1. n. m.
   [sɛʀvo]  (pl. cerveaux)
   1. мо́зок (ч.)

      ;
      головний мозок
      Le cerveau est l’organe essentiel du système nerveux central. - Головний мозок людини ‒ головний орган центральної нервової системи.

      tumeur au cerveau - пухлина у мозку

      ([анат.])  substance grise de cerveau - сіра речовина головного мозку

      un lavage de cerveau - промивання мізків

      cerveau ramolli - млявий мозок

      cerveau électronique - електронний мозок
   2. 1. голова́ (ж.)

         ;
         ро́зум (ч.)
         C’est un cerveau. - Це дуже розумна людина

         ([фам.])  se pressurer le cerveau ([фам.]) ([[fam.]] ) - ламати собі голову

         avoir un cerveau étroit/borné/limité - бути обмеженим (бідним на розум, дрібноголовим, недоумкуватим, недалеким)
      2. глузд (ч.)

         ;
         ро́зсуд (ч.)

         ;
         ум (ч.)
         exode des cerveaux - відтік умів
   3. 1. центр (ч.)
         La capitale est le cerveau du pays. - Столиця ‒ центр країни.
      2. кома́ндувач (ч.)

         ;
         команди́р (ч.)
         Cet homme politique est le cerveau de la coalition. - Цей політик очолює коаліцію.
      3. керівни́к (ч.)

**********