1. n. m.
   [tənɑ̃]  (pl. tenants)
   1. 1. воло́да́р (ч.)
      2. посіда́ч (ч.)

          

         (нерухомості)
   2.  ([арх.], [фам.]) 
      коха́нець (ч.)
      Syn.: amant
   3. 1. аде́пт (ч.)

         ;
         прибі́чник (ч.)
         Syn.: adepte, partisan
      2. прихи́льник (ч.)

         ;
         побо́рник (ч.)
         Syn.: appui
      3. сподви́жник (ч.)

         ;
         захи́сни́к (ч.)
         Syn.: défenseur
   4.  ([іст.]) 
      лицар, що бере участь у турнірі

       

      (змагаючись із будь-ким зі супротивників)
      Syn.: chevalier, champion
   5.  ([геральд.]) 
      щитотрима́ч (ч.)
2. adj.
   [tənɑ̃]  (pl. m. tenants; f. tenante, pl. f. tenantes)
   1. 1. невідді́льний

         ;
         невід’є́мний
      2. такий, що складає єдине ціле

**********

1. v.
    (p.p. tenu) tr. 
   1. трима́ти

       

      (що, кого)

1. n. m. pl.
   [tənɑ̃]
   1. прилеглі до ділянки землі

1. n. f.
   [tənɑ̃t]  (pl. tenantes)
   1. воло́да́рка (ж.)
   2.  ([арх.], [фам.]) 
      коха́нка (ж.)
   3. 1. прибі́чниця (ж.)
      2. прихи́льниця (ж.)

         ;
         побо́рниця (ж.)
      3. сподви́жниця (ж.)

         ;
         захи́сни́ця (ж.)