1. adj.
   [œʀø, øz]  (pl. m. heureux; f. heureuse, pl. f. heureuses)
   1. щасли́вий

      ;
      ра́дий

       (forme courte: рад)

      ;
      ра́дісний
      j’ai été heureux - я був щасливий

      Notre équipe est particulièrement heureuse de participer à ce débat. - Наша команда дуже рада брати участь у переговорах.

      je suis heureuse d’être ici - я рада тут бути

      Je suis heureuse que vous soyez là, ma chère Amélie. - Я щаслива, що Ви тут, моя дорога Амелі.
   2. якому щастить (таланить)

      ;
      уда́чливий

      ;
      везу́чий
      il a la main heureuse - йому щастить

      ([розм.])  heureux mortel ([розм.]) ([[inf.]] ) - щасли́вець (ч.); щасли́вчик (ч.)

      Thibault est heureux en tout. - Тібо в усьому щастить.

      Pat a gagné le prix principal. C’était toujours une fille très heureuse. - Пат виграла головний приз. Їй завжди посміхалася удача.

      Pendant toute sa vie Marion était heureuse en tout. - Протягом цілого життя Маріон у всьому щастило.
      Syn.: veinard, chanceux, favorisé, fortuné
   3. 1. успі́шний
      2. блиску́чий

         ;
         тріумфа́льний
      3. уда́тний

         ;
         вда́тний

         ;
         вда́лий

         ;
         уда́лий
      4. щасли́вий

         ;
         ща́сний

         ;
         благополу́чний
         C’est heureux pour toi ! - Тобі пощастило!
   4. 1. до́брий

         ;
         ко́ри́сний

         ;
         га́рний

         ;
         слу́шний

         ;
         ви́гідний

         ;
         зру́чний

         ;
         щасли́вий
         occasion heureuse - гарна нагода
      2. сприя́тливий

         ;
         позити́вний
         Vos cours ont une heureuse influence sur nos enfants. - Ваші уроки мають сприятливий вплив на наших дітей.
      Syn.: avantageux, bon, favorable
   5. га́рний

      ;
      приє́мний

      ;
      до́брий

      ;
      хоро́ший
      heureux caractère - гарний характер

      mémoire heureuse - добра пам’ять
      Syn.: bon
   6. 1. зді́бний

         ;
         обдаро́ваний

         ;
         таланови́тий
         Syn.: doué
      2. при́язний

         ;
         приє́мний

         ;
         сла́вний

          (forme courte: сла́вен)

         ;
         хоро́ший

         ;
         до́брий
         Juliette a un heureux caractère, je l’aime pour cela. - У Жюльєтт добрий характер, за це я її і люблю.
         Syn.: bon
   7. зру́чний

      ;
      вда́лий

      ;
      уда́лий

      ;
      вда́тний

      ;
      уда́тний
      Nous avons choisi cette maison pour sa situation heureuse. - Ми обрали цей будинок за його зручне розташування.
   8. 1. влу́чний

         ;
         вда́лий

         ;
         уда́лий

         ;
         пра́вильний

         ;
         оригіна́льний
         Claire sais toujour trouver des mots heureux. - Клер завжди вміє знайти правильні слова.
         Syn.: juste, original, réussi, bien trouvé
      2. гармоні́йний

         ;
         зла́годжений
         Syn.: harmonieux
   9. щасли́вий

      ;
      ща́сний

      ;
      блаже́нний
      Syn.: béat, ravi
   10. ра́дісний

       ;
       щасли́вий
       Syn.: radieux, triomphant
   11. 1. щасли́вий

          ;
          прекра́сний

          ;
          пого́жий

          ;
          промени́стий

          ;
          ра́дісний

          ;
          со́нячний

          ;
          соло́дкий

          ;
          благослове́нний
          Syn.: prospère, beau
       2. золоти́й

           (forme courte: зо́лот)
          Syn.: filé d'or et de soie, d'or, doré
       3. безтурбо́тний

          ;
          незатьма́рений

          ;
          безхма́рний
          Syn.: serein, tranquille
2. n. m.
   [œʀø]  (pl. heureux)
   1. щасли́вець (ч.)

      ;
      щасли́вчик (ч.)

**********

1. n. f.
   [œʀøz]  (pl. heureuses)
   1. щасли́виця (ж.)

      ;
      ща́сниця (ж.)