, селя́н, тата́р, але: грузи́нів, осети́нів.	Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): <…> також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болга́р, громадя́н, селя́н, тата́р, але: вірме́нів, грузи́нів, осети́нів.

   3. Орудний відмінок. Доповнено правило:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій групі) мають іменники чол. та середн. роду: берега́ми, робітника́ми, товариша́ми, трактора́ми; ву́хами, міста́ми, прі́звищами, се́лами, я́вищами; коваля́ми, пролетаря́ми, шахтаря́ми; знаря́ддями, місця́ми, обли́ччями, поля́ми, роздорі́жжями, узви́шшями.	1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій, зрідка в мішаній, групі) мають іменники чол. і середн. роду: берега́ми, працівника́ми, товариша́ми, трактора́ми; ву́хами, міста́ми, прі́звищами, се́лами, я́вищами; коваля́ми, лікаря́ми, шахтаря́ми; знаря́ддями, місця́ми, обли́ччями, поля́ми, роздорі́жжями, узви́шшями.

      Наша примітка. Множинний іменник гро́ші (родовий відмінок множини — грі́шми, гроши́ма) попередня редакція правопису відносить до ІІ відміни, редакція правопису 2019 р. — до IV відміни.

   4. Кличний відмінок. Доповнено правило:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову з називним: брати́, робітники́; діячі́, товариші́; краї́, учителі́, пролетарі́; моря́, се́ла.	У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, омонімічну з називним: брати́, працівники́; діячі́, товариші́; о́брії, учителі́, лікарі́; моря́, поля́, се́ла; у поетичному та урочистому мовленні використовують форми на зразок брато́ве, свато́ве.

1. Повернено варіантне закінчення -и для родового відмінка однини іменників на -ть та слів кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь.

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: ві́сті, га̜лузі, любо̜ві, мо́ці, осі́, по́дорожі, ста́лі, ті́ні, фа́льші.

   1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: Бе́ршаді, вані́лі, га́лузі, гера́ні, гі́дності, кро́ві, любо́ві, мо́ці, незале́жності, не́хворощі, но́чі, Оболо́ні, о́сені, о́сі, по́дорожі, при́язні, ре́чі, Ру́сі,́ со́лі, ста́лі, су́міші, ті́ні, У́мані, фа́льші, флане́лі, хоро́брості. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гід́ности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.

1. Однина.

   1. Родовий відмінок. Формально змін щодо родового відмінка однини іменників IV групи в § 98 редакції правопису 2019 р. не додано:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      2. У родовому відмінку однини вживаються форми на -ят-и (після шиплячого -ат-и) та -ен-і: галченя́ти, голуб’я́ти, гуся́ти, дитя́ти, козеня́ти; курча́ти, лоша́ти, коліща́ти; і́мені (та ім’я́), пле́мені (та пле́м’я).	2. У родовому відмінку однини вживаємо форми на -ят-и (після шиплячого — -ат-и) та -ен-і: галченя́ти, голуб’я́ти, гуся́ти, дитя́ти, козеня́ти; курча́ти, лоша́ти, коліща́ти; і́мені (ім’я́), пле́мені (пле́м’я); ви́мені (ви́м’я), сі́мені (сі́м’я), ті́мені (ті́м’я).

      Наша примітка

      Тут укладачі діють непослідовно. У розділі «Поділ на відміни» (§ 66) у редакції правопису 2019 р. для іменників ім’я́, ті́м’я в родовому відмінку однини подекуди подаються варіантні форми на -ен-и: ім’я́ /і́мені (і́мени), ті́м’я/ті́мені (ті́мени); для іменника пле́м’я, очевидно, теж подано варіантну форму на -ен-и, яка через друкарську помилку набула закінчення -і, дублюючи ідентичну першу форму: пле́м’я/пле́мені (пле́мені); для іменника ви́м’я варіантних форм не наведено: ви́м’я/ви́мені.

      Уже в розділі «Зразки відмінювання іменників» (§ 68) редакція правопису 2019 р. в зразках для іменників ім’я́, ті́м’я варіантних форм на -ен-и не наводить: «<…> і́м-ен-і, ім’-я <…> ті́м-ен-і, ті́м’-я <…>». Так само без варіантної форми -ен-и всі зазначені іменники наведено й у розглянутому вище розділі «Уваги до правопису відмінкових форм. IV відміна» (§ 98).

   2. Орудний відмінок. Через друкарську помилку наведено неправильну варіантну форму:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      4. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) на -ям (після шиплячого -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми на -ен-ем і -ям: галченя́м, гуся́м; дитя́м, козеня́м; курча́м, лоша́м; і́менем і ім’я́м, пле́менем і пле́м’ям.	4. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) на -ям (після шиплячого — -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають варіантні форми на -ен, -ем і -ям: галченя́м, гуся́м; дитя́м, козеня́м; курча́м, лоша́м; і́менем (ім’я́м), пле́менем (пле́м’ям), ви́менем (ви́м’ям), сі́менем (сі́м’ям), ті́менем (ті́м’ям).

      Наша примітка. Слід читати в редакції 2019 р.: не -ен, -ем , а -ен-ем.

   3. Місцевий відмінок. Додано варіантні форми іменників ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      5. У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і: на галченя́ті; на курча́ті; в і́мені, у пле́мені.	5. У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого — -ат-і) та -ен-і: на галченя́ті; на курча́ті; в і́мені, у пле́мені; іменники ви́м’я сі́м’я, ті́м’я мають варіантні форми: на ви́мені (ви́м’ї), на ті́мені (ті́м’ї), на сі́мені (сі́м’ї); по ви́мені (ви́м’ю), по сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю).

   4. Кличний відмінок. Додано інформацію:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      —	6. У кличному відмінку деякі іменники мають закінчення -е: і́мене, пле́мене.

      Наша примітка. При цьому в розділі «Зразки відмінювання іменників» (§ 68) у зразку для слова ім’я́ редакція правопису 2019 р. наводить варіантні форми кличного відмінка: ім’-я́, і́м-ен-е.

2. Множина. У правилах наведено інформацію щодо інших відмінкових форм для іменників ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого -ат-а) й -ен-а: гуся́та, теля́та; курча́та, лоша́та; імена́, племена́.	1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого — -ат-а) та -ен-а: гуся́та, теля́та; курча́та, лоша́та; імена́ , племена́, але ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я (ці іменники в множині відмінюємо як іменники другої відміни).
   2. У родовому відмінку множини виступає нульове закінчення на -ят (після шиплячого -ат) і -ен: гуся́т, теля́т; курча́т, лоша́т; іме́н, племе́н.	2. У родовому відмінку множини іменники четвертої відміни мають нульове закінчення на -ят (після шиплячого — -ат) і -ен: гуся́т, теля́т; курча́т, лоша́т; іме́н, племе́н, але: ви́м’їв, сі́м’їв, ті́м’їв.
   3. У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого -ат-ам) і -ен-ам: гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́м, племена́м.	3. У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого — -ат-ам) і -ен-ам: гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́м, племенам, але: ви́м’ям, сі́м’ям, ті́м’ям.
   <…> 5. В орудному відмінку множини вживаються форми на -ят-ами (після шиплячого -ат-ами) та -ен-ами: гуся́тами, ягня́тами; курча́тами, лоша́тами; імена́ми, племена́ми.	5. В орудному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ами (після шиплячого — -ат-ами) та -ен-ами: гуся́тами, ягня́тами; курча́тами, лоша́тами; імена́ми, племена́ми, але: ви́м’ями, ті́м’ями, сі́м’ями.
   <…> 6. У місцевому відмінку множини вживається форма на -ят-ах (після шиплячого -ат-ах) і -ен-ах: на гуся́тах, на ягня́тах; на курча́тах, на лоша́тах; в імена́х, у племена́х.	6. У місцевому відмінку множини вживаємо форму на -ят-ах (після шиплячого — -ат-ах) і -ен-ах: на гуся́тах, на ягня́тах; на курча́тах, на лоша́тах; в імена́х, у племена́х, але: у ви́м’ях, у сі́м’ях, на ті́м’ях.

1. Ступенювання прикметників. Уточнено, що аналітична форма вживається рідше:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   1. Вищий ступінь прикметників. Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням: а) суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш-ий, повн-і́ш-ий, син-і́ш-ий, деше́в-ш-ий, соло́д-ш-ий. б) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вда́лий, більш глибо́кий, менш вередли́вий. 2. Найвищий ступінь прикметників. Найвищий ступінь прикметників утворюємо додаванням: а) префікса най- до форми вищого ступеня: найбі́льший, найкра́ща, найме́нше. б) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбі́льш зручни́й, найбі́льш стійка́, найме́нш приє́мне. <…>

   Вищий ступінь прикметників 1. Вищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням: 1 ) суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-і́ш-ий, повн-і́ш-ий, син-і́ш-ий, деше́в-ш-ий, соло́д-ш-ий; 2) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника (рідше): більш вда́лий, більш глибо́кий, менш вередли́вий. Найвищий ступінь прикметників 2. Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаванням: 1) префікса най- до форми вищого ступеня: найбі́льший, найкра́ща, найме́нше; 2) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника (рідше): найбі́льш зручни́й, найбі́льш стійка́, найме́нш приє́мне. <…>

1. Порядкові числівники.

   1. Числівники типу трьохти́сячний, чотирьохти́сячний у прикладах подано без варіантів трити́сячний, чотирити́сячний:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як прикметники твердої групи: пе́рший (пе́рша, пе́рше), дру́гий, четве́ртий, п’я́тий, шо́стий, сьо́мий, во́сьмий, дев’я́тий, деся́тий, одина́дцятий, двана́дцятий..., двадця́тий, тридця́тий, сороко́вий, п’ятдеся́тий, шістдеся́тий, сімдеся́тий, вісімдеся́тий, дев’яно́стий, со́тий, двохсо́тий, трьохсо́тий, чотирьохсо́тий, п’ятисо́тий..., ти́сячний, двохти́сячний, трьохти́сячний (і трити́сячний), чотирьохти́сячний (і чотирити́сячний), п’ятити́сячний..., мільйо́нний, двохмільйо́нний, трьохмільйо́нний (і тримільйо́нний), чотирьохмільйо́нний (і чотиримільйо́нний), п’ятимільйо́нний...; числівник тре́тій (тре́тя, тре́тє) відмінюється як прикметник м’якої групи.

      1. Числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як прикметники твердої групи: пе́рший (пе́рша, пе́рше), дру́гий, четве́ртий, п’я́тий, шо́стий, сьо́мий, во́сьмий, дев’я́тий, деся́тий, одина́дцятий, двана́дцятий..., двадця́тий, тридця́тий, сороко́вий, п’ятдеся́тий, шістдеся́тий, сімдеся́тий, вісімдеся́тий, дев’яно́стий, со́тий, двохсо́тий, трьохсо́тий, чотирьохсо́тий, п’ятисо́тий..., ти́сячний, двохти́сячний, трьохти́сячний, чотирьохти́сячний, п’ятити́сячний..., мільйо́нний, двохмільйо́нний, трьохмільйо́нний, чотирьохмільйо́нний, п’ятимільйонний…; числівник тре́тій (тре́тя, тре́тє) відмінюємо як прикметник м’якої групи.

   2. Додано інформацію щодо написання порядкових числівників словами та цифрами:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      —

      Порядкові числівники на письмі передаємо переважно словами: шо́стий по́верх, пе́рше бе́резня. Якщо порядковий числівник передано цифрою, то після неї кінцеву частину порядкового слова пишемо з дефісом, напр.: 5-й по́верх, на 36-му кіломе́трі, після 7-ї годи́ни (але при позначенні дат, сторінок видання, а також після римських цифр закінчення не пишемо: 1 січня 2000 року, 120 сторінка, I тисячоліття, XXI століття).

2. Дробові числівники. Змінено написання словами дробових числівників:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   1. Дробові числівники читаються так: 1/2 — одна́ дру́га, 1/3 — одна́ тре́тя, 1/4 — одна́ четве́рта, 5/2 — п’ять дру́гих, 2/3 — дві тре́ті, 3/4 — три четве́рті, 4/3 — чоти́ри тре́ті, 3/5 — три п’я́ті, 2/7 — дві сьо́мі, 9/10 — де̜в’ять деся́тих.	1. Дробові числівники читаємо так: 1⁄2 — одна́ дру́га, 1⁄3 — одна́ тре́тя, 1⁄4 — одна́ четве́рта, 5⁄2 — п’ять других, 2⁄3 — дві тре́тіх, 3⁄4 — три четве́ртих, 4⁄3 — чоти́ри тре́тіх, 3⁄5 — три п’я́тих, 2⁄7 — дві сьо́мих, 9⁄10 — де́в’ять деся́тих.

1. З інформації про появу л після губних прибрано пункт про активні дієприкметники:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять; куплю́, ловлю́, ломлю́, люблю́. Л з’являється також після губних: а) у дієприкметниках на -ен(ий): зро́блений, ку́плений, розгра́флений; б) у дієприкметниках на -яч(ий): гу́блячий, ро́блячий; в) у дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи; г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́влення, погли́блення.

   Примітка 1. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять; куплю́, ловлю́, ломлю́, люблю́. Л з’являється також після губних: 1) у дієприкметниках на -ен(ий): зро́блений, ку́плений, розгра́флений; 2) у дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи; 3) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́влення, погли́блення.

2. Доповнено інформацію про постфікс -ся (-сь):

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стері́гся, обпі́кся тощо).

   Примітка 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду може змінюватися на -сь в усному мовленні та художньому стилі: узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь; візьму́сь, ві́зьмемось, ві́зьметесь; бра́тимусь, бра́тимемось, бра́тиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшо́всь, одягну́всь, усміхну́всь (але: стері́гся, обпі́кся тощо).

3. Дієприкметник.

   1. Уточнено щодо вживання дієприкметників активного стану теперішнього часу:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      В українській мові вживаються дієприкметники: 1. Активного стану: а) теперішнього часу на -чий (-а, -е) — зрідка: вико́нуючий, зроста́ючий, мобілізу́ючий, організу́ючий, перетво́рюючий, працю́ючий; <…>	В українській мові розмежовують: 1. Дієприкметники активного стану: 1) теперішнього часу на -чий (-а, -е) (вживані переважно в значенні прикметників та іменників): квіту́чий, живу́чий, лежа́чий, стоя́чий; <…>

   2. Прибрано деякі примітки щодо утворення дієприкметників:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      В українській мові вживаються дієприкметники: 1. Активного стану: Примітка 1. а) Дієприкметники на -тий утворюються від односкладових дієслівних основ на -и, -і, -у, -я (після шиплячого -а), -ер: би́ти — би́тий, грі́ти — грі́тий, взу́ти — взу́тий, взя́ти — взя́тий, м’я́ти — м’я́тий, жа́ти — жа́тий, те́рти — те́ртий. <…>	—
      г) Від інших дієслів утворюються дієприкметники на -ний: вари́ти — ва́рений; верті́ти — ве́рчений, вра́зити — вра́жений, грома́дити — грома́джений, дарува́ти — даро́ваний, копіюва́ти — копійо́ваний, купи́ти — ку́плений, малюва́ти — мальо́ваний, писа́ти — пи́саний, погаси́ти — пога́шений. Примітка 2. Дієприкметники від дієслів з основою інфінітива на приголосний, на -и, -і (-ї) перед -ний мають е (після голосних є): запрягти́ — запря́жений, ви́їздити — ви́їжджений, заси́діти — заси́джений, ви́гоїти — ви́гоєний.	—

4. Дієприслівник. Додано інформацію про постфікс -сь (-ся) у дієприслівниках:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   —	Примітка. Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, мають постфікс -сь: сміючи́сь, узя́вшись; рідше — ся: сміючи́ся, узя́вшися.

1. Звук [l].

   Додано інформацію про новітні запозичення з англійської:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   1. L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові: а) л твердим (л, ла, ло, лу) у словах: арсена́л, бал, вулка́н, інтегра́л, <…>.	1. Звук [l] у словах іншомовного походження передаємо твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи те слово в українській мові: 1) твердим л (л, ла, ло, лу) у словах: арсена́л, бал, вулка́н, інтегра́л, <…>. У новітніх запозиченнях з англійської мови звук [l] передається твердим л (ланч, сейл, табло́їд, файл та ін.); <…>

2. Звуки [g], [h].

   1. Визнано можливість передавання звука [g] у прізвищах та іменах людей через г та ґ:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      G і h звичайно передаються літерою г: <…> Ганніба́л, Ге́йне, Ге́те, Гізо́, Гоме́р, Гора́цій, Горн, Гюго́, Магоме́т.	3. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).

   2. Доповнено інформацію про передавання [h] й подібних звуків літерою х:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хо́бі, хоке́й, хол; Хемінгуе́й та ін.	За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хану́м, харакі́рі, хіджа́б, шахі́д, Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакі́м, Хаммура́пі і т. ін.

3. Буквосполучення th у словах грецького походження. Змінено правило через уведення орфографічної варіантності:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф: арифме́тика, ефі́р, ка́федра, логари́фм, міф, орфогра́фія, па́фос, Фе́дір, — то літерою т: бібліоте́ка, ортодо́кс, ортопе́дія, теа́тр, тео́рія; Таде́й, Теодо́р.

   Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.

4. Літера f та буквосполучення ph. Прибрано правило:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   F і ph передаються літерою ф: фа́брика, факт, фарту́х, фах, фая́нс, федерати́вний, фейлето́н, фігу́ра, фо́рма, фу́га, футля́р, офіці́йний, рефо́рма; ефеме́рний, катастро́фа, корифе́й, фарао́н, фі́зика, фізіоло́гія, філосо́фія, флегма́тик, фоне́тика, фо́сфор; Флоре́нція, Фра́нція; Філіппі́ни, Фінікі́я; Лонгфе́лло, Фірдоусі́, Фао́н.	—

   Наша примітка. Мотивація виключення зазначеного положення не зрозуміла. Очевидно, написання наведених слів не змінюється.

5. Букви w, th у словах англійського походження. Доповнено правило про передавання в українській мові буквосполучення th:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   Англійське w у власних назвах передається звичайно через в: Вашингто́н, Ве́бстер, Веллінгто́н, Ві́льсон, Ві́льямс, Ві́нер, Вінніпе́г та ін., але за традицією Уа́йльд, Уе́ллс, Уе́льс, Уо́лл-стрит, Голсуо́рсі, Хемінгуе́й та ін.; англійське th — через т: Ворт, Ме́редіт, Ага́та, але Голсуо́рсі, Ре́зерфорд.

   Англійське w на позначення звука [w] передаємо звичайно через в: віке́нд, Вашингто́н, Ве́бстер, Веллінгто́н, Ві́льсон, Вінніпе́г та ін.; у деяких словах за традицією через у: Уе́льс, уайт-спірит та ін. Англійське th на позначення звука [θ] передаємо звичайно через т: три́лер, Ага́та, Арту́р, Бле́ксміт, Во́рдсворт, Ме́редіт, на позначення звука [ð] — звичайно через з: Ре́зерфорд, Ве́зербі, Са́зерленд, рідше через т: Со́тбі, Са́уті або с: Голсуо́рсі.

6. Буквосполучення ll та ill у словах французького походження. Доповнено положення та змінено написання слова Шантії́:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
   Французькі ll та ill після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через й: Ану́й, Війо́н; Вайя́н, Вайє́ль, Шантійї́.	Французькі буквосполучення ll та ill після голосних, у кінці слів та перед голосними відповідно до французької вимови передаємо через й: макія́ж, Війо́н, Шантії. У деяких загальних і власних назвах буквосполучення -aille, -ille, -eille за традицією передаємо як -аль, -іль: вані́ль, Верса́ль, Марсе́ль.

   Наша примітка. Щодо написання Шантії́ див. наступний пункт «Звук [j]» цієї статті.

7. Звук [j]. Змінено написання низки слів:

   Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

   Редакція 2019 р. (чинна)

   4. I, y (а також u німецького дифтонга eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: бу́єр, конве́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, але: Го́йя, Саво́йя, Фе́йєрбах; також ма́йя (народність), фойє́. <…> Примітка. У слові траєкто́рія пишеться є; у словах прое́кт, прое́кція й под. пишеться е. <…>

   Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр,круї́з, моза́їка, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Гаї́ті, Го́я, Єйтс, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на.

8. Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних.

   1. Змінено перелік загальних іменників іншомовного походження, що зберігають подвоєння. Прибрано з переліку іменники мо́тто, не́тто, па́нна; додано до́нна, панно́, Алла́х:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)	Редакція 2019 р. (чинна)
      <…> Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: анна́ли, бо́нна, бру́тто, ва́нна (ва́нний), мадо́нна, ма́нна (ма́нний), мо́тто, не́тто, па́нна, пе́нні, то́нна, білль, бу́лла, ві́лла, мулла́, ду́рра, мі́рра.	<…> За традицією з подвоєнням пишемо загальні назви: анна́ли, бо́нна, білль, бру́тто, бу́лла, ва́нна, ві́лла, до́нна, мадо́нна, ма́нна, мулла́, панно́, пе́нні, то́нна, ду́рра, мір́ра та слово Алла́х.

      Наша примітка. Нам не відома логіка укладачів нової редакції правопису, однак можемо припустити, що слово мо́то тепер слід писати без подвоєння т; іменник па́нна усунуто з переліку не через зміну написання, а через його розгляд як повністю засвоєного українською мовою, а отже, подвоєння необхідно зберігати.

      Щодо слова не́тто ситуація залишається невизначеною до надання укладачами пояснень. Під час громадського обговорення нової редакції правопису на етапі до її ухвалення один з читачів надав укладачам слушне зауваження: «Дивним здається, що брутто збережено в списку винятків, але нетто з нього вилучено», на що укладачі відповіли: «підтримана», однак норми не змінили.

   2. Доповнено та уточнено положення про подвоєння приголосних в іншомовних власних назвах і похідних загальних назвах:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: <…> ват (хоч Ватт), <…>. <…> 3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андо́рра, Гаро́нна, Голла́ндія, Кальку́тта, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Ренн, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Фламмаріо́н, Ши́ллер. Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андо́ррський (Андо́рра), марокка́нець (Маро́кко), я́ффський (Я́ффа).

      <…> 3. Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: Андо́рра, Бессеме́р, Білл, Боттіче́ллі, Гаро́нна, Голла́ндія, Ллойд, Маро́кко, Міссу́рі, Ні́цца, Я́ффа; Бе́тті, Джо́нні, Мю́ллер, Руссо́, Те́ннессі, Смо́ллетт, Кі́ркконнелл та в загальних назвах, які від них утворені за допомогою афіксів: андоррець, бессеме́рівський, голла́ндський, марокка́нець і т. ін. У загальних назвах, які утворені від власних назв без додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекере́ль (пор. Беккере́ль), гаус (пор. Гаусс). Примітка. За усталеною традицією в деяких власних назвах подвоєння не зберігаємо (Пенсільва́нія) або зберігаємо частково (Міссісі́пі).

   3. Додано положення щодо відтворення буквосполучення ck з низки мов:

      Редакція 1990 р. (чинна до 2024 р.)

      Редакція 2019 р. (чинна)

      —

      <…> 4. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок. Примітка. Подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], в тих випадках, коли за традицією їх пишемо як одне слово: Макка́ртні, Макке́нзі, Макке́нна, Маккінлі, а також у загальних назвах, що утворені від власних назв такого типу: маккартизм і т. ін.